9. Управління активами підприємства

9.1. Основи управління активами підприємства

Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою одержання прибутку.

Активи підприємства поділяються по багатьом класифікаційним ознакам, основні з яких наступні:

1. Форма функціонування активів:

матеріальні активи (основні засоби, незавершені капітальні вкладення, устаткування до монтажу, виробничі запаси, незавершене виробництво і т.д.);

нематеріальні активи (права на користування окремими природними ресурсами, патенти, ноу-хау, товарний знак і марка, права на промислові зразки й моделі, гудвіл і т.д.);

фінансові активи (грошові активи в національній і в іноземній валютах, дебіторська заборгованість у всіх її формах, короткострокові й довгострокові фінансові вкладення).

2. Характер участі в господарському процесі і швидкість обороту активів:

оборотні (поточні) активи (виробничі запаси сировини, напівфабрикатів, незавершене виробництво, дебіторська

заборгованість, грошові активи, короткострокові фінансові вкладення і т.д.). На практиці до них відносять майнові цінності всіх видів зі строком використання до одного року й вартістю менш 15 не оподатковуваних податкових мінімумів доходів громадян;

необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, устаткування до монтажу, довгострокові фінансові вкладення і т.д.).

3. Характер обслуговування окремих видів діяльності:

операційні активи (виробничі основні засоби, нематеріальні активи, оборотні операційні активи);

інвестиційні активи (незавершені капітальні вкладення, устаткування до монтажу, довгострокові й короткострокові фінансові вкладення).

4Характер фінансових джерел формування активів:

валові активи - сукупність активів підприємства, сформованих за рахунок власного і позичкового капіталу;

чисті активи - вартісна сукупність активів підприємства, сформованих винятково за рахунок його власного капіталу:

ЧА = А - ЗК,

де А - загальна сума всіх активів підприємства по балансовій вартості;

ЗК - загальна сума використовуваного позикового капіталу підприємства.

5. Характер володіння активами:

власні активи - активи підприємства, що перебувають у постійній його власності і відображаються в складі його балансу; орендовані активи - активи підприємства, що перебувають у тимчасовій його власності відповідно до укладених договорів оренди (лізингу).

6. Ступінь ліквідності активів:

активи в абсолютно ліквідній формі - грошові активи в національній і іноземній валюті;

високоліквідні активи - короткострокові фінансові вкладення й короткострокова дебіторська заборгованість;

середньоліквідні активи - усі форми дебіторської заборгованості, крім короткострокової і безнадійної, та запаси готової продукції;

низьколіквідні активи - запаси сировини і напівфабрикатів, основні засоби, довгострокові фінансові вкладення, нематеріальні активи і т.д.;

неліквідні активи - безнадійна дебіторська заборгованість, видатки майбутніх періодів, збитки поточні і минулих років.

Формування активів підприємства пов'язане із трьома основними етапами його розвитку:

1. створення нового підприємства;

2. розширення, реконструкція і модернізація діючого підприємства.

3. формування нових структурних одиниць діючого підприємства.

Основна мета формування активів підприємства - виявлення і задоволення потреби в окремих їхніх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їх складу для ведення ефективної господарської діяльності. При формуванні активів підприємства враховується наступне:

• найближчі перспективи розвитку операційної діяльності і форм її диверсифікованості:

• відповідність обсягу і структурі сформованих активів обсягу і структурі проведення та збуту продукції;

• оптимальність складу активів ефективності господарської діяльності;

• умови прискорення обороту активів у процесі їх використання;

• вибір найбільш прогресивних видів активів з позицій росту ринкової вартості підприємства.

Потреба в основних засобах розраховується по окремих їхніх групах за формулою:

П_об = ОПВ_о/ПР_е + В,

де П_об - потреба в устаткуванні конкретного виду;

ОП - планований обсяг виробництва продукції, що вимагає використання даного виду устаткування; В_о - вартість одиниці розглянутого виду устаткування;

ПР_е - експлуатаційна продуктивність розглянутого виду встаткування;

В - вартість встановлення розглянутого виду устаткування.

Потреба в обіговому капіталі, авансованому у запаси товарно-матеріальних цінностей кожного виду, визначається шляхом множення одноденного їхнього витрачання на норму запасу в днях.

Норми запасів ТМЦ кожного виду встановлюються кожним підприємством самостійно виходячи з галузевих та інших особливостей його господарської діяльності.

Для середніх розрахунків у іноземній практиці при розробці бізнес-планів застосовують:

по сировині і матеріалам - три місяці - 90 днів;

по готовій продукції – один місяць - 30 днів;

по товарах, що реалізуються підприємствами торгівлі - два місяці - 60 днів.

Розмір скорочення обсягу використовуваних операційних активів у процесі прискорення їх обороту можна розрахувати за наступною формулою?

Е_опа = (ПОА_ф - ПОА_п) • ОР_о,

де Е_опа - розмір економії суми операційних активів, що досягається в процесі прискорення їх обороту;

ПОА_ф - період обороту операційних активів підприємства в поточному періоді, днів;

ПОА_п - період обороту операційних активів підприємства в плановому періоді;

ОР_о - планований одноденний обсяг реалізації продукції.

