3.2. Зберігання та переробка інформації, прийняття рішення

В діяльності водія часто виникають задачі, які неможливо вирішити лише на основі відчуттів і сприймань. Для визначення свого місця по відношенню до інших учасників руху і прийняття правильного рішення щодо подальших дій водієві необхідний аналіз і узагальнення всієї отриманої інформації за допомогою минулого досвіду. Ці задачі водій вирішує в ході складних психічних процесів, які мають назву пам’ять та мислення.

Пам’ять – розумова діяльність, яка виражається у збереженні та наступному впізнаванні або відтворенні того, що раніше було сприйнято, пережито або зроблено.

За характером психічної активності пам’ять поділяють на рухову, емоційну, словесно-логічну. За відношенням до компонентів структури діяльності (мотиви, цілі, засоби діяльності) – на мимовільну, механічну, смислову. За тривалістю закріплення і збереження матеріалу – на короткотривалу, довготривалу і оперативну.

Короткотривала пам’ять зберігає інформацію упродовж кількох секунд або хвилин. На основі експериментальних досліджень Зінченка В.П., Вучетич Г.Г., Леонова А.Б., Стрєлкова Ю.К. в системі короткотривалої пам’яті було виділено три основні гіпотетичні блоки зберігання інформації: сенсорна, первинна і вторинна пам’ять. Переведення інформації з одного блоку в інший здійснюється за допомогою таких операцій, як фільтрація матеріалу, його впізнавання, перекодування і повторення.

Сенсорна пам’ять фіксує інформацію у модально-специфічному вигляді, що дає змогу описувати об’єкти в термінах їхніх фізичних характеристик. Фізіологічним корелятором сенсорної пам’яті є інерційність загасання послідовного образу подразника.

Численні експериментальні дослідження доводять, що існують різні види сенсорної пам’яті: зорова (або іконічна), слухова, рухова (кінестетична), нюхова. Дослідження останніх років свідчать, що слухова сенсорна пам’ять може функціонувати як дві незалежні системи: для зберігання мовної інформації і для зберігання невербальних звуків. Слід, який залишається у сенсорній пам’яті, поступово згасає. Час його згасання залежить не тільки від модальності подразника, а й від багатьох інших факторів. При цьому до них додаються ще й фактор взаємовпливу слідів у самій сенсорній пам’яті. Відносно обсягу зорової сенсорної пам’яті вважається, що вона безмежна, а слухова містить 10…12 елементів. Щодо рухової сенсорної пам’яті даних немає. На основі сенсорного зберігання відбирається (фільтрується) інформація, релевантна певному завданню; описується та перекодовується в найзручнішу для зберігання форму. Сам механізм фільтрації вивчений недостатньо, е лише дані, які свідчать, що відбір може здійснюватися на основі кольору, розміру, форми, розташування у просторі, а також складних тембральних характеристик звукового сигналу.

Обсяг короткотривалої зорової пам’яті, на відміну від слухової, містить 4–6 символів, що було доведено тахістоскопічними дослідженнями.

Основні процеси пам’яті – це запам’ятовування, зберігання, забування та відтворення інформації. Дослідження свідчать, що ефективність запам’ятовування залежить не тільки від характеру діяльності оператора, та його стану, а й від організації поданої інформації, її раціонального групування. Цього можна досягти застосуванням ефективних кодів і алфавітів значної довжини, формуванням збільшених оперативних одиниць пам’яті. До того ж відомо, що ефективність запам’ятовування залежить від характеру зв’язку поточної інформації з попередніми та майбутніми подіями в діяльності оператора. Характер цих зв’язків визначає стратегію прогнозування, формуючи певну систему координат, відносно якої оцінюється інформація. Ця система запам’ятовується в першу чергу, бо слугує основою запам’ятовування всієї подальшої інформації.

Інакше кажучи, обсяг і точність запам’ятовування інформації залежать не тільки від того, що людина робила в минулому, а й від того, що їй належить зробити в майбутньому. 3абування теж залежить від різних факторів, й тому виділяють три основні його види:

• втрата інформації через те, що вона не використовується;

• втрата інформації у разі інтерференції (проактивної і реактивної);

• забування, пов’язане з мотивацією людини.

