6.3. Психофізіологічні особливості дитячої поведінки та поведінки людей похилого віку на дорозі

Діти як учасники руху відносно частіше потрапляють у ДТП ніж дорослі. Віковий пік дітей - учасників ДТП - припадає на 7—9 років. Найбільш часто в ДТП потрапляють діти-пішоходи, що перетинають проїзну частину без достатнього врахування транспортної обстановки. Сама психологія дитини відрізняється від психології дорослої людини, особливо на дорозі. Фахівці виділяють чотири періоди у формуванні навичок в дітей-пішоходів.

Перший період (до 7 років) характеризується такими психофізіологічними особливостями:

1. Майже відсутня здатність точної локалізації джерела звуку (в 6 років 40 % дітей не можуть сказати, звідки лунає звук - спереду чи ззаду, 80 % дітей не можуть сказати - з правого чи з лівого боку).

2. Увага дитини спрямована переважно на одиничні об'єкти, орієнтація в складній обстановці недостатня.

3. Поле зору дитини обумовлено зростом. Так, рівень очей трирічної дитини знаходиться на висоті близько 90см; у шостирічок —біля 110см. Простір, який проглядає доросла людина в горизонтальній площині, становить близько 120˚, дитині ж притаманний тунельний зір з кутом 10-15°.

4. Недостатня спритність рухів. Приблизно до З років рухи дитини недостатньо координовані: дітям у такому віці буває важко зупинитися під час бігу. Надійна орієнтація «ліворуч-праворуч» набувається також не раніше 7 років.

5. Відсутність одночасного сприйняття зміни форми і положення об'єкта. Так, тварина, що рухається, характеризується зміною положення ніг і форми тіла, автомобіль, що наближається – лише зміною розмірів. За таких умов дитина більш обережна стосовно великих вантажівок, що перебувають на відносно великій відстані, ніж відносно невеликих легковиків, які вже близько. Це спричиняє недооцінку швидкості автомобілів, які наближаються.

6. Відсутність технічних знань про рух транспортних засобів. Реальні події діти часто-густо підміняються уявними, заснованими на аналогічних рухах з мікроміру іграшок (наприклад, уявлення про те, що реальні транспортні засоби можуть раптово зупинитися на місті, так само як їх іграшкові машинки).

В цей період дитина не усвідомлює небезпеки від автомобілів, може раптово вибігти на проїзну частину, отже перебування її поблизу від дороги дуже небезпечне. В зведеннях ДАІ такі ДТП з дітьми потрапляють у графу «перебування дітей до років без нагляду на дорозі».

Другій період (7 – 10 років) - молодші школярі. Для цього періоду характерно:

1. Імпульсивність і спонтанність дій та майже повна відсутність достатнього досвіду і розвинених можливостей передбачити наслідки своїх дій і поведінки оточуючих.

2. Недостатній розподіл разом з підвищеною концентрацією уваги як наслідок розсіяності свідомості. Ця особливість проявляється в тому, що погляд дитини спрямований лише в одному напрямку, асоціації між зоровими та звуковими відчуттями недостатні. В наслідок цілісності манер поведінки і почуттів в розсіяному стані дитина може мимовільно відвернути свій погляд у бік, а це у свою чергу може привести до мимовільної зміні руху.

3. Недостатнє сформовані розумові навички. Діти в декілька разів повільніше думають, отже оцінюють дорожню обстановку з запізненням.

4. Досить сильно розвинутий «фактор перенесення», тобто сприйняття вчинків оточуючих такими самими, як і своїх власних. Коли дитина бачить автомобіль, то думає, що й водій автомобіля її також бачить.

5. Оцінки транспортних засобів, що рухаються, залежать від впливу контрастів. Чим більші відмінності від світлокольорового фону (яскравішій, незвичніший автомобіль) і звуків навколишнього середовища (гучніший звук руху), тим більш швидким уявляють рух діти.

6. Розбіжність між усвідомленою правильною поведінкою і фактичною поведінкою. Нажаль, такому сприйняттю «допомагають» дорослі, коли вчать дитину правилам поведінки, проте самі від тих самих правил відступають. Можна часто бачити, як мати або батько перебігають дорогу разом з малям там, де перехід заборонений.

