Блок питань № 17

17.1. Класифікація та атрибуція музейних предметів.

Музейний предмет – основа всієї діяльності музею.

МП. Це вилучений із реальної дійсності предмет музейного значення, який включено до музейного зібрання. МП здатен довгий час зберігатися, він є носієм соц. або природничонаукової інформації, першоджерелом знань та емоцій культурно-іст. цінності і частини нац. надбання.

Вирізняють 6 типів (класів) музейних предметів, або джерел:

- речові;

- образотворчі;

- письмові;

- фонічні;

- фото;

- кіно-джерела.

Атрибути:

Речові: музейні предмети, що є речами, були створені людьми і мають певне утилітарне значення.

Образотворчі: це музейні предмети, що містять зафіксовану, за допомогою зорового образу інформацію (живопис, графіка, скульптура, креслення…..)

Письмові: музейні предмети, що містять зафіксовану за допомогою писемних знаків (букв, цифр) інформацію (хронічки, літописи, документи, літературні і публіцистичні джерела).

Фонічні: на яких за допомогою спеціальних технічних пристосувань зафіксована інформація у вигляді звуків, шумів, музики тощо.

Фото джерела: містять інформацію у вигляді зображення, отриманого за допомогою фотоапаратури (фото, негативи на склі, плівці, фото відбитки….)

Кіно-джерела: містять інформацію як динамічне зображення, що фіксується і відтворюється за допомогою технічних засобів.

Предмет ставши музейним предметом:

1) стає пам’яткої історії та культури;

2) стає документальним свідченням, символом конкретного факту, події, явища, процесу;

3) відбувається реконструкція відносин у середовищі побутування;

4) виявляються властиві ознаки і характеристики;

5) набуваються нові зв’язки з іншими предметами подібними або відмінними;

6) музейний предмет включається в певний історичний контекст.

Властивості МП:

-інформативність(засиби масових інформацій)

-експресивність(викликання емоцій)

-атрактивність(привернення уваги)

-репрезентативність – здатність МП бути зразком, що найкращим чином представляє цілий ряд схожих з ним предметами та найбільш повно відображати явища зовнішнього світу.

-асоціативність – здатність викликати асоціації.

У сукупності ці властивості дають МП якість, яку називають музеальністю.

Ступінь вираженості вказаних властивостей дозволяє визначати музейну цінність. Прийнято виділяти наукову, історичну, меморіальну і художню(естетичну) цінність. (Семен (№50+25))

Або варіант ГОЛІШЕВСЬКОГО

3. Класифікація та атрибуція муз. Предметів

Класифікація м. п. - поділ муз. Предметів на групи з подібними ознаками. Вона здійснюється за класифікаційними схемами розробленими самим музеєм. Класифікація може бути загальнгою (поділ предметів на групи за всіма ознаками), або частковою. В залежності від обраного принципу класифікація може бути: хронологічною, географічною, авторська або іменна, тематична, предметна (групує предмети за призначенням або сюжетом).

Атрибуція — ставить своїм завдання виявити притаманні предмету ознаки, фіз властивості, функціональне призначення, історію походження і побутування. Для цього встановлюється: матеріал і спосіб виготовлення предмета, колір, форма, розмір і вага, авторство, стилістичні особливості, час і місце створення і побутування предмета, його соц., етнічна і мемор. приналежність.

В ході атрибуції розшифровується надписи, клейма, марки і т. д.

, визначається степінь збереженості і описуються пошкодження, що містяться на ньому. Дані отримані в результаті атрибуції, фіксуються в обліковій документації і науково-довідковому апараті муз фондів. (Голішевський)