Втрата інформації у короткотривалій пам’яті пов’язана, головним чином, зі «стиранням слів» у нервовій системі, а в довготривалій – з порушенням системи кодування інформації, семантичних зв’язків між алфавітами сигналів або з реконструюванням усього семантичного простору людини.

Відтворення інформації – це складний цілеспрямований процес, котрий може бути як довільним, так і мимовільним. При довільному відтворенні людина послуговується певними прийомами пошуку інформації в пам’яті. Експериментальні дослідження свідчать, що відтворення в умовах спільної діяльності буває ефективнішим, ніж при індивідуальній діяльності; при цьому стратегія пошуку інформації, що зберігається в пам’яті, в умовах спілкування теж відрізняється від індивідуальної.

Для водія мають значення такі якості пам’яті, як готовність, швидкість, точність й тривалість запам’ятовування, а також обсяг пам’яті, які в сукупності визначають її продуктивність.

Готовність пам’яті характеризується точністю та швидкістю відтворення відомостей, необхідних для вирішення практичних задач. Від готовності пам’яті залежить вчасність та правильність рішень і дій водія в умовах дефіциту часу, які мають місце в небезпечних дорожніх ситуаціях.

Швидкість запам’ятовування визначається необхідним для запам’ятовування відповідного матеріалу часом (запам’ятовування маршруту руху, дорожніх знаків на шляху слідування тощо).

Точність запам’ятовування визначається ступенем відповідності між сприйнятим і відтвореним матеріалом.

Тривалість запам’ятовування – максимальний час, протягом якого сприйнятий матеріал може бути відтворений. Цей показник залежить від мотивації діяльності. Якщо мотивація «здати екзамен», – екзамен здав – інформацію забув. Якщо мотивація –«застосування у практиці», інформація довго зберігається у пам’яті і може бути при необхідності відтворена.

Забування може бути повне (матеріал не може бути відтворений взагалі) або ремінісцентивне (ремінісценція – це властивість відтворення того, що здавалося б, було забуто назавжди).

Запам’ятовування може бути механічне та логічне. При логічному запам’ятовуванні процес забування значно повільніший, особливо значуща інформація не забувається взагалі. Продуктивність механічного та логічного (змістовного) запам’ятовування становить 1:25.

Відтворення може бути довільним і мимовільним. Мимовільне (асоціативне) виникає при сприйнятті об’єктів або явищ, які були пов’язані з певною подією (певне місце на дорозі – місце ДТП, або місце зупинки працівником дорожньо-патрульної служби тощо). Довільне – свідоме віднаходження у пам’яті відомостей, які необхідні водію в конкретний момент.

Обсяг пам’яті – кількість відомостей, які можуть бути відразу ж відтворені після однократного сприйняття (після прослуховування інформації, наприклад, назв незнайомих населених пунктів на маршруті руху, різні водії запам’ятають їх неоднакову кількість. Для розрізнених об’єктів – літер, чисел – обсяг пам’яті дорівнює 6–8 окремих відомостей).

Запам’ятовування, так само як і відтворення, може бути довільним або мимовільним.

Те, що ми сприймаємо, може зберегтися в нашій пам’яті і в тому випадку, коли перед нами не стоїть завдання запам’ятати це. Така форма запам’ятовування має назву мимовільного запам’ятовування. Для нього характерна не тільки відсутність наміру запам’ятати даний матеріал, але також і те, що ми не вдаємося при цьому до якихось засобів та прийомів, сприяючих його запам’ятовуванню. Сприйняте нами зберігається наче саме по собі.

Разом з тим, далеко не все, що ми сприймаємо, закріплюється в нашій пам’яті. Сприйняти – ще не означає запам’ятати. Спеціальне опитування значної кількості людей продемонструвало, що звичайні об’єкти, які ці люди бачили сотні й тисячі разів, не збереглися в їхній пам’яті. Шпалери кімнати, в який жили опитувані, фасад будинку та інше вони не змогли змалювати по пам’яті скільки-небудь точно, а на питання відповідали невпевнено, хоча ці об’єкти постійно були в них перед очима.

Нерідко для закріплення матеріалу в пам’яті необхідно, щоб перед людиною стояло пряме завдання – запам’ятати.

