- •Блок питань № 1
- •1.1. Формування Давньоруської державності.
- •1.2. Зміст поняття "музей" (мусейон, мусеум) в епоху стародавньої Греції і Риму. Порівняльний аналіз.
- •1.3. Особливості сучасної глобалізації.
- •Блок питань № 2
- •2.1. Форми і методи роботи з музейною аудиторією.
- •2.2. Галицько-Волинське князівство.
- •2.З. Культурна самобутність: визначення поняття. Міжнародні документи, спрямовані на захист культурної самобутності.
- •Блок питань № 3
- •3.1. Історія становлення музейної справи Азійських країн та її відмінність від музейної справи Європи. Порівняльний аналіз.
- •3.2. Культурно-освітній потенціал сучасних музеїв.
- •3.3. Поняття культурної толерантності. Міжнародні документи, що забезпечують правову основу культурної толерантності.
- •Блок питань № 4
- •4.2. Лерші музеї Австралії і Океанії. Особливості створення.
- •4.3. Класифікація актуальних проблем культурології та їх характерні особливості.
- •Блок питань № 5
- •5.1. Сучасні тенденції розвитку музейної педагогіки.
- •5.2. Ювелірне мистецтво Київської Русі.
- •5.3. Інкультурація та її основні проблеми.
- •Блок питань № 6
- •6.1. Історія становлення музейної справи Америки. Вид діяльності наукових товариств до приватних колекцій XIX ст.
- •6.2. Вузлові проблеми розвитку української сучасної культури.
- •6.3. Регіоналізація історії світової культури та її проблеми.
- •Блок питань № 7
- •7.1. Литовська експансія на Україну.
- •7.2. Діяльність та напрями охорони культурної спадщини науковими товариствами в Україні у XIX ст.
- •7.3. Проблеми хронологізації історії світової культури.
- •Блок питань № 8
- •8.1. Музей як культурно-освітній центр.
- •8.2. Виникнення козацтва на Україні.
- •8.3. Теорія мультикультурності. Основні положення.
- •Блок питань № 9
- •9.1. Основні етапи процесу комплектування музейних фондів.
- •9.2. 0Сновні етапи розвитку монументальної скульптури в Україні.
- •9.3. Проблеми морального прогресу. Основні позиції науковців щодо цього поняття. Блок питань № 10
- •10.1. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства
- •10.2.Фонд науково-допоміжних матеріалів. Визначення поняття.
- •10.3. Роль торгівлі у розвитку культури та позиції культурологів щодо цієї проблеми. Блок питань №11
- •11.1. Проблеми збереження пам"яток археології в Україні.
- •11.2. Характерні риси українського фольклору.
- •11.3. Поняття інкультурації та акультурації, їх особливості.
- •Блок питань № 12
- •12.1. Вимоги до температурно-вологісного режиму у фондосховищах.
- •12.2. Провідні напрями наукового пам'яткознавства.
- •12.З. Національна психологія та ментальність: спільне та відмінне.
- •Блок питань № 13
- •13.1. Язичницькі риси в християнстві.
- •13.2. Зміст питання „археологічна трасологія".
- •13.3. Етапи розвитку давнього світогляду (за археологічними матеріалами).
- •Блок питань № 14
- •14.1. Пам'ятки давньоруської монументальної скульптури. Визначальні риси.
- •14.2. Етногенез слов'ян.
- •14.3. Визначення етимології поняття „культура".
- •Блок питань № 15
- •15.1. Напрями комплектування музейних фондів, їх характеристика.
- •Блок питань № 16
- •16.3. Визначення поняття „пасіонарність". Порівняння пасіонаріїв із актуалістами і футуристами (за л.Гумільовим).
- •Блок питань № 17
- •17.1. Класифікація та атрибуція музейних предметів.
- •17.2.Специфіка розвитку української культури XVI - XVII ст.
- •17.3. Основні положення роботи л.Гумільова „Етногенез і біографія Землі". Блок питань № 18
- •18.1. Процеси, що становлять загрозу для збереження нерухомих пам'яток.
