5. Суб’єктивні та об’єктивні ілюзії. Аперцепція

Ілюзії – спотворене сприйняття, неадекватне відображення реального світу.

Суб’єктивні ілюзії викликані станом конкретного суб’єкту сприйняття (водія) – хворобливим або станом стомлення, вживанням алкоголю або деяких лікарських препаратів тощо. Такі ілюзії ще називають галюцинаціями.

Об’єктивні ілюзії викликані відповідним станом або умовами об’єкту сприйняття (рис. 1.12).

Найбільш часто зустрічаються ілюзії перспективи, рельєфу, який змінюється, пов’язані з контрастністю сприйняття тощо.

Так, під час руху на великій швидкості дорога сприймається вужчою, ніж насправді; на повороті дорога здається вужчою, ніж на прямолінійній ділянці; коли фари освітлюють дорогу на близькій відстані, здається, що автомобіль рухається під гірку, донизу; швидкість великих об’єктів здається меншою, малих – більшою; предмет, що потрапляє в поле зору водія, тим більше звужує дорогу, чим більша його висота і чим ближче він розташований до проїзної частини.

		Б
А

В Г

Рис. 1.12. Приклади об’єктивних ілюзій:

А − ілюзія стріли, Б − ілюзія залізничної колії;

В − ілюзія перехрещення; Г − ілюзія віяла

При сприйнятті величини предметів, їх віддаленості і швидкості чисто зорові відчуття асоціюються з м’язовими. Порушення цих зв’язків шляхом підсилення або послаблення очних м’язів може бути спричинено прийманням деяких ліків. При цьому спостерігається або макронія (здається, що об‘єкт більший за розмірами), або мікронія (здається, що об‘єкт менший за розмірами). Дя куючи зв‘язкам, які утворюються між аналізаторами, ми відображаємо в сприйнятті і такі властивості предметів або явищ, для яких немає спеціально пристосованих аналізаторів (величина предметів, швидкість тощо).

Аперцепція − залежність сприйняття від змісту психічного життя суб’єкта (того, хто сприймає), його знань, особливостей особистості. При сприйнятті будь-якого об’єкта активізуються і сліди минулих сприймань, звідси виникає залежність від минулого досвіду (може мати як позитивне, так і негативне значення для керування автомобілем).

Питання для самоконтролю.

1. Назвіть основні закономірності роботи головного мозку людини.

2. Поясніть вплив умовних та безумовних рефлексів на надійність водія.

3. Назвіть органи почуттів (аналізатори), які мають найбільше значення для надійної роботи водія автомобіля.

4. Які функції зору забезпечують просторове сприйняття водія?

5. Перечисліть основні властивості аналізаторів.

6. Дайте визначення поняттям «відчуття» і «сприйняття».

7. Дайте визначення поняттям «ілюзія» та «галюцинація».

3. Психофізіологічні і соціальні особливості роботи водія

3.1. Довільна і мимовільна увага

Увага − активне спрямування свідомості на ті чи інші об’єкти дійсності, або на окремі їх властивості при одночасному відволіканні від усього іншого.

Фізіологічною основою уваги є оптимальне збудження тієї або іншої ділянки кори головного мозку. За допомогою позитронно-емісійного томографа (ПЄТ) можна бачити, як ділянка мозку, що відповідає за ту або іншу діяльність людини, світиться яскравіше, ніж прилеглі. Різниця у яскравості тим помітніша, чим більш напружена ця діяльність, а відповідно й кількість інформації, яку обробляє дана ділянка мозку.

Водій веде автомобіль по вулиці з інтенсивним рухом. В кожний момент на його органи почуття діє велика кількість зовнішніх подразників: на сітківку очей, як на два екрани, проектується швидкозмінна обстановка вулиці з усіма її елементами. На барабанні перетинки діють різноманітні коливання повітря, спричинені роботою двигунів автомобілів, шумом від шин, голосами людей тощо. Крім того, виникають дотикові відчуття від взаємодії з органами керування автомобілем, запахи, вібрація й таке інше. Все це безперервно діє на органи почуттів водія, викликає потік нервових імпульсів, які передаються до кори головного мозку - центру свідомості. Крім цієї інформації, має ще відображатися і те, що зберігається у пам’яті – куди і для чого він їде, технічний стан автомобіля, правила руху у відповідних ситуаціях і т. п. Як водій встигає переробляти всю цю інформацію?