Довільне запам’ятовування для водія найбільш чітко проявляється у вивчені правил дорожнього руху. Краще запам’ятовуються ті положення Правил, які прокоментовані відповідними малюнками із зображенням конкретних дорожньо-транспортних ситуацій (ДТС). Застосування спеціальних тренажерів, які окрім моделювання ДТС дозволяють відпрацьовувати керуючі дії водія (проїзд перехресть, маневри об’їзду, гальмування тощо) значно скорочують витрати на навчання (тренажери працюють від електромережі), позбавляють ризику у випадках неправильних дій, дозволяють багаторазово, доводячи до автоматизму, виконувати окремі дії. Крім цього, тренажери дають змогу оцінити психофізіологічні можливості водіїв,

Довільно краще запам’ятовуються найбільш цікаві або необхідні для задоволення важливих життєвих потреб людини відомості.

Незалежно від модальності або ступеню зв’язку з волею та мисленням, пам’ять класифікують і як процес, що протікає в часі та має дві стадії – короткочасну та довготривалу. Порівняно недавно почали говорити ще про оперативну пам’ять.

Довготривала пам’ять слугує для запам’ятовування на тривалий час. Короткочасна пам’ять – (верхівка пам’яті або псевдопам’ять), зберігає інформацію нетривалий час (декілька десятків секунд, в кращому випадку декілька хвилин) тому що без зміцнення, консолідації слідів минулого те, що запам’яталося, як і скороминуче сьогодення, не стає нашим набутком.

Оперативна пам’ять пов’язана з процесом швидкої переробки великого обсягу інформації. Наприклад, короткочасно зберігаючи у пам’яті дорожню обстановку попереду, водій має можливість переключати погляд в дзеркало заднього погляду або на узбіччя. Під час руху водій на короткий час запам’ятовує дорожні знаки, покази контрольно-вимірювальних приладів тощо. Після проїзду відповідної ділянки дороги необхідність в цих даних відпадає, об’єкти забуваються.

Пам’ять окремої людини індивідуальна і залежить від багатьох факторів – фізичних та психологічних. Тому кажуть, що памятей стільки ж, скільки і доброчинностей.

Образна, або наочна оперує уявленнями – образами предметів, сформованими в нашому досвіді. Це запам’ятовування і наступне відтворення образів об’єктів, які раніше були сприйняті органами почуттів. У відповідності з модальністю (набуттям уявлень з різних сенсорних сфер) образна пам’ять поділяється на зорову, слухову, дотикову, нюхову, смакову. Найбільш розповсюдженою у більшості людей є зорова та слухова пам’ять.

Моторна пам’ять – запам’ятовування, зберігання та відтворення рухів (“пам’ять тіла”, “пам’ять-звичка”). Вона проявляється у формуванні звичок та лежить в основі усіх практичних та трудових дій, часто непомітних, які можуть не фіксуватися людиною. Хода, манера розмовляти, сміятися, керувати автомобілем, пов’язані саме з моторними навичками.

В результаті багаторазових повторень логічного ланцюга «інформація – сприйняття – реакція» нервові процеси стають стереотипними. В основі формування динамічних стереотипів лежить пам’ять - зорова, моторна, емоційна.

Емоційна пам’ять – запам’ятовування, відтворення і впізнання почуттів, переживань („єхо почуттів”).

Всі ці види пам’яті тісно пов’язані; вони, як правило, виступають разом, доповнюючи один одного. В різних людей переважають ті чи інші види запам’ятовування (слухова, зорова, тактильна пам’ять тощо).

Пам’ять розвивається в діяльності, яка вимагає постійних проявів оперативної і довготривалої пам’яті. Нові знання краще набуваються в людей, які постійно займаються розумовою працею. Краще запам’ятовується те, що цікаво, що постійно використовується в практичної діяльності. Існує поняття «професійної пам’яті» – досвідчений водій краще запам’ятовує всі особливості маршруту руху, ніж новачок.

Пам’ять погіршується в людей похилого віку, при стомленні, в хворобливому стані, після вживання алкоголю. Проте професійна пам’ять зберігається дуже довго. Маючи сформовані навички, людині важко їх змінити, тому перехід з одного типу автомобіля на інший (з вантажівки на легковик, з автомобіля з механічною коробкою передач на автомобіль з автоматичною коробкою) вимагає від водія певних зусиль та часу.

