5.2. Вдосконалення водійських навичок

Психологічна підготовка водіїв полягає у підвищенні стійкості психіки до умов стресу, який виникає у складних дорожньо-транспортних ситуаціях. При стресі утруднюється мислення, внаслідок чого затримується оцінка ситуації, збільшується вірогідність неправильних, неточних дій. Уповільнюється також реакція, і навіть правильні керуючі дії можуть стати запізнілими, що не дає можливості запобігти ДТП. Підвищення психологічної стійкості досягається тренуваннями під час навчання.

В небезпечних ситуаціях розгубленість, уповільнення мислення і сенсомоторної реакції виникають не стільки внаслідок об’єктивних труднощів і почуття власної небезпеки, скільки як результат неочікуваного розвитку подій. Здатність до швидкої оцінки небезпечної ситуації визначається якостями оперативного мислення; вміння правильно і швидко реагувати на несподівану обстановку є найважливішим фактором надійності водія. Підготовка водія до дій в таких ситуаціях буде сприяти тому, що раптовість, несподіваність стануть звичними, такими, що хоча й мають негативне забарвлення і викликають підвищену нервово-емоційну напругу, але не порушують здатності водія до логічного мислення та дій.

Таким чином, майстерність водія полягає у тому, що він психологічно завжди готовий до виконання адекватних дій з керування автомобілем.

Майстерність досягається набуттям навичок прогнозування розвитку подій на дорозі, завдяки чому досвідчений водій завжди знає, як поведуть себе учасники руху, що може статися з автомобілем у наступний момент відповідно до зміни дорожніх умов. Прогнозування дає можливість не допустити виникнення небезпечної ситуації, і саме цьому потрібно навчати ще на курсах водіїв.

Не останнє значення для забезпечення безпеки руху має спроможність водія протидіяти негативним емоціям. Аутогенна підготовка – тренування водія для підвищення психологічної стійкості.

Інструктор повинен на конкретних прикладах навчати прогнозувати можливі дії пішоходів та інших водіїв. Така постійна активізація розумової роботи курсанта є необхідною умовою його подальшого самовдосконалення в процесі самостійного керування автомобілем, тренування сприйняття, уваги, оперативних якостей мислення та пам’яті, швидкості та точності сенсомоторної реакції, емоційної стійкості.

Використання тренажерів для навчання водіїв

Перші тренажери давали можливість лише відпрацьовувати навики управління органами керування і педалями. Потім з’явилися тренажери з імітацією дорожньої обстановки, за допомогою яких можна було тренуватися в певних дорожньо-транспортних ситуаціях. Зараз є тренажери, які дозволяють імітувати складні та критичні дорожньо-транспортні ситуації. Штучне відтворення таких ситуації на дорогах, в тому числі на автодромах, пов’язане з великим ризиком ДТП.

Процес навчання на тренажерах умовно можна поділити на три етапи:

На першому етапі вивчають основні прийоми дій органами керування: положення за кермом, спостереження за дорогою за допомогою дзеркал заднього огляду, за показами контрольно-вимірювальних приладів, прийоми дій з педалями та важелями, дії педаллю зчеплення, взаємодію двох педалей – зчеплення та акселератора, дії педаллю гальма, важелем коробки передач та стоянкового гальма, включення та виключення покажчиків поворотів; дії, які супроводжують рушання з місця та зупинку автомобіля. На цьому етапі використання тренажерів доцільно ще й з економічних причин: немає витрати пального, зберігається автомобіль, адже на цьому етапі курсанти не можуть точно дозувати свої зусилля на педалях та важелях, тому ресурс, наприклад, коробки передач автомобілів, які регулярно використовуються з навчальною метою, втричі менший, ніж звичайних автомобілів. Крім цього, є можливість одному інструктору навчати одночасно декількох курсантів.

На другому етапі відбувається навчання прийомам керування в наступних ситуаціях: виїзд з місця стоянки, рух по прямій, переключення передач з низьких на більш високі та навпаки; повороти праворуч і ліворуч, обгін; зустрічний роз’їзд, перестроювання, рух по штучних спорудах, через залізничні переїзди, перехрестя з різними способами регулювання тощо. Вправи підбираються за принципом поступового ускладнення завдань. На цьому етапі використовуються тренажери з імітацією дорожніх умов – обладнані тіньовою або кінофікованою проекцією, які забезпечують «зворотний зв’язок» між діями курсанта і поведінкою автомобіля на дорозі.

Третій, заключний, етап навчання – імітація раптової появи на дорозі пішохода або іншої перешкоди, можливого зіткнення з транспортним засобом, що неправильно виконує маневр розвороту, раптово зупиняється тощо.

Таким чином, автотренажери повинні відповідати певним педагогічним та інженерно-психологічним вимогам.

Разом з тим практично неможливо за допомогою тренажерів відтворити відчуття водія при заносі автомобіля, під дією відцентрової сили раптової відмови гальмівної системи, розрив шини тощо. Переважна більшість водіїв на власному досвіді пізнають ці відчуття, при цьому дехто ніколи вже не зможе їх повторити або описати: цей досвід стає останнім у житті. Навчити водія відчувати автомобіль, відчувати злиття з автомобілем дозволяє контраварійна підготовка.