До центру свідомості потрапляє не вся інформація, а лише та, яка безпосередньо характеризує існуючу дорожню обстановку. Все інше блокується, затримується на підступах до свідомості, а іноді зовсім відсіюється. Але й та, що поступає до центру свідомості, підлягає сортуванню, розподіляється за «зонами свідомості». Всі ці функції виконує увага.

Отже, увага − це особлива форма психічної діяльності, яка проявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Характеристики уваги наведені на рис. 1.13.

Мимовільна (пасивна) увага виникає без вольового зусилля і без усвідомленого наміру. Йдеться про здатність мозку вловлювати які-небудь ззовні незначні, але дуже важливі елементи (починає „троїти” двигун, спускає колесо тощо). Звичайно, водій усвідомлює можливість такої неприємності, хоча й не очікує її будь-якої миті, тому з периферійної зони свідомості інформація доходить повільніше, ніж з центральної зони, спочатку у вигляді сигналу тривоги, при цьому відповідні органи почуттів ніби налаштовуються на більш повне сприйняття даного об’єкта. Спрацьовує своєрідний механізм самонаведення. Ґрунтовна інформація та розуміння про необхідні рухові дії у відповідь на неї формуються за значно довший час, ніж відносно інформації про об’єкти та явища, які з самого початку були у центрі свідомості.

Мимовільна увага може впливати як позитивно, так і негативно на діяльність водія. Звукові сигнали інших автомобілів, правильно встановлені дорожні знаки, сигнали світлофорів тощо мимовільно притягують увагу водія, допомагають йому орієнтуватися у дорожній обстановці та попереджають про небезпечні ситуації. Для притягнення мимовільної уваги має значення не тільки абсолютна, але й відносна сила подразника. Так, в умовах шумного міста водій може не почути звуковий сигнал іншого автомобіля, тоді як на позаміській дорозі сигнал такої самої гучності буде поміченим.

Рис.1.13 Якості уваги

Важливу роль для притягнення уваги має контраст між подразниками. Так, у темну пору доби людина, одягнена у темний одяг, не помітна на дорозі. Проте, якщо темний одяг оздоблений світлим матеріалом, такого пішохода водій побачить на достатній відстані.

Контраст між розмірами та формою також притягує увагу. Так, маленький предмет чітко виділяється серед великих; довгий звук – серед коротких; цифра – серед букв тощо. Також привертають мимовільну увагу на короткий час і зміна подразників – періодичне посилення або послаблення сили звука, світла, кольору, яскравості.

Разом з тим, непотрібні водію лозунги, плакати тощо можуть відволікати увагу від дійсно необхідних об’єктів. Це можна проілюструвати словами одного водія: «Праворуч від дороги я помітив яскравий плакат з красивим написом. Я намагався прочитати, що там написано, і... Коли виписався з лікарні, взяв таксі і поїхав на місце події. Великий щит так і стояв там. На щиті був напис: «Водій! Не дивись по сторонах, коли їдеш по дорозі». Неподалік на проїзній частині була вибоїна».

Довільна увага – це увага, спрямована на предмети та явища з певною, свідомо поставленою метою. Це активна, вольова увага. Напруженість уваги визначається ступенем вольового зусилля, пов’язаного з подоланням складнощів. Довільна увага, яка потребує значного вольового зусилля та нервової напруги, втомлює водія. Тому засобами організації руху потрібно формувати дорожнє середовище таким чином, щоб найбільш значущі з точки зору безпеки руху об’єкти привертали мимовільну увагу водія − для сприйняття та оцінки такої інформації водій витрачає менші вольові зусилля, напруга довільної уваги також значно менше.

Ступінь напруги довільної уваги залежить від інтересу до роботи. Чим цікавіше діяльність, тим менших вольових зусиль потрібно для організації довільної уваги, тим менше водій витрачає нервово-психічної енергії, тим довше зберігає високу працездатність, а так і надійність.