Цілісний майновий комплекс являє собою господарський об'єкт із закінченим циклом проведення і реалізації продукції (робіт, послуг), що розміщений на власній земельній ділянці.

Методи оцінки вартості сукупних активів підприємства як цілісного майнового комплексу досить різноманітні. У практиці фінансового менеджменту їх прийнято поділяти на наступні основні групи: метод балансової оцінки, метод оцінки вартості заміщення, метод оцінки ринкової вартості, метод оцінки майбутнього чистого грошового потоку, метод оцінки на основі регресійного моделювання, експертний метод оцінки та ін.

Метод балансової оцінки грунтується на визначенні вартості чистих активів, тобто сукупності активів, сформований: за рахунок власного капіталу підприємства:

1. по фактично сукупній вартості активів;

2. по відновлюючій вартості активів;

3. за вартістю продуктивних активів.

У першому випадку вартість чистих активів - фактична (ЧА_ф) - визначається:

ЧА_ф = ЗВ_о + Н_аз + НК + УМ + З + (ФА-ФЗ),

де ЗВ_о - залишкова вартість основних засобів, що відображаються у балансі;

Н_аз - залишкова вартість нематеріальних активів, що відображаються у балансі;

НК - вартість незавершених капітальних вкладень;

УМ - вартість устаткування, призначеного до монтажу;

З - запаси ТМЦ, що входять до складу оборотних активів, по фактично залишковій вартості;

ФА - фінансові активи;

ФЗ - фінансові зобов'язання.

В умовах інфляційної економіки даний метод суттєво знижує вартість чистих активів підприємства. Це пов'язано з тим, що вартість окремих елементів активів у звітному балансі відображена з урахуванням попередньої їхньої переоцінки і до моменту оцінки вона зросла під дією інфляції. Тому даний метод дозволяє одержати лише приблизну уяву про мінімальну вартість чистих активів підприємства.

У другому випадку вартість чистих активів - відновна (ЧА_в) - визначається:

з

ЧА_в = А + сума РП_а - ФЗ або ЧА_в = ЧА_ф + сума РП_а,

де А - загальна вартість активів підприємства по балансовій оцінці;

РП_а - результати переоцінки окремих видів активів підприємства з урахуванням індексу інфляції;

ФЗ - фінансові зобов'язання підприємства всіх видів, що представляють у сукупності суму використаного позичкового капіталу;

ЧА_ф - фактично відображена балансова вартість чистих активів.

Даний метод дозволяє одержати більш точну мінімальну вартість чистих активів підприємства з урахуванням росту цін на момент проведення оцінки.

Але в цьому випадку не завжди реально відображається рівень морального зношення окремих видів матеріальних і нематеріальних активів, не враховується характер їх використання.

У третьому випадку вартість продуктивних активів (ЧА_п) - визначається:

ЧА_п = А + сума РП_а – А_н + А_о - ФЗ

де А_н - реальна вартість непродуктивних активів підприємства, відображених у його балансі;

А_о - реальна вартість використовуваних підприємством орендованих активів, відображених на його позабалансових рахунках.

Така оцінка дозволяє згладжувати недоліки попередніх методів і одержати реальну вартість чистих активів підприємства, що безпосередньо формують результати його господарської діяльності. Проте він не відображає безпосередніх результатів діяльності підприємства, що досягаються його продуктивними активами, а також не враховує розмір земельної ділянки, що використовується в складі продуктивних активів

Метод оцінки вартості заміщення ґрунтується на визначенні вартості витрат, необхідних для відтворення всіх аналогічних активів, що входять до складу цілісного майнового комплексу:

1. по фактичному комплексу активів;

2. (ЧА_в) з урахуванням гудвіла.

У першому випадку калькулюются всі види витрат, зв'язаних з будівництвом, придбанням та установкою кожного виду активів:

ПВЗ_а = сума (ПВА_і - ЗА_і) + ФА, ЧВЗ_а – ПВЗ_а - ФЗ,

де ПВЗ_а - повна вартість заміщення активів підприємства;

ЧВЗ_а - вартість заміщення чистих активів підприємства;

ПВА_і - повна вартість заміщення конкретного матеріального або нематеріального активу;

ЗА_і - вартість усіх форм зношування конкретного матеріального й нематеріального активу;

ФА - сукупна вартість усіх фінансових активів підприємства, що не підлягає переоцінці;

ФЗ - сума всіх фінансових зобов'язань підприємства - обсяг використовуваного позикового капіталу, що був використаний.

Даний метод на відміну від балансового дозволяє врахувати не тільки аналогову сучасну вартість активів, але й реальну суму їх зношування. Проте він не відображає вартість земельної ділянки і характер його розташування та не погоджує вартість активів з рівнем досягнутими ними прибутками.

У другому випадку при продажі підприємства, що відбулося, гудвіл виступає у формі різниці між ринковою і балансовою вартістю підприємства.

