23. Модель встановлення ринкової рівноваги за л. Вальрасом

Автором теорії загальної рівноваги є відомий швейцарсь­кий економіст Леон Вальрас (1834 - 1910), професор Лозаннського університету, за походженням француз. Він був одним із засновників теорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теорії рівноваги. Своє відкриття він зробив на основі математичних висновків.

Леон Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і по­питу. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги.

Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва

Постулатами теорії рівноваги Л. Вальраса є такі:

1. Зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки; зміна попиту впливає на пропозицію і навпаки. Отже, їхній взаємозв'я­зок впливає на встановлення рівноваги.

2. Рівноважна ціна встановлюється у результаті конкуренції, спів­відношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чин­ників.

3. Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів. Це пояс­нюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявності інших товарів. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявності кави.

4. Рівновагу характеризує, як правило, мінова вартість. Мінова цінність товарів — це рівень економічної рівноваги. В умовах конку­ренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що грунтується на ціні рівноваги. В умовах мо­нополії диспропорції зберігаються.

5. Рівновага досягається на основі дії всіх учасників ринку.

6. Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень за­доволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів).

7. Попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а і від цін на всі інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодичні видання. Багато людей відмовляються від передплати на газети і журнали. Різко скоротилися їхні тиражі.

8. Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки дорівнює за вартістю сумі всіх проданих ним товарів і послуг (у тому числі послуг праці).

9. Ринок безперервно здійснює «пошук» так званих рівноважних цін.

10. Конкуренція — це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок, з допомогою їх досягається рівновага.

11. Для рівноваги потрібний ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому так звана планова система.

24. Особливості функціонування фірми-монополіста. Попит, сукупний та граничний дохід на ринку монополії.

В умовах чистої монополії галузь складається з одного підпри­ємства, тобто поняття «підприємство» і «галузь» стають тотожними. Крива попиту на продукт «чистого монополіста» є одночасно кри­вою ринкового попиту, що завжди має від'ємний тангенс кута нахи­лу. Монополіст, на відміну від конкурентної фірми («price-taker») є «шукачем ціни» (ргісе-maker), оскільки він приймає ринкову лінію попиту як задану, а сам встановлює ціну та обсяг виробництва, бо має дуже сильну ринкову владу. Монополіст максимізує прибуток, випускаючи таку кількість продукції, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR = МС). Що ж до ціни, яку править монополіст, то вона визнача­ється висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку. Така ціна завжди вища за граничні витрати, тобто Р > МС. Еластичність попиту на продукт (навіть коли на ринку діє лише один продавець цього продукту) впливає на ціну монополіста. Маю­чи інформацію щодо еластичності попиту е[), а також дані, що харак­теризують граничні витрати монопольного виробника, можна обчис­лити ціну продукції Р за формулою Р=МС/(1+1/Еd)

Порівняно з досконалою конкуренцією монополіст, максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і вста­новити вищу ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чисті втрати суспільства від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє на свою ко­ристь частину доходів споживачів. Отже, в умовах монополії об'єктивно існує тенденція до обме­ження обсягів виробництва і до підвищення цін. Рівночасно, моно­полізація завжди пов'язана з масштабами виробництва, що приво­дить до зниження середніх витрат у цілому і до економії ресурсів. Оптимальним випуском продукції для монопольних умов є обсяг випуску, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам (МR = МС). Для монополіста, який стикається зі спадаючою кривою попиту, граничний дохід завжди менший від значення ціни (МК<р). Основна причина цього в тому, що якщо крива попиту спадаюча, то обсяг продажу може зростати тільки за рахунок зменшення ціни.

Тому графічний вираз кривої попиту і кривої граничного доходу на монопольному ринку набуватиме такого вигляду, де крива попиту одночасно характеризує рівень ціни при кожному обсязі продукції, а ціна при будь-якому обсягу продукції перевищує граничний дохід (р > МК) (рис. 2.28).

Р                           .                       

 Крива        МR        перетинає горизонтальну вісь у точці, в якій сукупний дохід досягає максимуму. У тих випадках, коли граничний дохід більший від нуля (МК > 0), сукупний дохід (ТК) може бути збільшеним за рахунок зростання обсягу продажу. У тих випадках, коли граничний дохід менший від нуля (МК < 0), тосукупний дохід може бути збільшеним за рахунок зменшенняобсягу продажу. Так, сукупний дохід фірми         (ТК) набуватимемаксимального значення тільки в тому випадку, коли граничний дохід дорівнює нулю (МК = 0), тобто в точці перетинання кривої граничного доходу й осі (ОО).

25. Перехресна еластичність попиту. Взаємопов’язані і непов’язані товари.

К оефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) характеризує міру реакції обсягу попиту на один товар (X) на зміну ціни іншого товару (Y). E_XY показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар X за зміни ціни товару Y на 1%. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) обчислюється за формулою: E_XY=(DQ_Y*P_Y)/(DP_X*Q_X). Для незалежних товарів E_XY=0, для замінників, E_XY>0, для взаємодоповнюючих товарів E_XY<0.

товари-комплементи або взаємоповязані товари – це пари товарів, для

яких зростання ціни одного призводить до зменшення попиту на інший

товар, і навпаки. Ці товари споживаються одночасно, наприклад, бензин і

шини або інші запасні частини до автомобіля. З підвищенням ціни бензину

попит на шини скоротиться, оскільки власники автомобілів будуть їздити

менше. Графічно скороченню попиту на шини внаслідок підвищення ціни

бензину відповідає зміщення кривої попиту ліворуч.

Неповязані товари – товари, для яких зміна ціни на один з них не буде впливати на інший. Значення перехресної еластичності для них буде нульовим.