Увага водія може бути спрямована не тільки на сприйняття дорожньої обстановки (зовнішнє спрямування), але й на внутрішні переживання − думки, спогади, життєві проблеми, або навпаки –наближення святкових подій. Іноді внутрішнє спрямування уваги превалює над зовнішнім, що в умовах швидкоплинної дорожньої обстановки може призвести до ДТП.

Людина може охопити зоровою увагою певний простір і розташовані у ньому об’єкти, що характеризується широтою уваги. Це поняття включає обсяг та розподіл уваги.

Обсяг уваги – це кількість об‘єктів, які одночасно може сприйняти водій – 4...6 простих об’єктів (букви, цифри, точки). Проте, якщо об’єкти пов’язані смислом і є елементами одного цілого, вони можуть бути сприйняті у більшому обсязі. Якщо пред’явити не окремі букви, а слова з трьох − чотирьох букв, вони будуть сприйняті одномоментно, оскільки людина читає не окремі букви, а слова в цілому. Обсяг уваги може бути збільшений в процесі тренування, професійної діяльності. Досвідчений водій одномоментно сприймає декілька дорожніх знаків і об’єктів на дорозі, чого не може зробити водій-новачок.

Крім сприйняття об’єктів на дорозі та прогнозування розвитку дорожньої ситуації, водій виконує керуючі дії, контролює роботу двигуна, зчитує покази контрольно-вимірювальних приладів, розмовляє з пасажирами тощо. Тому він одночасно не може сприйняти більше трьох дорожніх знаків, що необхідно враховувати при організації дорожнього руху.

Обсяг уваги залежить від досвіду, психічного стану і умов руху. Так, за обмеженої видимості протягом секунди водій здатний сприйняти лише 1-2 об’єкти. Нова ситуація вивчається спочатку шляхом побіжного огляду. При цьому водій з усієї кількості об’єктів виділяє найнеобхідніші для нього в даній ситуації (виділяти саме найнеобхідніші об’єкти дозволяє досвід). Щоб вивчити ситуацію, водій оглядає об’єкти в певній послідовності, на основі активної уваги.

Розподіл уваги – здатність розосередити увагу на декілька об’єктів одночасно або безпомилково виконувати одночасно декілька дій. Розподіл уваги залежить від його об’єму. Успішний розподіл уваги можливий лише у тому випадку, коли одна з дій виконується на рівні автоматизму. В цьому випадку основна дія знаходиться у центрі свідомості, а друга (що виконується на рівні автоматизму) – лише контролюється свідомістю. Досвідчений водій, приділяючи увагу спостереженню за дорожньою обстановкою, не слідкує за рухами рук при переключенні передач, ніг при натисканні на педалі тощо, оскільки ці дії доведені до автоматизму внаслідок навичок, вироблених під час навчання. Новачок при початку руху на підйом не здатний розподілити увагу між трьома діями: відпустити ручне гальмо, відпустити педаль зчеплення, збільшити подачу палива. І аж ніяк не може в той самий час слідкувати за дорожньою обстановкою.

Навички, доведені до автоматизму, дозволяють окремі рухові дії поєднати в один цілісний руховий акт. Саме такі дії є характерними для досвідченого водія і у складних дорожніх ситуаціях дозволяють йому економити час та нервову енергію для швидкого адекватного сприйняття змін у ситуації і вчасно виконувати необхідні керуючі дії, попереджати, здавалося б, невідворотні ДТП.

Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка полягає в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Спроможність зосереджувати увагу на найнеобхіднішому і саме в той конкретний момент, коли і де це потрібно, є бажаною, а інколи навіть необхідною базовою здібністю для успішної діяльності людини в тій чи інший сфері. Уважно вслуховуючись або вдивляючись у щось, людина не чує, що її кличуть, не помічає перешкод на дорозі. Вибірковість уваги пояснюється гальмівною дією значущих для особистості об’єктів і переживань стосовно менш значущих, які у цей час на неї діють. За такого стану об’єкти уваги яскравіше відображаються в нашій свідомості.

