9.2.2. Суб’єкти недержавного пенсійного страхування
Система недержавного пенсійного забезпечення – це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
Сучасні системи недержавного пенсійного забезпечення відрізняються великою розмаїтістю та мають ряд істотних відмінностей за такими ознаками:
принципами функціонування;
структурою та організацією управління;
схемами формування пенсійних накопичень та виплат (рис.9.6).
В Україні суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення є:
1. Засновники інституту недержавного пенсійного страхування (недержавні пенсійні фонди, страхової компанії або банківської установи).
2. Вкладники (юридичні чи фізичні особи, що роблять внески на користь фізичних осіб).
3. Установа (організація) недержавного пенсійного страхування:
- недержавний пенсійний фонд;
- страхова компанія;
- банківська установа.
4. Учасники недержавного пенсійного забезпечення (фізичні особи, здійснюють внески на свою користь та на користь яких робляться пенсійні внески).
Рис. 9.6. Класифікація систем недержавного пенсійного забезпечення
5. Юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання послуг, пов’язаних із недержавним пенсійним забезпеченням (фінансові послуги):
- компанія з управління пенсійним фондом (адміністратор фонду);
- банківська установа – зберігач пенсійних активів або спеціальний депозитарій недержавного пенсійного фонду;
- страхова компанія, що здійснює страхування пенсійних накопичень;
- компанія з управління пенсійними активами.
6. Органи державного контролю і нагляду за діяльністю, пов’язаною з наданням фінансових послуг в сфері недержавного пенсійного забезпечення.
7. Юридичні і фізичні особи, що надають окремі види послуг суб’єктам недержавного пенсійного забезпечення (наприклад, консультаційні при розробці інвестиційної декларації тощо).
Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:
1) пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;
2) страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;
3) банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законодавством.
Механізм взаємодії між усіма суб’єктами системи недержавного пенсійного забезпеченні показано у дод. Л1.
Світовий та вітчизняний розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення показує, що основна перевага надається недержавним пенсійним фондам.
Недержавні пенсійні фонди (НПФ) є юридичними особами – неприбутковими організаціями, діяльність яких не спрямована на отримання прибутку їх засновниками. Пенсійні фонди створюються з метою накопичення коштів учасників фондів для подальшого їх інвестування з отриманням доходу на користь учасників цих фондів та здійснення виплат за рахунок пенсійних активів відповідно до пенсійних контрактів учасникам фондів, які отримали право на пенсійну виплату. Недержавні пенсійні фонди в Україні можуть бути трьох типів:
відкриті недержавні пенсійні фонди;
корпоративні пенсійні фонди;
професійні пенсійні фонди (рис.9.7).
Тип фонду зазначається в його статуті. Змінювати тип фонду, визначений у статуті на день реєстрації, забороняється.
При відкритому типі недержавного пенсійного фонду засновниками можуть бути будь-які юридичні особи, а учасниками – громадяни України, іноземці та особи без громадянства, незалежно від місця та характеру їх роботи.
Корпоративним пенсійним фондом вважається недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець, або кілька юридичних осіб-роботодавців, та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. При цьому, на відміну від відкритого пенсійного фонду, учасниками такого фонду є виключно громадяни, які перебувають у трудових відносинах з його засновниками або роботодавцями, які є платниками цього фонду.
Рис. 9.7. Типи недержавних пенсійних фондів
Професійний пенсійний фонд – це пенсійний фонд, засновниками якого є об'єднання громадян або юридичних осіб, яке створюється за професійною ознакою. При цьому учасниками такого фонду можуть бути виключно громадяни, пов'язані за родом їх професійної діяльності.
Відповідно до пенсійного законодавства обслуговування недержавного пенсійного фонду забезпечують такі професійні учасники фінансового ринку:
1) адміністратор фонду;
2) компанія з управління активами;
3) банк-зберігач.
1. Управління недержавним пенсійним фондом здійснюється адміністратором-компанією, з якою рада недержавного пенсійного фонду уклала договір, чи одним із засновників корпоративного недержавного пенсійного фонду, що прийняв рішення про самостійне управління недержавним пенсійним фондом, чи юридичною особою – неприбутковою організацією, створеною одним із засновників корпоративного недержавного пенсійного фонду виключно для управління недержавним пенсійним фондом. Така компанія може створюватися у вигляді акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Статутний фонд компанії по управлінню відкритим НПФ повинен бути представлений тільки у грошовій формі і перевищувати суму, еквівалентну 500000 євро, а власний капітал – не менше 300000 євро. Винагорода компанії – не більше 1% від суми накопичених протягом звітного року фондом пенсійних активів, яка виплачується не частіше одного разу на квартал.
