68. Коригування зовнішніх ефектів згідно теореми Коуза, його переваги та недоліки.

Існує багато ситуацій, коли ринок демонструє свою неспроможність на практиці. Неспроможності («провали», «невдачі», «вади») ринку — це ситуація, за якої ринок не в змозі координувати процеси економічного вибору таким чином, щоб забезпечити ефективне використання ресурсів. Неспроможність конкурентних ринків пояснюється чотирма основними причинами: ринковою владою, неповною (асиметричною) інформацією, зовнішніми ефектами, суспільними благами. Тому дуже важливою є роль держави щодо забезпечення умов для конкуренції й запобігання ситуації, коли одна фірма або невелика група фірм практично контролюють певні ринки.

З точки зору Коуза, в умовах нульових трансакційних витрат (а саме із цих умов і виходила стандартна неокласична теорія.-Авт.) ринок сам зуміє справитись із зовнішними ефектами. Р. Коуз сформулював свій висновок у вигляді теореми: шляхом узаконення прав на приватне користування ресурсами держава дає змогу інтерналізувати екстерналії за допомогою погодження інтересів, взаємного застосування та угоди між зацікавленими господарюючими суб'єктами. Наукове значення теореми Коуза полягає в тому, що в ній у формалізованому вигляді аргументується доцільність і ефективність саморегулювання економіки як альтернативи державній регламентації. Достатньо законодавче закріпити й охороняти права приватної власності, майнові і фінансово-господарські права суб'єктів економічної діяльності, щоб економіка запрацювала немовби на автопілоті.

Теорема Коуза говорить: «Якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю, то алокація ресурсів буде залишатися незмінною й ефективною незалежно від змін у розподілі прав власності».

Висновки по даній теоремі: По-перше, вона розкриває економічний зміст прав власності. Згідно з Коузом, екстерналії (розходження між приватними і соціальними витратами і вигодами) з´являються лише тоді, коли права власності розмиті. Якщо ці права визначені чітко, тоді всі екстерналії "інтерналізуються" (зовнішні витрати стають внутрішніми). Не випадково основним полем для конфліктів, пов´язаних із зовнішніми ефектами, виявляються ті ресурси, які із категорії необмежених переміщуються у категорію рідкісних (вода, повітря) і на які до цього прав власності зовсім не існувало.

  По-друге, теорема Коуза відводить звинувачення ринку в "провалах". Шлях до подолання екстерналій лежить через створення нових прав власності у тих галузях, де вони були нечітко визначені. Тому зовнішні ефекти і їх негативні наслідки породжуються недосконалим законодавством, і якщо тут хтось і "провалюється", то це – держава. Теорема Коуза по суті знімає стандартні звинувачення у руйнуванні навколишнього середовища, які висуваються проти ринку і приватної власності. Із неї випливає зворотний висновок – до деградації зовнішнього середовища веде не надлишковий, а недостатній розвиток приватної власності.

  По-третє, теорема Коуза виявляє ключове значення трансакційних витрат. Коли вони позитивні, розподіл прав власності перестає бути нейтральним фактором і починає впливати на ефективність і структуру виробництва.

  По-четверте, теорема Коуза доводить, що посилання на зовнішні ефекти – недостатня підстава для державного втручання. У випадку низьких трансакційних витрат воно зайве, а у випадку високих – далеко не завжди економічно виправдане. Оскільки дії держави поєднані з позитивними трансакційними витратами, то результат «лікування» може виявитися гіршим від самої «хвороби».