Розподіл і переключення уваги полягають в нерівномірності інтенсивності, з якою різні за значущістю об’єкти відображаються у свідомості водія. Якщо говорити про професійну увагу водія, можна умовно виділити три групи, розташовані у трьох «зонах свідомості»:

1. Елементи дорожньої обстановки, необхідні для керування автомобілем в даний момент (сигнал найближчого світлофору, дорожній знак, повз якого щойно проїхав водій, маневр автомобіля, що рухається попереду; пішохід, котрий опинився на смузі руху занадто близько від автомобіля тощо). Такі об’єкти знаходяться ніби у фокусі (центральній зоні) свідомості, усвідомлюються водієм найбільш виразно.

2. Елементи дорожньої обстановки, які в даний момент знаходяться на певній відстані, але вже найближчим часом можуть набути першочергового значення для визначення власної швидкості та напрямку руху (автомобіль, що наближається другорядною дорогою, людина, яка зупинилася на краю тротуару тощо). Такі об’єкти розташовуються близько до периферії свідомості, вони ще сприймаються досить невиразно, але вже знаходяться у сфері контролю свідомості. Водій слідкує за їх «поведінкою», і як тільки ці об’єкти наближаються на потрібну відстань, відразу ж опиняються у сфері фокусної свідомості;

3. Об’єкти, що знаходяться на великій відстані від автомобіля, відбиваються далекою периферією свідомості, ніби в абстрактному вигляді (знак проявляється лише контуром – круглий або трикутник, автомобіль – крапкою, що наближається швидше, ніж той самий знак). Такі об’єкти не підлягають постійному відслідковуванню, але вже знаходяться під контролем свідомості.

Таким чином довільна увага забезпечує діяльність центральної зони свідомості, тоді як мимовільна – діяльність периферичної свідомості водія. Мимовільна увага спрямована на те, щоб вловити відхилення в тому, як протікають виконувані дії та відхилення від норми динаміки дорожньої обстановки.

Водій повинен вміти переключати увагу з одних об’єктів або явищ на інші, щоб при потребі застосувати інші керуючі дії, навіть такі, які суперечать попереднім.

Чим більша інтенсивність (напруження) уваги, тим чіткіше та повніше сприйняття, приміром, у небезпечних ситуаціях. Інтенсивність уваги підвищується у небезпечних ситуаціях (обгін, проїзд перехрестя тощо). Саме інтенсивність уваги підвищує готовність водія до екстрених дій. Але така готовність потребує значних витрат нервової енергії, тому зберігати інтенсивну увагу на певному рівні тривалий час водій не здатний, відбувається природне зниження уваги з одночасним зниженням готовності до екстрених дій. Так, під час початку руху по небезпечній ділянці (наприклад, крутий засніжений спуск) увага водія підвищується. Але якщо спуск триває більше 2 − 4 хвилин, інтенсивність уваги різко знижується, і при раптовому гальмуванні автомобіля, що рухається попереду, водій не встигає загальмувати.

Аналіз ДТП на дорогах показує, що аварії часто трапляються не на самих небезпечних ділянках, а на відстані 300-500 м від них. Наприклад, після вузького небезпечного мосту, рух на якому вимагає від водія підвищення уваги, на значно менш небезпечній ділянці навіть незначна перешкода (вибоїна у дорожньому покритті, цеглина, що випала з кузова автомобіля тощо) може стати нездоланною для водія.

Стійкість уваги − здатність тривалий час забезпечувати інтенсивну увагу. Наша увага надзвичайно рухлива. Пильно дивитися на чорну крапку на білому аркуші паперу можна лише декілька секунд. Потім вона або розпливеться, або ми забудемо про неї.

Стійкість уваги можна оцінити за наступними показниками:

• як швидко погіршуються показники уваги в монотонних умовах руху;

• як часто у таких умовах водій припускається помилки;

• чи може він продуктивно займатися в умовах дії сильних зовнішніх подразників;

• чи може тривалий час обдумувати якесь питання чи швидко відволікається;

• чи легко притягнути його увагу, коли він зайнятий виконанням якоїсь роботи.