- •Процеси, що становлять загрозу для збереження нерухомих памяток
- •18.2. Властивості музейних предметів.
- •5. Властивості муз предметів
- •18.3. Особливості розвитку європейської культури XIX ст.
- •Блок питань № 19
- •19.1. Етнографічне районування України.
- •Або як виклав це голішевський
- •6. Етнографічне районування України
- •19.2. Основні напрями фондової діяльності музеїв.
- •4. Основні напрямки фондової роботи:
- •19.3.Бароко як явище західноєвропейської культури хvіі - поч.Хvііі ст.
- •Блок питань № 20
- •20.1. Предмет музейного значення та музейний предмет як категорії музейного джерелознавства.
- •20.2. 3Ародження і форми первісного образотворчого мистецтва.
- •20.3. Проблема регіоналізації північно-американської культури.
Блок питань № 16
16.1. Етапи формування української народності.
16.2. Конвенція UNESCO "Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини" . характеристика документу.
Прийнята на сімнадцятій сесії Генеральної Конференції ООН з питань освіти, науки і культури, що відбулася в Парижі з 17 по 21 листопада 1972 року. Конвенція була ратифікована Указом Президії Верховної Ради України № 6673-ХІ(673-11) від 04. 10. 1988 р.
В рекомендаціях, сформульовано ряд питань, а саме: визначення культурної та природної спадщини, загальнонаціональної політики, загальних принципів, організації служб, захисних заходів та культурно-просвітницької діяльності і міжнародного співробітництва.
Конвенція, налічуючи 38 статей, закріпила питання рекомендацій у вигляді програми, дотримуватись якої повинні всі держави-учасниці, вважаючи, що існуючі міжнародні конвенції, рекомендації, та резолюції щодо культурних і природних цінностей свідчать про важливість, якою є для всіх народів світу збереження унікальних і незамінних цінностей, незалежно від того, якому народу вони належать.
«Беручи до уваги, що у зв’язку з масштабами й серйозністю нових небезпек, які їм загрожують, все міжнародне співтовариство має брати участь в охороні природної і культурної спадщини, надаючи колективного сприяння, яке, не замінюючи діяльності заінтересованої держави, на території якої перебуває цінність, ефективно доповнить її», - говориться в преамбулі Конвенції.
При Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури засновується Міжурядовий комітет з охорони визначної культурної і природної спадщини загального значення, що називається «Комітет всесвітньої спадщини» (ст. 8).
П. 3 ст. 6: «Кожна держава – сторона цієї Конвенції зобов’язується не вдаватися до будь-яких навмисних дій, що могли би завдати прямо чи опосередковано шкоди культурній і природній спадщині, зазначеній у статтях 1 і 2, яка розміщена на території інших держав – сторін цієї Конвенції».
У цій Конвенції під "культурною спадщиною" розуміються:
пам'ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;
ансамблі: групи ізольованих чи об'єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв'язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки;
визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології. (Березюк)
Або Як виклав Голішевський
7. Конвенція UNESCO “Про охорону всесвітньої природньої і культурної спадщини”
Розроблена в 1972 році в Парижі. Ратифікована в нас в 1988 році. Основні положення:
- конвенція окреслює поняття культурної природної спадщини.
- кожна сторона конвенції проводить загальну політику для охорони збереження і популяризації природньої культурної спадщини.
- конвенцією створюється міжурядовий комітет з охорони всесвітньої культ. і природ. Спадщини. Держави подають відповідні списки для включення обєктів у Список всесвіт. спадщини.(відповідно до критеріїв)
- Конвенцією створюється фонд фінансової взаємодопомоги для памяток.
В Україні до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесені такі обєкти:
Софійський собор і Києво-печер. Лавр.
Ансамблі історичного центру Львова
Пункти геодезичної дуги Струве
Букові праліси Карпат
Резиденція Буковинських метрополитів м. Чернівці (Голішевський)