67.Модель встановлення ринкової рівноваги за а. Маршалом

Взаємодія попиту і пропонування визначає ринкову рівновагу. Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропонування збігаються. Криві попиту і пропонування в точці кількісно-цінової рівноваги перетинаються (Мал. 3.1.). Цей характерний графік називається «Хрестом Маршала» або «Ножиці Маршала».

Рівноважна ціна – це ринкова ціна Р*, за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни.

Рівноважний обсяг − це певна кількість продукції Q*, яка реалізована (може бути продана) за ціною P*.

Рівновага окремого ринку певного товару, називається частковою рівновагою. Її умовою є: _.

Припустімо, що функції попиту та пропозиції обидві є лінійними, тоді для лінійного випадку можна знайти аналітичний вираз для рівноважних цін та обсягу:

Тут b, d, c − додатні параметри, а − довільний фіксований параметр. Тоді аналітично рівноважна ціна й рівноважний обсяг можуть бути визначені таким чином . Із умови рівноваги випливає, що , тобто . Звідси виводимо рівноважну ціну:

Підставивши ціну згідно у будь-яку з формул отримаємо алгебраїчний вираз для визначення рівноважного обсягу:

Ринковий механізм – це тенденція ціни на вільному ринку змінюватися доти, доки ринок не досягне рівноваги. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже зникають чинники, які спричиняють зміну ціни.

П ри підвищенні ринкової ціни до P2 спочатку визначаємо об’єм пропозиції товару на ринку, тобто QS товару. В цьому випадку ціна, яку згоден заплатити покупець за кожну одиницю товару P1.

Очевидно, що ціна виробника P2 вища за ціну споживача P1, що ліквідує стимул до розширення виробництва продавцем. Продавець скорочує виробництво, товар стає все більш цінним для споживача, ціна виробника падає, ціна споживача зростає, - рівновага відновлюється. Тобто ринкова рівновага в цьому випадку є стійкою.

І навпаки, при зниженні ціни визначаємо об’єм пропозиції товару на ринку. У виробника існує стимул до розширення виробництва. Збільшення виробництва сприймається споживачем як зниження цінності товару. Споживач погоджується сплачувати меншу ціну і ринок повертається у стан рівноваги. Тобто ринкова рівновага в цьому випадку є стійкою.

Таким чином, згідно версії Маршалла, основною рушійною силою механізму відновлення рівноваги в довгому часовому інтервалі завжди являються виробники товару.

Отже, ринкова рівновага є стійкою, тому що, порушуючись, вона відновлюється виключно за допомогою ринкового механізму, без державного втручання в ринкові процеси.

68. Вплив профспілок на пропозицію робочої сили. Цеховий та відкритий тред-юніонізм.

Тред-юніонізм (англ. trade-unionism), 1) назва руху, що зустрічається в літературі тред-юнионов (в цілому). 2) Термін, що позначає течію в робочому і профспілковому русі і (у вужчому сенсі) одну з форм ідеології реформіста. Т.-ю. обмежує завдання робочого руху рамками профспілкової боротьби за встановлення вигідніших умов продажу робочої сили, поліпшення (в рамках буржуазної держави) економічних і правових умов окремих груп робочих, об'єднаних в профспілки. У Т.-ю., як продукті стихійного робочого руху, відбилося «јобщее прагнення всіх робочих добиватися собі від держави тих або інших заходів, направлених проти лих, властивих їх положенню, але що ще не знімають цього положення, тобто що не знищують підпорядкування праці капіталу» (Ленін В. І., Полн. собр. соч.(твір), 5 видавництво, т. 6, с. 42). На ранньому етапі (кінець 18 — почало 19 вв.(століття)) тред-юніоністський рух як перша форма організації робочих зіграв певну роль в об'єднанні пролетаріату і усвідомленні ним своєї сили. Проте вже в цей період позначилася обмеженість Т.-ю., який, як відзначав Ф. Енгельс, виключав «јвсякое політичну дію, а отже, і участь у всякій загальній діяльності робочого класу як класу» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 34, с. 295). Тред-юніоністська ідеологія відволікала робочих від рішення головної задачі пролетаріату — знищення системи капіталістичної експлуатації. До середини 19 в. Т.-ю. набув поширення у Великобританії, що було обумовлене ранішим в порівнянні з ін. країнами виділенням з середовища пролетаріату і її «јобособлением ј у несоциалистические, ліберальні професійні союзи» (Ленін В. І., Полн. собр. соч.(твір), 5 видавництво, т. 22, с. 357). Т.-ю. був одним з перешкод на шляху проникнення в робочий рух ідей наукового соціалізму. В. І. Ленін відзначав, що «јтред-юнионистская політика робочого класу є саме буржуазна політика робочого класу» (там же, т. 6, с. 96). Ідейні установки Т.-ю. гальмували створення революційних, марксистських партій робочого класу, за допомогою яких, як указував В. І. Ленін, пролетаріат тільки і може виробити соціалістичну свідомість. Із зростанням чисельності робочої аристократії, пов'язаним з переходом капіталізму в імперіалістичну стадію, Т.-ю. розповсюдився у ряді країн Європи, а також в США. У Росії провідниками тред-юніоністської ідеології були прихильники, в Германії — лідери . гирш-дункерских профсоюзовУзкоцеховиє тенденції Т.-ю., що ведуть до відокремлення робочого класу, нерідко викликали незадоволеність з боку рядових членів профспілок і неорганізованих робочих. Під тиском найбільш радикальних елементів деякі тред-юніони, всупереч політиці реформіста їх лідерів, взяли участь в діяльності Міжнародного товариства робочих (див. ). Интернационал 1-йЗ кінця 80-х рр. у Великобританії розвернувся рух, некваліфікованих робочих, що допустили в свої ряди, і що встали на позиції класової боротьби. У міру розвитку класової боротьби заглиблювалася суперечність між тред-юніоністськими лідерами і масою рядових робочих, посилювалося прагнення подолати вузькі рамки ідеології і політики Т.-ю. З розвитком робочого руху і посиленням в нім прогресивних тенденцій, що виражалися в прагненні, що росте, до консолідації рядів пролетаріату і його мобілізації на боротьбу за свої класові інтереси, проти системи політичного і економічного панування монополістичного капіталу Т.-ю. поступово втрачав роль самостійної течії, зливаючись з ін. перебігом опортуністичного толку в рамках .