Рис. 1.14. Приклади коливання уваги:

а – ваза чи два обличчя, б − труба квадратного перерізу чи піраміда

Характер розподілу уваги залежить від швидкості та інтенсивності руху та від розташування об’єкта. За невеликої швидкості водій може вивчати дорожню ситуацію без поспіху, висока швидкість вимагає від нього інтенсивнішої уваги, час фіксації погляду на окремих об’єктах скорочується (при збільшенні швидкості руху з 40 до 80 км/год час фіксації погляду скорочується з 1,0 до 0,6 с), отже водій може не розгледіти небезпеку.

Поле концентрації зорової уваги − простір, в якому водій концентрує увагу на різноманітних об‘єктах.

Форма цього поля залежить від обрисів дороги; погляд водія зупиняється найдовше і з найбільшою інтенсивністю біля меж поля, бо саме тут можна очікувати появи нових об’єктів. У міру збільшення швидкості руху водій намагається спостерігати за дорогою на більшій відстані, і розміри поля концентрації уваги зменшуються. Причому нижнє поле розташовується вище, а бокові межі − зближуються. Чим більша швидкість руху, тим менший час водій має для того, щоб відвести погляд убік від дороги, не ризикуючи допустити помилку у керуванні автомобілем. В результаті зі збільшенням швидкості руху він сприймає вужчий простір. Невеликі об‘єкти можуть залишитися непоміченими на порівняно великій відстані. Потім, у міру наближення автомобіля, вони залишаться за межами поля зору водія. За швидкості 80 км/год поза межею зони концентрації уваги залишається зона 60 – 120 м попереду автомобіля.

Найбільш точно поле концентрації зорової уваги характеризує його площа. Умовно поле концентрації уваги можна представити у вигляді прямокутника, горизонтальна сторона якого дорівнює ширині поля у середньої частині. Розмір вертикальної сторони визначається як частка від ділення площі концентрації уваги на його ширину (рис.1.15)

Р ис. 1.15. Орієнтовні розміри поля концентрації уваги водія –

(швидкість руху ≈ 80 км/год), окреслені на вітровому склі рамкою 16x10 см:

а – положення рамки на вітровому склі; б – прямолінійна ділянка дороги;

в– підйом; г – крива в плані

Із збільшенням інтенсивності руху бокові межі поля концентрації уваги зближуються. Так при інтенсивності руху 400- 500 авт/г за швидкість руху 60 км/г поле концентрації уваги в двоє менше, ніж при вільному русі (рис.1.16).

Рис. 1.16. Гіпотетична форма і розміри поля концентрації уваги

водія в залежності від швидкості руху:

а – до 40 км/г; б – більше 80 км/г

За дистанцією понад 60 метрів розміри поля концентрації уваги перевищують розміри автомобіля-лідера (рис.1.17), і водій має можливість спостерігати за дорожньою обстановкою. В разі скорочення дистанції поле концентрації уваги зменшується, за дистанцією 25 метрів водій не може спостерігати за дорожньою обстановкою.

Рис 1.17. Зміна поля концентрації уваги водія в залежності від відстані між автомобілями:

1 – інтервал між автомобілями менше 3 с; 2, 5 – запис руху очей

(А – горизонтальна складова; Б – вертикальна);

3 – поле концентрації уваги при інтервалі менше 3с (пунктиром показано поле для той самої швидкості руху, але інтервалі між автомобілям більше З с);

4 – інтервал більше 3 с; 6 – поле концентрації уваги при інтервалі більше 3с.

При русі за лідером поле концентрації уваги менше, ніж при вільному русі. Так, при швидкостях 80…100 км/г це поле обмежено 20° по горизонталі та 7° по вертикалі.

Закономірності в обрисах поля концентрації уваги при швидкості 80 км і більше (рис. 1.18):

1. Нижня межа поля практично не опускається нижче 8° та із забезпеченням 95% (по часу) знаходиться вище 6°, що відповідає віддаленню точки концентрації уваги по глибині від 60 до 120 м.

2. Відхилення погляду від центру поля зору по горизонталі не перевищує 10°, але більшу частину часу знаходиться у межах центрального кута 4-5°.

3 При русі у щільних транспортних потоках форма і розміри поля концентрації уваги визначаються типом транспортного засобу, що рухається попереду (лідера), та відстанню до нього.

