3.2. Система органів державного регулювання соціального страхування

Система державних органів, що здійснюють регулювання та управління соціальним захистом населення і державними соціальними фондами, визначена Конституцією України і іншими законодавчими актами. Вона є віддзеркаленням цілей і завдань, що стоять перед державою на сучасному етапі.

Єдиним органом законодавчої влади в країні є Верховна Рада України. Вона приймає закони про основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, затверджує основні показники витрат, що включаються до державного бюджету, визначає розмір (тариф) обов'язкових страхових внесків підприємств, організацій і громадян. До компетенції Верховної Ради України відносяться питання затвердження загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку; питання подальшого вдосконалення правової бази, що стосується пенсійної реформи, медичного, соціального страхування, соціальної підтримки сімей з дітьми.

Важлива роль в розробленні і втіленні у життя соціальної політики держави належить Президентові України. Він затверджує національні програми соціального захисту населення, підписує закони, приймає Укази з питань соціального захисту, зокрема з пенсійного забезпечення, захисту малозабезпечених сімей, по боротьби з бідністю, попередженню виробничого травматизму і професійних захворювань, трудовій реабілітації інвалідів та інші.

До повноважень Кабінету Міністрів України (далі КМУ), як найвищого органу в системі виконавчої влади відносяться питання, пов'язані з реалізацією і дотриманням гарантій і прав громадян, передбачених законодавством про соціальний захист, проведення єдиної соціальної політики. КМУ розробляє і здійснює через систему органів виконавчої влади загальнодержавні програми соціально-економічного розвитку країни, приймає або затверджує нормативні акти, що регламентують діяльність органів соціального захисту населення.

Центральним органом виконавчої влади в соціальній сфері є Міністерство праці і соціальної політики України (далі Мінпраці). Основними завданнями міністерства є:

• участь у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування і стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин;

• керівництво діяльністю державної служби зайнятості, здійснення заходів, пов'язаних з ефективним функціонуванням ринку праці, сприяння підвищення якості і конкурентоспроможності робочої сили;

• розроблення і здійснення заходів щодо посилення мотивації до праці, вдосконалення її оплати, організації і нормування;

• здійснення комплексного управління охороною праці і державного нагляду за дотриманням в процесі трудової діяльності вимог з безпеки та гігієни праці і виробничого середовища;

• забезпечення через систему підлеглих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом надання своєчасної і адресної соціальної підтримки, зокрема державної допомоги малозабезпеченим громадянам, у разі втрати годувальника, працездатності, досягнення пенсійного віку тощо;

• забезпечення розвитку соціально-трудових відносин, захисту прав працюючих громадян через встановлення відповідних стандартів охорони і умов праці і нагляду за їх дотриманням працедавцями.

Мінпраці України здійснює управління у сфері зайнятості, соціального страхування, оплати, нормування і стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин. Міністерство має понад 3,5 тисяч регіональних підрозділів. Це унікальна державна структура, яка здійснює соціальний захист людини впродовж всього його життя. В даний час в соціальній сфері працює більше 140 тис. співробітників, які виконують функції соціального обслуговування населення.

З Міністерством праці і соціальної політики України тісно співпрацює Пенсійний фонд України, який функціонує як центральний орган виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України і Указом Президента України «Про Положення про Пенсійний фонд України» від 1 березня 2001 р. № 121/2001, постановами правління та наказами Фонду, а також Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою Правління ПФУ від 27 червня 2002 р.

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо удосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд України вносить у встановленому порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо через управління фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, а також відділеннях фонду в районах, містах і районах в містах.

Виконавчі органи Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації приймають участь в регулюванні соціальних фондів. Коло повноважень державних адміністрацій в області соціального забезпечення і соціального захисту населення визначений відповідно до ст.23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту населення закріплені в Законі України «Про місцеве самоврядування».

Безпосередню організаторську роботу з соціального забезпечення виконують в кожному регіоні спеціально створені для цього обласні, а в містах Києві і Севастополі - міські управління праці і соціального захисту населення. Головне в діяльності обласних управлінь – організаторська робота із забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, безпечної життєдіяльності, оплати, охорони і належних умов праці, зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту і обслуговування населення, зокрема громадян, які потребують допомоги і підтримки з боку держави.

Управління соціального захисту є структурним підрозділом місцевого органу влади. Воно підзвітне і підконтрольне районній адміністрації і Головному управлінню праці і соціального захисту обласної адміністрації за принципом подвійного підпорядкування.

Пріоритетним напрямом діяльності районних управлінь є соціальний захист населення, надання соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам, а після передачі функцій за призначенням і виплати пенсій Пенсійному фонду – здійснення контролю за їх призначенням і виплатою. Районні управління приймають імперативні, владні рішення щодо призначення соціальної допомоги, на яких не можуть не зважати інші державні органи, підприємства, організації і громадяни.

