12.З. Національна психологія та ментальність: спільне та відмінне.

В англ. і фр. мовах – різне значення: “ментальність” (“менталітет”) фр. mentalite – духовність; англ. mentality – спрямованість, склад розуму. В укр. і рос. науковій публіцистиці термін “менталітет” використовується як синонім (аналог) до слова “ментальність”.

Ввели у науковий обіг представники школи “Анналів” в середині 50-х рр.

Жан Дюбі (школа “Анналів”) використовує поняття “ментальність” і “менталітет” у схожому значенні. Різним націям притаманні різні риси. Ментальність – це система (саме система) в русі, при чому всі її елементи тісно між собою пов’язані.

Ментальність – це система образів, уявлень, які в різних групах чи стратах, що складають суспільну формацію, поєднуються по-різному, але завжди лежать в основі людських уявлень про світ і про своє місце в ньому, що в свою чергу визначає поведінку і вчинки людини. Усі взаємостосунки у суспільстві безпосередньо залежать від подібної системи уявлень. Ціль – ідеал – дія – результат. (поняття ментальність доповнюється поняттям нац. самосвідомості).

Ментальність –продукт історичного розвитку народів, феномен духовно-суспільний і культурно-психологічний (це і колективне без свідоме, і соц. хар-р, й індивідуальність етносу).

Складові менталітету: способи відчувати і мислити, система цінностей, ідеологій, права, звичаїв і т.ін.

Функції (за А.В. Фурманом):

1) поглиблює взаємостосунки людей;

2) полегшує кооперацію діяльності і групове співіснування;

3) сприяє адаптації особистості до природного оточення і соціуму;

4) дає можливість відрізняти “своїх” від “чужих” за символом, знаком, етикетом;

5) створює атмосферу емоційного спорідненості (родства);

6) формує образ “МИ”;

7) об’єднує людей в таких формах духовності як моральна та етична;

8) обумовлює смислове наповнення ідеалів і цінностей на етнонаціон. та груповому рівнях об’єднання;

9) наповнює емоц.-духовне життя індивіда;

10) сприяє психологічному комфорту;

11) визначає поведінку індивіда у групі та соц. середовищі.

Національна психологія є складовою національної ментальності. (Копил Міша)

Блок питань № 13

13.1. Язичницькі риси в християнстві.

13.2. Зміст питання „археологічна трасологія".

Трасологія - один з найважливіших криміналістичних методів, який вже понад півстоліття широко застосовується в археологічних дослідженнях, завдяки новаторським розробкам радянського вченого, професора С. А. Семенова (1898 - 1978).

Трасологія – наука про сліди виготовлення і сліди використання.

Археологічна трасологія - це метод пізнання діяльності людини в минулому через вивчення її слідів. До таких належать сліди використання, що збереглися на древніх знаряддях з каменю, кістки, металу і / або інших матеріалів, а також сліди застосування цих знарядь - сліди обробки.

Оскільки, переважну частину археологічних слідів можна спостерігати лише на мікро і макро рівнях, для їх виявлення, вивчення та фіксації використовуються мікроскопи з різними можливостями збільшення і способами освітлення.

Науковці визначають певні предмети та описують їх функції. Передує напрям експериментальної археології, щоб з′ясувати технологію виготовлення давніх речей. Існують 3 методи вивчення давніх речей: 1) типологічний; 2) технологічний; 3) функціональний. Трасологічними дослідженнями займались Панічкін, Коробков, Любін, Доронічев, Усик та ін. (Корольова)