6.3.7. Порядок нарахування та виплати страхової виплату потерпілому при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу нижчеоплачувану роботу

За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений лікарсько – консультаційною комісією, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Якщо у встановлений лікарсько – консультаційною комісією або медико-соціальною експертизою строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, фонду сплачує страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку.

Якщо потерпілого за станом здоров’я відповідно до висновку лікарсько – консультаційної комісії або медико-соціальної експертизи переведено на легшу нижче оплачувану роботу, роботодавець згідно зі статтею 170 Кодексу законів про працю України зберігає за ним попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення за рахунок коштів підприємства, організації, установи. Починаючи з п’ятнадцятого дня переведення потерпілого на легшу роботу зазначені виплати (доплата до середнього заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я) проводяться підприємством за рахунок страхових внесків до фонду на строк, установлений лікарсько – консультаційною комісією або медико-соціальною експертизою.

Для прийняття до заліку в рахунок страхових внесків витрат з виплати при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу роботу страхувальником до робочого органу виконавчої дирекції фонду за місцем обліку подаються:

1. копія довідки лікарсько – консультаційної комісії або медико-соціальної експертизи про рекомендацію і тривалість переведення потерпілого на легшу роботу (завірена страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу);

2. акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н–1 (якщо стався нещасний випадок);

3. акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н–5 (якщо такий складався);

4. акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П–4 (якщо таке встановлено);

5. довідка про середню заробітну плату (доход);

6. довідка про заробітну плату потерпілого на легшій роботі;

7. витяг з табеля обліку робочого часу потерпілого, завірений страхувальником.

6.3.8. Призначення виплати грошової суми за моральну (немайнову) шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому

Відповідальність щодо відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, передбачено розділом 82 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК), Кодексом законів про працю України, а також Законами України «Про охорону праці» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями, або бездіяльністю інших осіб. На вимоги про відшкодування моральної шкоди позовна давність не розповсюджується. Моральна шкода, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних виплат. Моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам, дітям, а також особам, що проживали з нею однією сім’єю. Фізична або юридична особа, що заподіяла шкоду каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним унаслідок втрати або зменшення професійної або загальної працездатності. А також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання необхідних ліків тощо. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується фонду за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат.

Для розгляду справ про страхові виплати до відділення фонду подається:

1) заява потерпілого на ім'я начальника відділення;

2) рішення суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

3) висновок медичних органів.

Сума виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума цієї виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), фонду провадить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.