30. Позитивні зовнішні ефекти і їх вплив на ефективність економіки. Недовиробництво економічних благ.
Зовнішні ефекти, які також називають побічними ефектами, ефектами переливу, або екстерналіями (externalities), побічні наслідки діяльності , які не регул ринкомі впливають на інтереси третіх осіб як у сфері виробництва так і споживання.
Зовнішні ефекти можуть бути позитивними і негативними, а їхня дія полягає у виникненні вигод або некомпенсованих витрат у третіх осіб, що є учасниками відповідних ринкових угод, тобто у тих суб’єктів, хто безпосередньо не виробляє, не споживає і не торгує даними благами.
Позитивні зовнішні ефекти (positive externality) мають місце, коли виробнича або споживча діяльність певних економічних агентів веде до збільшення корисності або доходу (прибутків) будь-яких інших суб’єктів.
За позитивного зовнішнього ефекту гранична суспільна вигода (MSB) складається з граничної приватної (МРВ) і граничної суспільної вигоди (МЕВ), а саме:
MSB = MPB + MEB.
За позитивного ефекту переливу суспільна гранична корисність перевищує приватну MSB > MPB. Отже крива граничної суспільної корисності розташовуватиметься вище лінії сукупної приватної корисності. Це означає, що конкурентний ринковий механізм завжди забезпечуватиме менший обсяг випуску (споживання) благ, що мають додатний ефект переливу, порівняно з суспільно доцільним обсягом їх випуску, який визначається суспільною граничною корисністю. Позитивні ефекти обертаються на відносне недовиробництво, оскільки для тих, хто їх створює, результати виробництва виявляються неадекватними витратам.
31. Економічна мікросистема як об’єкт вивчення мікроекономіки, її склад та характеристика.
Економічна мікросистема – взаємозв’язок суб’єктів господарських відносин, які виконують належні ім функції. Аналіз мікросистеми заснований на питаннях: Як взаємодіють?З приводу чого?Яка сутність їх відносин?
До суб’єктів мікроекономіки відносять:
Домогосподарства – сам ост ЕК одиниця, до складу якої входить одна чи декілька осіб, є власником всіх факторів виробництва.
Фірма – ЕК одиниця, яка сам ост приймає рішення щодо використання факторів виробн з метою виготовлення продукції та її продажу.
Держава – сам ост суб’єкт ринку, до складу якого входять урядові установи, що здійсн екон, юрид, політ владу для забесп умов господарювання усім суб’єктам економіки.
Закон спадної граничної продуктивності змінного фактора виробництва.
Виробництво (production) – процес перетворення виробничих ресурсів в економічні блага, призначені для задоволення потреб споживачів, як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Короткостроковий період (short run) – це період, протягом якого виробники мають можливість змінити обсяг використання тільки деяких факторів виробництва.
Ті фактори, обсяг використання яких може бути змінений, у короткостроковому періоді, називають змінними (variable) факторами виробництва, ті, обсяг використання яких не можна змінити у короткостроковому періоді – постійними (fixed) факторами виробництва.
Виробнича функція з однією змінною показує динаміку зростання обсягу виробництва у короткостроковому періоді при збільшенні одного фактора, який є змінним, в той час як інші фактори залишаються сталими.
Динаміка зростання сукупного продукту за умов одного змінного фактора зумовлена дією закону спадного граничного продукту, що також називають законом спадної віддачі (law of diminishing returns), який передбачає певну взаємозумовленість між динамікою сукупного, граничного і середнього продукту змінного ресурсу.
Сукупний продукт, ТР (total product) – це загальна кількість виробленого продукту, яка зростає зі збільшенням використання даного змінного фактора. Здебільшого як змінний фактор розглядається праця (L) за умов, що капітал (K) є сталим фактором.
Середній
продукт, АР
(average
product)
– це продуктивність певного змінного
ресурсу, яка визначається співвідношенням
сукупного продукту змінного фактора
(нехай це буде праця – L)
і використаної кількості даного фактора:
Граничний
продукт змінного ресурсу, МР (marginal
product)
– це додатковий випуск продукту,
одержаний за рахунок використання ще
однієї додаткової одиниці даного
змінного ресурсу, для праці (L)
– ще одного додаткового робітника.
Обчислюється граничний продукт за
формулами
Динаміка сукупного продукту у короткостроковому періоді.
Рис. 4.3.2. Динаміка граничного і середнього
Закон спадної граничної продуктивності - стверджує, що у разі залучення у виробництво певного критичного обсягу одиниць змінного ресурсу при інших сталих факторах граничний продукт змінного фактора починає зменшуватись.
закон зумовлює існування певних залежностей між динамікою сукупного (ТР), граничного (МР) і середнього (АР) продукту, а саме:
1) кут нахилу дотичної до будь-якої точки кривої сукупного продукту визначає величину граничного продукту;
2) продуктивність (середній продукт) ресурсу зростає до тих пір, доки граничний продукт (МР) перевищує середній продукт (АР);
3) за умов порівняння граничного і середнього продукту, середній продукт сягає максимального значення (МР = АР → мах). Точка рівності граничного і середнього продукту є точкою максимально ефективного використання змінного ресурсу і, відповідно, оптимального обсягу його залучення у виробництво;
4) сукупний продукт (ТР) зростає доти, доки граничний продукт (МР) є додатною величиною і сягає максимального рівня, коли (МР) набуває нульового значення;
5) сукупний продукт (ТР) скорочується при від’ємних значеннях граничного продукту (МР).