3. Особливості функціонування конкурентної фірми. Попит та граничний дохід для окремої фірми на ринку досконалої конкуренції.

Конкурентна фірма – це фірма, яка продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції. Мета діяльності конкурентної фірми – максимізація прибутку. Припущення про максимізацію прибутку продавцями лежить в основі моделі пропозиції конкурентної фірми, її раціональної економічної поведінки. В умовах чистої конкуренції фірма не може проводити власної цінової політики. Вона може, лише пристосовуватися до тих цін, які на даний час склалися на ринку. Отже, можна зробити дуже важливий висновок: скільки продукції для про­дажу не запропонувала б конкурентна фірма, це ніяк не вплине на ринкову ціну. Інакше кажучи, на відмі­ну від ринкового попиту крива попиту, з якою сти­кається окремий конкурентний виробник, абсолютно еластична (рис. 7.1).

Така відмінність між ринковим попитом та попи­том щодо окремої конкурентної фірми ніби ще раз попереджає дослідника про помилковість досить по­ширеного твердження: те, що справедливо щодо окремого учасника асоціації, завжди справедливо і щодо всієї асоціації.

Особливості попиту на продукт конкурентної фір­ми проявляються також через динаміку основних по­казників, що характеризують її доходи, залежно від обсягів продаж. До таких показників належать:

1. Валовий (сукупний) доход (TR) — це загальна виручка від продажу всього обсягу продукції.

2. Середній доход (AR) — це валовий доход у розрахунку на одиницю проданої продукції:

3. Граничний доход (MR) — це приріст валового доходу, який є результатом продажу ще однієї оди­ниці продукції:

Графічно залежність динаміки перелічених показ­ників від обсягів виробництва подано на рис. 7.2.

Валовий доход конкурентної фірми зростатиме прямо пропорційно обсягу продаж. Ціна за одиницю товару, середній та граничний доходи в умовах конкурентного ринку завжди будуть рівними між собою.

З'ясування загальних ознак конкурентного ринку та особливостей функціонування на ньому фірми і формування її доходів дає досить підстав для роз­робки моделі вибору фірмою обсягів виробництва, які забезпечують їй максимальний прибуток. Граничний доход в умовах досконалої конкуренції незмінний .

4. Мікроекономічна характеристика ринків капіталу. Позичковий відсоток та норма відсотку та їх вплив на процес інвестування капіталу

Ринок капіталу – це ринок, чи група пов’язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або взагалі невизначений) і на різних умовах; на кожному ринку існує свій рівень процентної ставки. Окремі ринки капіталу досить пов’язані між собою, через те що для вкладників і позичальників існує можливість переходу з ринку на ринок, а бажання переходити залежить від умов отримання кредитів і доходності операцій. Тому, для спрощення можна вважати, що існує один ринок.

Позичковий відсоток поверхово відображає ціну грошового капіталу як товару. Але позичковий відсоток оплачує не вартість позичкового капіталу, а його споживчу вартість, вартість за право застосовувати як капітал гроші, що тимчасово відчужуються у позичкового капіталіста. Його розмір визначають нормою позичкового відсотка — відношенням суми грошей, виплачених у формі відсотка, до суми грошей, відданих у позичку, або відношенням суми річного доходу, одержуваного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку і помноженого на 100.

Норма позичкового відсотка впливає на прийняття рішень щодо інвестування капіталу у довго- або короткострокові проекти, вкладень у цінні папери та інші цілі, тобто на вибір між різними варіантами застосування грошового капіталу, зіставлення цінності теперішніх і майбутніх благ. Підприємець, який вирішує вкласти позичені кошти у довгостроковий проект, ризикує (внаслідок можливого знецінення коштів у процесі інфляції та ін.). Тому фактор ризику впливає на величину позичкового відсотка, але не визначає її (як стверджують деякі західні економісти). Розрізняють ринкову і середню норму позичкового відсотка. Ринкова норма встановлюється у певний період промислового циклу (кризи, депресії, пожвавлення і підйому) залежно від попиту і пропозиції на позичковий капітал та інші фактори, а середня — на весь період промислового циклу і відтворює довгострокову динаміку відсотка.