Процес навчання потребує значних вольових зусиль і передбачає вміння аналізувати, тобто відділяти головне від другорядного, ув’язувати та порівнювати нові знання з тими, що вже сформовані. Всі ці операції виконує процес мислення.

Мислення – це пізнавальний процес, який визначається опосередкованим та узагальненим відображенням дійсності; полягає в узагальненні явищ, які людина спостерігає, їхніх зв‘язків і відносин, виявленні закономірностей, яким вони підкоряються.

Мислення дає можливість робити висновки про причини та наслідки, передбачати результати різних процесів та дій. Вибір мети, прогнозування дорожньої обстановки та прийняття рішення здійснюється саме за допомогою мислення.

Вся діяльність людини, в тому числі керування автомобілем, вимагає від людини враховувати обставини, які постійно змінюються. Цю складну роботу виконує мислення. Мислення тісно пов’язане з відчуттям, сприйняттям та пам’яттю, його найважливіша функція – впорядковувати, координувати та синтезувати ці процеси.

Узагальнення, які відбуваються в процесі мислення, закріплюються в поняттях. Поняття – відображення загальних і найбільш суттєвих властивостей предметів та явищ. Результат мислення – прийняття рішення, наслідок – виконання певних дій.

Умовивід – це висновок з одного або декількох суджень. Розрізняють індуктивний та дедуктивний умовиводи. Індуктивний – перехід від одиничних, окремих суджень до загального судження (наприклад, аналіз даних про аварійність на пасажирському транспорті може свідчити про незадовільну організацію транспортного процесу). Дедуктивний – перехід від загального судження до окремого (на основі аналізу даних про аварійність на пасажирському транспорті робиться висновок про необхідність покращання виконавчої дисципліни, посилення контролю технічного стану автобусів, забезпечення виконання положень про режим праці водіїв тощо).

Мислення відбувається шляхом аналізу та синтезу об’єктів або подій. Аналіз – розкладення складного об’єкта на складові частини; синтез – поєднання окремих елементів та ознак в одне ціле. Так водій з усього розмаїття сигналів виділяє найбільш вагомі, які мають найбільшу значущість для безпеки руху (аналіз дорожньої обстановки), синтез дозволяє йому отримати повну уяву про умови руху та подальший розвиток ДТС.

Розрізняють наочно-дійове, образне і абстрактно-логічне мислення.

Наочно-дійове мислення безпосередньо включається в практичну дію з різними знаряддями праці (органами керування автомобілем). Для водія наочно-дійове мислення дозволяє швидко оцінювати дорожню обстановку, приймати відповідні рішення та застосовувати необхідні дії з керування автомобілем.

Образне мислення проявляється, коли людина не сприймає об’єкт, а лише уявляє його. Так, водій уявляє, що може статися при різкому гальмуванні на вкритій льодом дорозі. Образне мислення допомагає водієві «витягнути» з минулого досвіду подібні ситуації та застосувати дії щодо збереження керованості автомобіля.

Абстрактно-логічне мислення відображає причинно-наслідкові зв’язки і закономірності між явищами та подіями. Цей вид мислення допомагає водієві узагальнити інформацію та з урахуванням минулого досвіду правильно оцінити положення свого автомобіля по відношенню до інших учасників руху, прогнозувати розвиток дорожньої обстановки та свої дії відповідно до них. Наприклад, наближення по другорядній дорозі автомобіля, що не знижує швидкості руху перед перехрестям, вимагає від водія знизити швидкість власного автомобіля або зманеврувати для уникнення ДТП.

Оперативне мислення безпосередньо включається в практичну діяльність і спрямоване на вирішення невідкладних задач. Для нього характерно наступне:

- тісний зв’язок між сприйняттям і осмисленням, що переходить в одне ціле;

- включення мислення безпосередньо в практичну діяльність;

- обмежений час для прийняття рішення;

- виражена нервово-психічна напруга.