На стадії попередньої оцінки гудвіл оцінюють:

1. на основі середньогалузевої суми прибутку:

Г = ЧП_ф - (А • НП_с),

де ЧП_ф - середньорічна сума чистого прибутку підприємства після оподатковування;

А - середньорічна вартість активів підприємства;

НП_с - середньогалузева норма рентабельності активів, виражена десятковим дробом;

2. на основі обсягу реалізації продукції:

Г = ЧП_ф - (ОР • М_п/п),

де ОР - середньорічний обсяг реалізації продукції підприємством;

М_п/п - мультиплікатор прибуток/обсяг продажу (або середньогалузевий коефіцієнт рентабельності реалізації продукції), виражений десятковим дробом.

На завершальному етапі оцінки вартості заміщення активів суму гудвіла додають до раніше зробленої їхньої оцінки по фактичному комплексу, відображеному в балансі:

ПВЗ_г = ПВЗ_а + Г,

ЧВЗ_г = ЧВЗ_а + Г.

Даний метод вартості активів пов’язаний з рівнем прибутків і дозволяє одержати досить точну вартість цілісного майнового комплексу. Проте він оперує стабільними показниками рівня середньогалузевої рентабельності і фактичного прибутку підприємства, а це в даний час не легко. Крім того, різні способи оцінки гудвіла відображаються і суттєво різняться в оцінці продавця і покупця.

Метод оцінки ринкової вартості ґрунтується на ринкових індикаторах цін купівлі-продажу аналогічної сукупності активів:

1. по котируваної вартості акцій (Ч_ар) даного підприємства;

2. по аналоговій ринковій вартості.

У першому випадку розрахунки проводиться за формулою

Ч_ар = Р_ка • (А_е - А_в),

де Р_ка - середній рівень котирування акцій компанії, що обертаються на фондовому ринку;

А_е - кількість емітованих акцій;

А_в - кількість акцій, придбаних компанією.

У другому випадку передбачається, що при досить подібних характеристиках об'єктів-аналогів (галузевої належності, регіону, розміру і структури активів, стадії життєвого циклу і т.д.) вони мають для покупців однакову споживчу вартість.

Метод оцінки майбутнього чистого грошового потоку базується на концепції економічно обґрунтованої вартості цілісного майнового комплексу і визндчається сумою того реального чистого доходу, який може бути отриманий покупцем у процесі його експлуатації. Проте така оцінка зовсім не прив'язана до складу і якісної характеристики активів підприємства:

1. при незмінному обсязі чистого грошового потоку;

2. при коливаючому в часі обсязі чистого грошового потоку.

Оцінка при незмінному обсязі чистого грошового потоку заснована на тому, що чистий грошовий потік носить стабільний характер і ця стабільність збережеться й у майбутньому періоді. У цьому випадку розрахунки здійснюються за наступними формулами:

НК_гп = 1/М = П_а/Ц_а,

ПВ_нгп = НП/НК_гп

ПВ_нгп = ЧГП/НК_гп

ПВ_нгп = ЧГП • Ц_а/П_а

де НК_гп - норма капіталізації чистого грошового потоку, виражена десятковим дробом;

М - мультиплікатор ціни/доходу акцій даного підприємства по поточному ринковому котируванню;

П_а - поточна сума річної прибутковості однієї акції даного підприємства, обумовлена як сума виплачуваних дивідеддів і приросту курсової вартості акцій;

Ц_а - поточна ринкова вартість акцій даного підприємства;

ПВ_нгп - поточна вартість цілісного майнового комплексу.

Оцінка при незмінному в часі обсязі чистого грошового потоку полягає в дисконтуванні суми чистого грошового

потоку кожного року розглянутого в наступному періоді:

1. при невизначеному тривалому періоді експлуатації цілісного майнового комплексу:

ПВ_кгп = сума ЧГП_п/(1+і)^н;

2) при заздалегідь визначеному періоді експлуатації:

ПВ_кгп = сума ЧГП_п/(1+і)^н + ЛС /(1 + і)^н

Метод оцінка на основі регресійного моделювання базується на використанні багатофакторних математичних моделей:

1) на основі внутрішніх факторів (прогнозований обсяг реалізації продукції, вартість чистих активів, коефіцієнт рентабельності реалізації продукції, коефіцієнт рентабельності власного капіталу, прогнозований обсяг амортизаційного потоку і т.д.);

2) з урахуванням зовнішніх факторів.

Експертний метод оцінки звичайно проводять незалежні експерти-оцінювачі майна, які поряд з кількісними методами використовують і якісні параметри конкурентної, технологічної, фінансової, кадрової і іншої діагностики діяльності підприємства.

Огляд методів що використовуються при оцінці сукупної вартості активів підприємства як цілісного майнового комплексу показує, що жоден з них не є ідеальним. Тому на практиці залежно від цілей оцінки, як правило, використовують не один, а ряд методів, що дозволяють визначити діапазон цієї вартості в мінімальній та максимальній границях і найбільшою мірою наблизитися до її реального значення.