Слід розрізняти контраварійну підготовку і підготовку на курсах екстремального водіння. Завданням першої є навчання водіїв навичок безпеки руху в реальному транспортному потоці в умовах різних дорожньо-транспортних ситуацій. Екстремальний рух більш наближений до умов спортивних змагань водіїв-каскадерів. Контраварійна підготовка полягає у навчанні водіїв грамотно керувати, а точніше, уникати грубих помилок і нейтралізувати наслідки вже допущених. Головними в контраварійній підготовці спеціалісти вважають прийоми та способи стабілізації автомобіля при втраті стійкості та керованості у поворотах, при екстреному гальмуванні та розгоні, під час подолання нерівностей, на слизькій дорозі та в інших ситуаціях, коли тривога і гострий страх сковують дії непідготовленого водія.

Головне у контраварійній підготовці не набуття автоматизму контраварійних дій, а можливість пізнати самого себе і свій автомобіль. Для пересічного водія це означає виявити ту межу безпеки, після якої він потрапляє в критичні чи аварійні ситуації. Тому після проходження курсу контраварійної підготовки більшість водіїв стають обережнішими на дорозі, ретельніше виконують Правила дорожнього руху. Багато невідомих речей стають зрозумілими, і натискаючи на педаль гальм, повертаючи кермове колесо чи збільшуючи оберти двигуна, водії завжди знають, чим це обернеться на дорозі.

Серед важливих аспектів контраварійної підготовки слід наголосити на ряді тонких «відчуттів автомобіля», недоступних багатьом автолюбителям. Ці «відчуття», набуті в ході практичних вправ, допомагають досягти головного – вміння прогнозувати поведінку автомобіля в критичних ситуаціях і диференціювати керуючі дії. Вони дають сигнал у переднебезпечній ситуації про порушення стійкості автомобіля внаслідок об’єктивних обставин чи допущених помилок.

Краще підготуватися на автодромі, щоб потім на дорозі спокійно долати найнебезпечніші ситуації за рахунок набутої майстерності та психологічної стійкості до стресу

На відміну від контраварійної підготовки, навчання екстремальному водінню переслідує мету набуття навичок керування в умовах ризику.

Ризик – це дії в умовах вибору, коли у випадку невдачі людина опиняється у гіршій ситуації, ніж до вибору. Ризик буває мотивованим (людина у погоні за вигодами обирає більш небезпечний варіант рішення) або немотивованим (некорисливим), коли небезпечний варіант обирається лише для перевірки своїх можливостей, самозатвердження. Можна говорити про ризик у зв’язку з фізичною небезпекою та у зв’язку із матеріальними втратами. В роботі водія присутній спільний ризик – фізична небезпека та ризик матеріальних втрат нероздільні.

Уся діяльність людини поділяється на учбову, трудову, ігрову, творчу тощо. У будь-який діяльності присутній процес та результат. Залежно від виду діяльності найбільш важливу роль грає процес або результат. Так, в навчанні та праці найважливішим є результат, причому бажано в найкоротші терміни та з найменшими витратами сил та засобів. В ігровій і творчої діяльності, навпаки, більш важливий сам процес. В цьому процесі людина використовує різні можливості самовираження, відчуваючи при цьому задоволення, радість.

Крім процесу та результату, в діяльності присутні важливі (суттєві) та неважливі (несуттєві) параметри. В праці водія суттєвими є ті параметри, які він зобов’язаний суворо витримувати (виконання Правил дорожнього руху, витримування маршруту та графіку руху тощо). Несуттєвими є ті, які водій може обирати сам – на який передачі їхати, у який позі сидіти, як гальмувати тощо.

Розглянемо діяльність водія, починаючи від періоду його навчання.

Коли людина вчиться водити автомобіль, для неї у першу чергу важливо витримати суттєві параметри. На перших порах це зробити нелегко, період навчання виявляється дуже напруженим, емоційно насиченим, повним як успіхів, радощів, так й невдач.

Після засвоєння перших прийомів водіння і набуття навичок виконання суттєвих параметрів настає етап самостійної діяльності. Водій має можливість удосконалювати стиль керування – більш плавно переключати передачі, гальмувати так, щоб менше зношувалися гальмівні механізми автомобіля, обирати найбільш економічні режими роботи двигуна тощо – тобто виконувати те, що умовно названо несуттєвими параметрами. В подальшому водій відчуває себе з автомобілем як одне ціле, що дозволяє йому тонко реагувати на виникнення інерційних сил, тенденцій до змін напрямку руху і з врахуванням усього цього керувати автомобілем не просто за правилами, а й красиво.

Але можливий й інший шлях розвитку трудової діяльності: внесення елементів гри у процес праці. Так як в ігровій діяльності навмисне ускладнюються умови, щоб зробити процес їх вирішення більш хвилюючим, водії вносять до водіння елементи ризику, створюють небезпечні ситуації, щоб потім їх успішно долати. Завдяки цьому процес праці стає для них більш цікавим, хвилюючим. Причому, чим більші небезпеки в ньому створюються, тим більшою буде радість перемоги. Немає потреби доводити, що такий шлях внесення у процес діяльності водія елементів гри, «лоскоту нервів», рано чи пізно призведе до трагедії.

В діяльності водія не можна забувати й про інших учасників руху (інших водіїв, пасажирів та пішоходів), для яких такі «ігрища» незрозумілі, не передбачувані, а тому й більш небезпечні.