Проте оперативне мислення не слід плутати з реактивною дією. Реактивна дія виникає у випадку жорсткого програмування дій (гальмування при неочікуваній появі перешкоди на смузі руху). В цьому випадку водій не аналізує ситуацію, не оцінює дорожніх умов, швидкості руху тощо, а відразу застосовує гальмування. Як правило, керуючі дії в таких ситуаціях є помилковими, неточними (знаючі про необхідність ступінчастого або хоча б переривчастого гальмування на слизькій дорозі, водій не здатний до таких дій внаслідок саме реактивних процесів нервової системи).

Оперативне мислення відрізняється від реактивних дій тим, що водій подумки відтворює елементи, з яких складається ситуація, приводить їх в рух, і на основі цих переміщень ніби бачить план своїх найбільш доцільних дій. При цьому водій має передбачити вплив своїх дій на дорожньо-транспортну ситуацію в цілому з точки зору безпеки руху.

Оперативне мислення протікає в досвідченого водія дуже швидко, але у втомленому стані, під впливом алкоголю тощо швидкість оперативного мислення значно уповільнюється.

Мислення характеризується:

• швидкістю, тобто часом від моменту надходження інформації до початку керуючих дій у відповідь;

• широтою, що дає можливість не тільки оцінити ситуацію та сформувати необхідні керуючі дії, а й передбачити наслідки таких дій;

• правильністю, тобто відповідністю конкретній ситуації.

Для забезпечення безпеки руху велике значення має спроможність водія передбачити зміни у дорожній обстановці та їх розвиток залежно від дій тих або інших учасників руху.

Прогнозування дорожньої обстановки виявляється можливим в результаті динамічної побудови концептуальних моделей в корі головного мозку. Концептуальна модель – мислений спосіб дій водія при керуванні автомобілем на найближчий час. Так, в ситуації, коли дорогу переходить пішохід, в досвідченого водія виникають динамічні моделі руху пішохода та автомобіля з врахуванням їх швидкостей, відстані між ними, стану дорожнього покриття тощо. Динаміка побудови таких моделей у свідомості водія швидша, ніж розвиток подій на дорозі, що дозволяє вчасно йому застосувати попереджувальні дії або не виконувати жодних дій, якщо потреби в них немає.

Водій прогнозує умови руху на кривій в плані за їх зовнішніми ознаками – видимій кривизни з використанням сформованих в нього асоціативних зв’язків зовнішнього вигляду кривої і можливої величини поперечної сили. Такі зв’язки формуються для дорожніх умов, які найчастіше зустрічає водій. Точність прогнозування залежить від стану зорової системи та від конкретних умов сприйняття, при яких були сформовані ці асоціативні зв’язки. Цим, до речі, пояснюється особлива небезпека крутих поворотів в кінці спуску: такі заокруглення сприймаються водієм з незвично високої точки, внаслідок чого зменшуються перспективні зображення заокруглення, вони здаються водію більш пологими, такими, що допускають більшу швидкість руху.

До недавнього часу вважалося, що людина (водій) є одноканальною системою, здатною сприймати, переробляти та виконувати лише одну дію одночасно. Але встановлено, що цей принцип є характерним лише відносно дій, які вимагають осмислення і прийняття рішення. Автоматичні дії (переключення передач, наприклад, при русі на підйом, при наборі швидкості тощо), можуть виконуватися одночасно з відповідями на питання пасажирів. Проте виникнення ситуації, яка вимагає від водія аналізу та прийняття рішення, потребує повного відключення від інших, не пов’язаних з керуванням, дій.

Мозок водія кожну секунду отримує й переробляє величезну кількість інформації від дороги, навколишнього середовища, автомобіля. Він переробляє сигнали, що надходять, й подає команди м’язам, які виконують необхідні керуючи дії. Якщо водій допускає помилку при сприйнятті і переробці інформації, його керуючі дії будуть неточними або запізнілими; в результаті мета керуючих дій не буде досягнута, що може призвести до ДТП.

Встановлено, що професія водія розвиває та вдосконалює необхідні якості мислення. Високопрофесійні водії у звичайному житті також відрізняються кмітливістю, швидкістю прийняття рішень та здатністю адекватно діяти при раптових змінах обстановки. Але для набуття таких якостей корисні спеціальні тренування не тільки у реальній дорожній обстановці, а й шляхом моделювання складних ситуацій за допомогою спеціальних тренажерів або стендів.