2. Компанія з управління активами є юридичною особою, яка створюється відповідно до Закону України «Про господарські товариства» з метою провадження професійної діяльності з управління та розміщення активів і надає послуги з управління та розміщення пенсійних активів з дотриманням вимог, передбачених нормами законодавства з недержавного пенсійного забезпечення, на підставі дозволу на провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів, який видається Державною комісією України з цінних паперів. Дозвіл не провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних активів видається компанії з управління активами або компанії з управління пенсійним фондом за умови, що вони мають повністю сформований резервний фонд у розмірах, передбачених Законом України «Про господарські товариства», а розмір статутного фонду повністю сформований та оплачений коштами на день подання заяви на отримання дозволу і є не менш ніж:
для компанії з управління активами – сума, еквівалентна 500000 євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України;
для компанії з управління пенсійним фондом – сума, еквівалентна 1000000 євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України.
3. Усі операції з пенсійними активами пенсійного фонду здійснюються через банківську установу-зберігача на підставі договору, який укладається між пенсійним фондом і банківською установою-зберігачем, у відповідності з чинними законодавством. Пенсійні активи пенсійного фонду зберігаються в одній банківській установі-зберігачі.
Право зберігача коштів пенсійного фонду має комерційний банк, який відповідає таким вимогам:
має ліцензію Національного банку України на здійснення банківський операцій, пов’язаних із прийманням вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб, прийняттям, розміщенням, інвестуванням та зберіганням пенсійних активів, та дозвіл центрального органу виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку на право провадження професійної депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;
не є пов’язаною особою пенсійного фонду, з яким укладено договір на зберігання пенсійних активів, компанії з управління цим пенсійним фондом, компанії з управління активами, засновників і аудитора цього фонду та їх пов’язаних осіб;
не є компанією з управління активами пенсійного фонду;
не є кредитором адміністратора або компаній з управління активами пенсійного фонду, з яким укладено договір про зберігання активів.
Механізм взаємодії вище названих установ з недержавним пенсійним фондом показано на у дод. Л2.
Контрольні функції щодо напрямків, об’єктів та ефективності інвестування здійснюють відповідно до своєї компетенції:
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
Національний банк України.
Крім того, цільове та ефективне використання пенсійних активів контролюється радою пенсійного фонду, інвестиційним радником, засновниками фонду.
Головним державним органом, який здійснює контроль та нагляд за діяльністю недержавного пенсійного фонду є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Основними завданнями Комісії у сфері недержавного пенсійного забезпечення, відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, є координація діяльності державних органів з питань функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення; здійснення державного регулювання діяльності суб’єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення, контроль за дотриманням законодавства у цій сфері; стимулювання правомірної поведінки всіх суб’єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення, в тому числі фізичних осіб, на користь яких здійснюється накопичення та інвестування коштів; захист прав фізичних осіб шляхом вжиття заходів щодо запобігання порушення законодавства у системі накопичувального пенсійного забезпечення, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.
Загалом організаційно-економічний механізми державного регулювання діяльності недержавного пенсійного фонду можна податки у вигляді схеми (дод. Л3).
Важливим елементом державного регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів та гарантування надійності пенсійного забезпечення через ці фонди є розробка Комісією пакетів нормативних актів з питань діяльності та методичного забезпечення роботи недержавних пенсійних фондів, формування економіко-правових пропозицій щодо захисту фінансових інтересів учасників та вкладників фондів.
Особливої уваги Комісія має надати забезпеченню платоспроможності пенсійних фондів, розробці правил формування і розміщення страхових резервів та стратегії розвитку небанківського фінансового сектору, його стабілізації; ініціюванню заходів щодо прийняття нового законодавства, нормативно-правових актів та удосконалення чинного; налагодженню і здійсненню системи моніторингу стану ринку фінансових послуг; налагодженню роботи Комісії в якості єдиного центру методології, стратегії, аналізу і концентрації банку даних по питання, які мають безпосередній вплив на розвиток ринків фінансових послуг.
Дієвим заходом державного регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів, а відповідно, і гарантом їх інвестиційної діяльності, є одержання встановленої звітності про діяльність недержавного пенсійного фонду та інформацію про його фінансовий стан.
Ліцензування (надання спеціальних дозволів) щодо діяльності недержавних пенсійних фондів – визнана практика регулювання у багатьох країнах світу. В Україні Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” визначає, що видачу ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, а ліцензії на провадження діяльності з управління активами – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.