- •В. А. Гайдукевич о. Б. Потійчук Основи транспортної психології
- •1. Психофізіологія праці водіїв
- •1.1.Водій як оператор системи вадсс
- •1.2. Взаємовідношення психічних та нервово-фізіологічних процесів людини. Умовні та безумовні рефлекси
- •1.3. Поняття про інформацію в системі вадс. Прагматична та відволікаюча інформація
- •1.4. Психофізіологічні джерела дтп
- •2. Відчуття і сприйняття водія
- •2.1. Відчуття та сприйняття як психічні процеси
- •2.2. Зорові відчуття та сприйняття
- •2.3. Слухові та вібраційні відчуття і сприйняття
- •2.4. Сприйняття часу, простору, руху
- •Суб’єктивні та об’єктивні ілюзії. Аперцепція
- •3. Психофізіологічні і соціальні особливості роботи водія
- •3.1. Довільна і мимовільна увага
- •3.2. Зберігання та переробка інформації, прийняття рішення
- •3.3. Емоції в діяльності водія
- •3.4. Психомоторика і реакції водія
- •3.5. Особистість водія та його професійна діяльність
- •4. Працездатність водіїв та їх надійність
- •4.1. Працездатність водіїв та стомлення
- •4.2. Організація робочого місця водіїв
- •5. Професійна підготовка та підбір водіїв
- •5.1. Професійна майстерність водія
- •5.2. Вдосконалення водійських навичок
- •5.3. Керування автомобілем в темну пору доби
- •5.4. Керування автомобілем на великих швидкостях
- •6. Психофізіологічні особливості інших учасників руху
- •6.1. Психологічний клімат дороги
- •6.2. Психофізіологічні особливості пішоходів
- •6.3. Психофізіологічні особливості дитячої поведінки та поведінки людей похилого віку на дорозі
- •Розділ 3. Оптимізація методів і засобів організації руху
- •7. Інформаційне забезпечення водіїв
- •7.1. Модель сприйняття водієм дорожніх умов
- •7.2.Психологія зорового сприйняття і фізіологічні можливості зору водія
- •7.3. Забезпечення видимості дорожніх знаків
- •7.4. Колір в композиції споруд на автомобільних дорогах
- •8. Засоби організації руху в умовах недостатньої видимості та у темну пору доби
- •8.1. Фактори, що впливають на дорожній рух в темну пору доби
- •8.2. Дорожні покриття з точки зору безпеки дорожнього руху в темну пору доби
- •8.3. Захист водіїв від засліплення
- •8.4. Оптичне орієнтування водіїв у темну пору доби
- •Рекомендована література
2.4. Сприйняття часу, простору, руху
Сприйняття часу, простору, руху здійснюється за допомогою декількох аналізаторів. Розлад часових сприймань спостерігається при ураженні різних підкоркових центрів. В основі сприйняття часу лежить ритмічна зміна збудження і гальмування (затухання збуджуючого та гальмівного процесів) у центральній нервовій системі.
Сприйняття часу
В основі відчуття часу лежать кінестетичні (рухові) та слухові відчуття. Рухові відчуття забезпечують досить точне відображення тривалості, швидкості та послідовності явищ. Особливо важливі кінестетичні відчуття у сприйнятті ритму. З точки зору психології, ритмічні – серія об’єктів як серія групи стимулів. Послідовні групи звичайно будуються за одним зразком і сприймаються як повторення. Характер сприйняття групи у значній мірі визначається серією стимулів: відносна інтенсивність стимулів, їх абсолютна і відносна тривалість, розташування у часі. Якщо серія складається з фізично ідентичних і однаково розташованих в часі стимулів, сприйняття ритму визначається суб’єктивними факторами. Сприймається серія груп, в кожній з яких акцентовані певні елементи. Сприйняття ритму, як правило, супроводжується руховим акомпанементом.
Слухові відчуття відображають часові особливості діючого подразника: його тривалість, ритмічний характер тощо. Вимірювач часу – слух. Слухову пам’ять називають пам’яттю часу.
Сприйняття руху – це відображення зміни положення, яке об’єкти займають у просторі. Основну роль у сприйнятті руху грають зорові та кінестетичні аналізатори. Параметрами руху є швидкість, прискорення і напрямок. Дані про пересування об’єктів водій отримує двома різними шляхами: безпосередньо сприймаючи хід переміщення і на основі умовиводів про рух об’єкта, який певний час знаходився в іншому місці. Рух сприймається безпосередньо зором, якщо швидкість пересування його за одиницю часу не менше, ніж може розрізнити око при даній гостроті зору і дистанції спостереження. В іншому випадку ми сприймаємо не сам рух, а його результат.
За допомогою зору отримуємо інформацію двома способами:
При фіксованому погляді (око нерухоме, об’єкт викликає на сітківці зображення, що пересувається, але цілісність сприйняття дає можливість сприймати його як один той самий об’єкт, що рухається). Аналогічно пересування об’єкта в полі зору, якщо водій рухається відносно об’єкта, але людина сприймає себе, як такою, що рухається, розташування об’єкта залишається незмінним. При порушеннях вестибулярного апарату корекція не відбувається, людині здається, що рухається світ навколо нього.
При слідкуючих рухах очей за об’єктом, що рухається. При цьому зображення об’єкта залишається на сітківці нерухомим. Рух об’єкта сприймається за рахунок руху очей. Іноді здається, що рухається сама людина, а не об’єкт (якщо сидіти у машині, поруч з якою починає рух інша, здається, що рухається саме той автомобіль, в якому знаходиться людина, інша нерухома. Але відсутність відчуття вібрації, прискорення, коливання тощо доводить, що рухається об’єкт).
Якщо після тривалої фіксації об’єктів, які рухаються, перевести погляд на нерухомі об’єкти, виникає відчуття, що вони рухаються у зворотному напрямку.
Розрізняють рухи дійсні та ілюзорні. Ілюзорні рухи – коли людина втомлена або в стані алкогольного сп’яніння. Приклад ілюзорного руху – стробоскопічний рух. Відомо, що око має певну інертність, яка проявляється у тому, що зорове відчуття виникає не відразу з початком дії подразника і зникає лише через певний час після закінчення його дії. Внаслідок цього око певний час зберігає «картинку» (ми бачимо кіно не як зміну кадрів, а як цілісну картину). При цьому рух об’єкта виникає в результаті послідовного сприйняття окремих положень предмета, відокремлених один від одного як просторовим проміжком, так і деякою часовою паузою.
Сприйняття руху можливо і за допомогою слуху. При цьому гучність звуку, яка сприймається, посилюється при наближенні або слабшає при віддаленні об’єкта.