109. Монопольна влада, її сутність та способи оцінки

Сутність та характеристика монополій Під монополією прийнято розуміти ринкову структуру, що відповідає наступним умовам: весь галузевий випуск постачає одна фірма; пропонований монополією товар є особливим в своєму роді і не має близьких замінників; вхід на ринок нових фірм блоковано, тому в умовах монополії відсутня будь-яка конкурентна боротьба.

Практично монополією звуться також ринки із порушеннями деяких з вищезазначених умов. Наприклад, монополіст може виробляти лише 80% галузевого обсягу, а 20% постачатимуть дрібні виробники; також може бути послаблена умова щодо відсутності замінників.

Ринок, де суворо виконуються всі умови, зветься чистою монополією. В певному сенсі чиста монополія, як і досконала конкуренція, існує скоріше як наукова модель, а не в реальній дійсності (в масштабах країни практично не зустрічається). Але якщо розглянути невелике містечко, де є, наприклад, всього один хлібозавод, одна поліклініка, одна школа тощо, то абсолютна (або чиста) монополія є типовою для будь-якої країни.

Як єдиний виробник товару монополіст знаходиться в унікальному положенні. Якщо монополіст вирішує підвищити ціну продукту, йому не доводиться турбуватися про конкурентів, які, призначаючи більш низьку ціну, захоплять велику частину ринку. Монополіст утримує ринок в своїй владі і повністю контролює об'єм випуску продукції, призначеної для продажу.

Але це не означає, що монополіст може призначити будь-яку скільки завгодно високу ціну, яку схоче, принаймні якщо його ціллю є максимізація прибутку.

Щоб максимізувати прибуток, монополіст повинен спочатку визначити як характеристики ринкового попиту, так і свої витрати. Оцінка попиту і витрат є вирішальною в процесі ухвалення фірмою економічного рішення. Маючи в своєму розпорядженні такі відомості, монополіст повинен ухвалити рішення про об'єми виробництва і продажу. Ціна за одиницю продукції, одержувана монополістом, встановлюється залежно від кривої ринкового попиту (це означає, що монополіст може встановити ціну і визначити об'єм виробництва відповідно до характеру кривої ринкового попиту).

Монополія можлива лише тоді, коли вхід на ринок іншим підприємствам представляється невигідним чи неможливим. Якщо на ринок входять інші підприємства, то монополія зникає. Отже, наявність вхідних бар'єрів є обов'язковою умовою виникнення та існування монополії.

Основні бар'єри входження на ринок:

виключні права, отримані від уряду (зв'язок, транспорт, кабельне телебачення);

авторські права і патенти;

власність на всі ресурси (діаманти, алюміній);

переваги низьких витрат.

Способи оцінки монопольної конкуренції

Визначення розрахункових цін (P₀) на монопольну продукцію здійснюється за формулою ,                                                (10)

де C_max - максимальне значення середньорічної собівартості одиниці продукції одного з підприємств, що діють на ринку;

- середньогалузева норма прибутку.

За допомогою значення P₀ встановлюється факт використання на ринку монопольної влади, а також оцінюються соціальні витрати застосування цієї влади на ринку, тобто соціальна ціна монополії (SPM). Вона в грошовому виразі являє собою ту частину продукції, яку суспільство та споживачі недоотримали, витративши ті ж кошти, що й в ринковій ситуації. Для визначення SPM використано дослідження А. Харберджера, згідно з яким ,                                        (11)

де ΔР -  приріст цін в результаті застосування монопольної влади підприємством на ринку, тобто ΔР = Р_m – Р₀ (Р_m – встановлена монополістом ціна одиниці продукції);

ΔQ - це кількість продукції, недоотримана споживачами та суспільством, але оплачена ними (ΔQ визначається при припущенні, що цінова еластичність дорівнює одиниці, за формулою ,                                                (12)

де Q_m – обсяг виробництва підприємства-монополіста).

Сума надприбутку (Pr_mon), одержуваного підприємством в результаті використання монопольної влади, визначається з різниці обсягу реалізації продукції за монопольною та розрахунковою цінами

Pr_mon = P_m·Q_m – P₀·Q_m.                                         (13)

Сума штрафних санкцій (F) до підприємств-монополістам визначається виходячи з умов повного вилучення суми надприбутку монополіста та збитків, завданих суспільним інтересам від дій монополіста, тобто

F = Pr_mon + SPM.                                                (14)

Сума SPM спрямовується на покриття видатків бюджету, оскільки вона дозволяє компенсувати збитки суспільства в цілому, пов'язані з недоотриманням ним певної кількості продукції. Сума штрафних санкцій у вигляді Pr_mon перераховується до спеціального фонду з метою акумулювання коштів для здійснення демонополізації та інших заходів антимонопольного регулювання діяльності монополістичних структур, що дозволить в перспективі побічно відшкодувати збитки, завдані споживачам внаслідок монопольної діяльності, шляхом зниження цін на продукцію, викликаного загостренням конкуренції на ринку.