7. Методологія мікроекономіки, її суть та особливості. Типи економічних моделей.

У мікроекономічних дослідженнях використову­ються як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Кінцевим завданням таких досліджень є розробка тео­рій та моделей. Мікроекономічні дослідження, як правило, розпо­чинаються зі збирання та вивчення фактів економіч­ного життя. Узагальнення їх, виділення найсуттєві­ших та абстрагування від другорядних, дослідження причинно-наслідкових зв'язків дає змогу встановити мотиви поведінки економічних суб'єктів та побудува­ти модель. 

Економічна модель — це система взає­мозв'язків між економічними змінними, яка дає змо­гу прогнозувати результат. Іншими словами, вона ви­користовується для передбачення того, як зміни еко­номічних умов призведуть до зміни економічних ре­зультатів.  Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпотез, тобто тверджень про причини і на­слідки, які потребують підтвердження чи заперечення фактами. Метою оекономічного моделювання є намагання допомогти зрозуміти, як функціонує той чи інший сектор економіки.

Найпростішим видом економіко-математичного мо­делювання є моделювання у двовимірному просторі — за допомогою графіків. Саме цей метод найчастіше використовується у мікроекономіці. У побудові мікроекономічних моделей широко ви­користовується технічний прийом, що називається гра­ничним аналізом. Це дослідження того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина. Одним з класичних прикладів економічних моделей є крива виробничих можливостей економічної системи , за допомогою якої описується процес прийняття рішення еконо-мічною системою щодо використання обмежених ресурсів в умовах зростаючих потреб. Ще одним прикладом економічної моделі є модель розрахун-ку оптимального розміру податку, де урядом визначається норма податку, яку необхідно сплачувати. Розрізняють два основні типи моделей: статичні — це моделі, в яких не враховується елемент часу, та динамічні — моделі, в яких час враховується. Прикладом статичної моделі може бути бюджетне обмеження споживача. Детерміновані моделі — аналітичне представления зако-номірності, за якої для даної сукупності вхідних значень на ви-ході системи може бути отриманий єдиний результат. Прикладом детермінованої моделі може бути модель макси-мізації прибутку за умови досконалої конкуренції. Стохастичні (імовірнісні) моделі, на відміну від детерміно-ваних, мають випадкові елементи, тобто при заданому вході мо-делі деякої сукупності значень на її виході можуть бути отримані відмінні один від одного результати в залежності від дії випадко-вого фактора Імовірнісні моделі краще відобража-ють дійсні властивості економічних процесів та явищ, вони більш адекватні імовірнісній економічній системі.

8. Типи ізоквант та їх властивості.

Ізокванта - крива, на якій показані всі комбінації виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції. Ізокванта засвідчує наявність багатьох варіантів для виробництва певного обсягу продукції. Ізокванта є графічним відображенням виробничої функції.Ізокванта показує: альтернативні варіанти комбінації витрат для виробництва певної кількості продукції.

Властивості ізоквант:

1. Негативний нахил ізокванти показує, що скорочення одного фактора (при Q = const), завжди викликатиме збільшення іншого фактора.

2. Чим далі від початку координат знаходиться ізокванта, тим більший обсяг випуску вона ілюструє.

3. Увігнутість ізоквант означає, що уздовж ізокванти скорочення людино-годин праці вимагає збільшення машино-годин устаткування.

4. Кут нахилу ізокванти виражає граничну норму технологічного заміщення. (MRTS).і

5. Ізокванти схожі з кривими байдужості. Так, як і криві байдужості вони відображають альтернативні варіанти споживчого вибору благ, які забезпечують певний рівень корисності, ізокванта відображає альтернативні варіанти комбінацій витрат факторів для виробництва певного обсягу продукції

6. Ізокванти можуть мати різну конфігурацію: лінійну, жорсткої доповнюваності, повної заміщуваності.

Лінійна ізокванта - ізокванта, що виражає досконалу заміщуваність факторів виробництва (MRTS_LK= const) мал. 36.а. В реальному житті повна заміщуваність факторів виробництва неможлива. Цю ситуацію можна розглядати як теоретичну абстракцію.

Жорстка доповнюваність факторів виробництва представляє таку ситуацію, за якої праця і капітал поєднуються в єдино можливому взаємному співвідношенні (MRTSLK=0) мал. 36.б. Такі ізокванти характерні для співвідношення комп'ютерів і операторів. Якщо кількість годин роботи комп'ютера протягом робочого дня фіксована, то збільшення кількості операторів не призведе до збільшення обсягів виконаної роботи.

Ізокванти ілюструють гнучкість ухвалених фірмами рішень у виробництві. У більшості випадків фірми можуть досягти певного випуску продукції, використовуючи різні поєднання виробничих факторів. Керівник фірми повинен розуміти природу такої гнучкості, оскільки це дозволить йому вибирати такі поєднання виробничих факторів, які мінімізують витрати виробництва і максимізують прибуток.