Третій період (10-14 років) характеризується поступовим набуттям навичок спостереження і оцінки дорожньої обстановки, переважна більшість вже розуміють ступінь небезпеки на дорозі, але ще залишається спонтанність дій, імпульсивність передує інстинкту самозбереження. В цей період діти частіше перебувають не з батьками (дорослими), а в компанії однолітків. Часто проявляється ефект «колективної безвідповідальності» – при переході дороги групою дітей кожний з них сподівається, що інший пересвідчиться у небезпеці, в результаті у небезпеці опиняються всі.

Четвертий період (14 – 16 років) характеризується ще більшою самостійністю, бунтарством, небажанням підкорятися правилам, бажанням виділитися перед однолітками, затвердитися серед них. Для цього періоду більш притаманні надмірний ризик, особливо в присутності однолітків.

Психологічні особливості поведінки на дорозі пішоходів похилого віку обумовлені як погіршенням сенсорних функцій людини, так й нерозумінням, навіть, небажанням розуміти сучасні реалії транспортного процесу.

У теперішній час багато пішоходів у віці понад 65 років не керують і ніколи не керували автомобілями. Це особливо важливо для пояснення некоректної поведінки пішоходів по відношенню до водіїв. Людина похилого віку вимушена оцінювати такі форми дорожньої поведінки, для яких в неї немає достатнього досвіду (наприклад, оцінка можливості зупинки автомобіля при русі з певною швидкістю в конкретних дорожніх умовах, дальність огляду для водія у ближньому або дальньому світлі фар тощо).

Проте в міру розвитку автомобілізації з часом таких «виключно пішоходів» буде менше, зросте рівень «транспортної обізнаності» всього населення.

Загальні труднощі для людей похилого віку у дорожньому русі пояснюються як погіршенням сенсорних (в першу чергу зорових та слухових) можливостей, так і уповільненням реакції, зниженням точності рухів.

Найбільш поширені труднощі, з якими зустрічаються пішоходи літнього віку під час перебування в межах дороги:

1. Погіршення роботи аналізаторів, зокрема збільшення часу акомодації, порушення глибинного зору, подовження часу зорової адаптації, а також зниження слуху не дають змоги вчасно розпізнати небезпеку, точно оцінити відстань до автомобіля, який наближається, а також його швидкість.

2. Звуження поля уваги. Пішохід слідкує за сигналами світлофора, тоді як транспортні засоби залишаються поза її увагою, зокрема ті, що можуть бути реально небезпечними, наприклад ті, що повертають.

3. Нестача інформації. Немаючі досвіду керування автомобілем, пішохід не може прогнозувати розвиток дорожньо-транспортної ситуації, отже не здатний вчасно виявити ознаки небезпеки.

4. Утруднення в орієнтуванні. Утруднений огляд в складній обстановці, при переході через дорогу (особливо посередині проїзної частини), що зумовлює іноді зіткнення з іншими пішоходами на переході. Такі пішоходи не встигають перейти дорогу продовж дозволеного часу, починають нервувати, метатися на проїзній частині.

Все вище сказане про особливості психофізіології пішоходів притаманно також велосипедистам та візникам. Їхня поведінка на дорозі також у багатьох випадках не передбачувана для водіїв. Проте на багатьох вітчизняних дорогах вони змушені рухатися по тих самих дорогах, що й швидкісні автомобілі, наражаючи на небезпеку як самих себе, так і користувачів автомобілів. Існує нагальна потреба поруч із проїзною частиною для автомобільного транспорту улаштування зручних шляхів для цих категорій учасників дорожнього руху. У випадку неможливості розділення неавтомобільного та автомобільного руху швидкість останнього повинна бути обмежена. Важлива також можливість для водіїв автомобілів вчасно побачити такі транспорті засоби на дорозі, особливо у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості. Передбачене у Правилах дорожнього руху застосування світлоповертачів та ліхтарів на таких транспортних засобах повинно неухильно виконуватися та жорстко контролюватися з боку відповідних органів.

Питання для самоконтролю.

1. В чому суть поняття «психологічний клімат дороги»?

2. В чому відмінність психофізіологічних процесів (сприйняття, реакції, мислення) візників, велосипедистів та пішоходів від таких самих процесів водіїв автомобілів?

3. В чому основні причини наїздів на пішоходів?

4. Які закономірності сприйняття дорожнього руху в дітей різного віку і як це впливає на їхню безпеку на дорозі?

5. Які закономірності сприйняття дорожнього руху в людей похилого віку і як це впливає на їхню безпеку на дорозі?