Спеціальний блок питань – це виконання районними управліннями функцій з соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів. Вони полягають в професійній реабілітації, працевлаштуванні інвалідів, санаторно-курортному лікуванні, влаштування тих, хто має потребу в будинки-інтернати для престарілих та інвалідів, надання протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення транспортними засобами, надання субсидій населення для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Порядок надання різних видів соціальних послуг регламентується спеціальним законодавством.

Державне регулювання соціального страхування в Україні здійснюється за наступними принципами:

1) соціальне забезпечення на умовах обов'язкового страхування всіх працюючих громадян;

2) наявність різних форм і видів соціального забезпечення, застрахованих працівників (у всіх страхових випадках);

3) диференціація підстав і норм соціального забезпечення залежно від характеру і тривалості трудової діяльності, рівня заробітної плати і розмірів страхових внесків працівників;

4) забезпечення пенсіями та допомогою на рівні прожиткового мінімуму;

5) фінансування соціального забезпечення за рахунок обов'язкових страхових внесків і недержавних фондів;

6) здійснення соціального забезпечення органами державного управління;

7) охорона та захист громадян на права щодо соціального забезпечення.

Держава встановлює види пенсій, допомоги, визначає порядок і умови їх призначення, джерела фінансування, створює систему органів, через яку здійснюється управління соціальним забезпеченням, що закріплене в законодавчих актах. Органи державного управління і регулювання соціальним забезпеченням представляють систему органів спеціальної компетенції, що здійснюють свої повноваження в межах, встановлених законодавством.

Функції фінансування соціального забезпечення виконують спеціальні фонди соціального страхування. Таких фондів в Україні три: фонд страхування від нещасного випадку на виробництві, фонд соціального страхування на випадок безробіття, фонд страхування з тимчасової непрацездатності. За рахунок коштів цих фондів виплачується допомога з тимчасової непрацездатності на випадок безробіття, відшкодовується збиток, заподіяний здоров'ю застрахованої особи у разі виробничої травми або професійного захворювання, фінансуються витрати на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працюючих членів їх сімей.

Страхові соціальні фонди є органами, які здійснюють керівництво і управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та справляють збір з наступною його акумуляцією проводять контроль за використанням засобів, забезпечують фінансування виплат з загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до затверджених статутів.

Страхові соціальні фонди є самоврядними некомерційними організаціями. Їх кошти не включаються до складу Державного бюджету України.

Управління фондами здійснюється на паритетній основі державою і представниками суб'єктів соціального страхування (застрахованих осіб і працедавців).

Згідно Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління і виконавчі дирекції страхових фондів (рис.3.2).

Рис.3.1. Схема управління фондами соціального страхування в Україні

До складу правління страхових фондів входять по 15 представників держави, застрахованих осіб і працедавців, виконуючих свої обов'язки на громадських засадах. Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб і працедавців обираються сторонами самостійно. Термін повноважень членів правління Фонду складає шість років. Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду терміном на два роки по черзі від представників кожної сторони. Голова правління має двох заступників, які разом з головою представляють три сторони.

Правління страхового фонду:

• затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, зокрема виконавчій дирекції;

• подає в установленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування;

• затверджує проекти річних бюджетів фонду і звіти про їх виконання, порядок використання засобів по окремих витратах бюджету фонду;

• створює резерви засобів для забезпечення виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам;

• здійснює контроль над цільовим використанням засобів Фонду;

• розглядає кандидатури і затверджує на посаду керівника виконавчої дирекції фонду і його заступників;

• здійснює кадрову політику і інші функції.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, що забезпечує виконання його рішень. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду і його відділень є виконавчі дирекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Виконавчі дирекції відділень Фонду вирішують покладені на них завдання в тісній взаємодії з профспілковими органами, працедавцями і місцевими органами виконавчої влади.

Нагляд за діяльністю цільових фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює Наглядова рада. Вона здійснює контроль з виконання статутних завдань і цільовому використанню засобів відповідним фондом по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. З цією метою до складу Наглядової ради входять в рівній кількості (по п'ять осіб) представники від застрахованих громадян, працедавців і держави. Представники від держави призначаються КМУ, представники від застрахованих осіб і працедавців обираються (делегуються) сторонами самостійно.

Склад Наглядової ради і його повноваження визначаються законами України по окремих видах загальнообов'язкового державного соціального страхування. Наглядова рада здійснює свою діяльність на принципах рівноправ'я сторін і їх відповідальності за ухвалені ним рішення. Термін повноважень членів Наглядової ради складає 6 років.

Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює спеціально уповноважений КМУ центральний орган виконавчої влади.