4. Об’єкти, які внаслідок малих кутових розмірів не були помічені протягом того часу, коли вони були в гострому куті зони концентрації уваги, за межами цього поля розшифровувалися з помилками або пропускалися взагалі, оскільки сприймалися не центральним, а периферійним зором. Правильна оцінка таких об’єктів утруднюється ще й тим, що кутова швидкість переміщення їх у полі зору після виходу за межі зони концентрації уваги збільшується тим більше, чим далі вони віддаляються від межі цього поля.

Рис. 1.18. Поле концентрації уваги водія при швидкостях 20, 40, 60, 80 км/г

Під час руху з великою швидкістю через скорочення поля концентрації уваги водій може сприйняти зустрічний автомобіль, лише зрівнявшись з ним.

Розподіл уваги також залежить від швидкості зміни дорожньої обстановки. Зокрема, при перестроюванні водій витрачає для бокового огляду дороги 0,8 - 1,6 с, а для огляду позаду - 0,8 - 1,0 с. При підготовці до перетину головної дороги час зорового пошуку - 1,1 - 1,6 с. Чим складніша ситуація, тим довше водій фіксує погляд на окремих об’єктах.

Коли водій переводить погляд з одного об’єкта на іншій (на різні об’єкти в полі зору, часто відбувається мимовільне миготіння, яке блокує зображення. При відсутності миготіння це зображення було б розпливчастим (як це відбувається, коли рух кінокамерою при панорамній зйомці виконується надто швидко). Під час перенесення погляду миготіння закриває видиму зону, яка лежить між двома пунктами фіксації погляду. На рис.1.19 показано, як водій, що очікує можливість виконання лівого повороту, повинен швидко перевести свій погляд з потоку зустрічного руху (коли віднайдеться достатній розрив) на напрямок свого руху при виконанні повороту. Він повинен швидко оглянути великий сектор поля зору, при цьому його погляд блокується мимовільним миготінням. Якщо прийняти, що задовільний зір становить приблизно 60°, зрозуміло, чому водій може не помітити дорожнього знака або пішохода, який переходить вулицю (заштрихований сектор на рис. 1.19).

Рис. 1.19. Схема блокування зорового сприйняття

між двома пунктами фіксації погляду

Неуважність. Організація уваги

Робота водія вимагає високої інтенсивності, розподілу, переключення та стійкості уваги. Як показує статистика ДТП, найбільша кількість ДТП (особливо з важким наслідками як наслідок високої швидкості руху) виникає при хороший погоді та відносно хороших дорожніх умовах. Причина таких ДТП в тому, що водії дозволяють собі бути неуважними, внаслідок чого при виникненні перешкоди, яку вони при достатній уважності могли б вчасно помітити і застосувати адекватні дії, ситуація стає нездоланною. Навпаки, в складних дорожніх умовах, наприклад, під час ожеледиці, трапляється лише 1,5% ДТП з важкими наслідками (звичайно, якщо водій знає про реальний стан дорожнього покриття).

Неуважність буває трьох типів:

1. Розсіяність як наслідок слабкості та нестійкості активної уваги. Водій легко відволікається, не вміє бути зосередженим на одному й тому ж тривалий час. Він може вчасно не помітити ускладнення дорожніх умов і не виконати потрібних попереджувальних дій. Причина розсіяності криється в особливостях нервової системи, неправильної мотивації діяльності.

2. Надмірна зосередженість виникає при надмірній інтенсивності уваги, яка важко переключається. Це характерно для людей творчих професій – вчених, винахідників, письменників; або для людей, надмірно зосереджених на якихось проблемах особистого характеру.

3. Слабка концентрація і переключення уваги виникають як наслідок тимчасового зниження сили і рухливості нервових процесів у корі головного мозку і проявляється у слабкій інтенсивності уваги.

Організація уваги – це вміння користуватися якостями уваги в кожному конкретному випадку, в певній їх послідовності. Для водія важливим є не тільки знання, на які об’єкти він повинен розподіляти свою увагу, а й послідовність сприйняття цих об’єктів. Так, схема маршруту в водія громадського транспорту допомагає йому організувати увагу.