Блок питань № 3

3.1. Історія становлення музейної справи Азійських країн та її відмінність від музейної справи Європи. Порівняльний аналіз.

3.2. Культурно-освітній потенціал сучасних музеїв.

3.3. Поняття культурної толерантності. Міжнародні документи, що забезпечують правову основу культурної толерантності.

Культурна толерантність – терпимість до відмінної культури від власної. Кожна спільнота має свою ідентичність і повинна мати толерантність до іншої культури. Проблема культурної толерантності почала загострюватись в 80-х рр., коли посилюються міграційні потоки до Західної Європи . Потрібно було узгоджити існування людей з культурно-етнічними нормами. Розробляються теорії мультикультурності, які виходять з аналізу ідентичності.

В 1982 р. приймається Декларація Мехіко щодо політики в сфері культури (Документ Мехіко). Основні положення. Культура розглядається як сукупність яскраво виражених рис, духовних і матеріальних, розумових і емоційних, які характеризують суспільство. Будь-яка культура є сукупністю неповторних і незамінних цінностей, оскільки саме через свої традиції та форми вираження кожен народ заявляє про себе всьому світові. Утвердження культурної самобутності сприяє визволенню народів і навпаки – Будь-яка форма панування є запереченням самобутності або загрозою її існування.

Культурна самобутність є неоціненним багатством, яке розширює можливості для всебічного розвитку людини, мобілізуючи кожний народ і кожну групу, спонукаючи їх черпати сили у своєму минулому, засвоювати елементи інших культур. Всі культури становлять єдине ціле у спільній спадщині людства. Жодна культура не може абстрактно претендувати на право бути універсальною. Культурні особливості не порушують єдності загальних цінностей, які об′єднують наші народи. Необхідно визнати рівність у гідності всіх культур і право кожного народу утверджувати, зберігати свою культурну самобутність і забезпечувати повагу до неї. Розглядається культурний аспект розвитку людини, проблема доступу до культурних цінностей, проблеми збереження культурної спадщини, міжнародне культурне співробітництво. Повертаються до цього питання в 90-ті р., у зв′язку з поширенням міграційних хвиль. В 1995 р. приймається Декларація принципів толерантності. Толерантність визначається як поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та сам овиявлення людської особистості. Толерантність – єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов′язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Але це не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Йдеться також про виховання в дусі толерантності. На сьогоднішній день Німеччина, Франція і Великобританія офіційно заявили, що політика мультикультурності зазнала краху. (Корольова)

Блок питань № 4

4.1. Елліно-скіфське мистецтво IV ст. до н.е.

На межі V-IV ст. до н.е. у Північному Причорномор’ї сформувався своєрідний декоративний стиль – елліно-скіфський. Основу композиції виробів в ньому становили грецькі образи і міфологічні сюжети. Еллінські ювеліри створювали речі, що ставали моделями для місцевих майстрів, які, засвоюючи художні та технологічні особливості виконання грецьких виробів, надавали їм регіональних рис.

Відповідно до традицій давньогрецького класичного мистецтва причорноморські художники виготовляли вишукані твори, прикрашені популярними серед скіфів образами та сюжетами: сцени шматування хижаками здобичі, поєдинку людини з чудовиськом, а також предмети із зображеннями культових та жанрових сцен. Так, на срібній чаші з кургану Гайманова Могила поміщено багатофігурну композицію, що включає сцени з життя вельможних скіфів. Вражає віртуозність виконання сюжету, реалістичність, „портретність” основних дійових осіб, майстерність тонкого гравірування у передачі рис обличчя, пасом волосся, в оздобленні одягу та зброї.

На золотому „шоломі” з кургану Передерієва Могила реалістично подано сцени битви старих скіфів з молодими: можливо, ілюстрація до однієї з переказаних Геродотом скіфських легенд. Привертають увагу і високий рельєф, і графічний малюнок – разом вони створюють живу картину, сповнену експресії.

Серед пам’яток, що становлять найцінніше джерело для вивчення духовного світу причорноморських кочовиків, визначне місце належить пекторалі – нагрудній прикрасі скіфського царя.(товста могила). Талановитий давньогрецький майстер-ювелір, використовуючи різні технічні прийоми – лиття за восковою моделлю, гравірування, скань, зернь, паяння, інкрустацію, – досяг особливої виразності у втіленні замовленої композиції. Сюжети, представлені на трьох ярусах - ”світах” пекторалі, мають складне символічне значення. Вражає реалізм, гармонійність та пропорційність образів, динаміка сцен боротьби тварин, завершеність форм і досконалість роботи. Яскравий жовтий колір і блиск золота, що уособлювало сонячне божество, неначе благословляє магічну модель зображеного на пекторалі скіфського світобудови.

В елліністичний період (кінець IV ст. до н.е. – І ст. н.е.) серед ужиткових речей побільшало предметів розкоші, ювелірні вироби стали вибагливішими і вишуканішими. У представників еліти скіфського суспільства увійшли в моду еллінські прикраси, декоративні елементи в оформленні головних уборів та одягу, спеціальний посуд для ароматичної олії. Тогочасні ювелірні вироби привертають увагу оригінальними формами й орнаментами. Витвори із золота стали набагато яскравішими завдяки інкрустації їх емаллю, коштовним камінням, кольоровим склом. Це явище дістало назву поліхромного стилю, який набув найбільшого поширення в сарматській культурі. (Семен (№56))