- •В. А. Гайдукевич о. Б. Потійчук Основи транспортної психології
- •1. Психофізіологія праці водіїв
- •1.1.Водій як оператор системи вадсс
- •1.2. Взаємовідношення психічних та нервово-фізіологічних процесів людини. Умовні та безумовні рефлекси
- •1.3. Поняття про інформацію в системі вадс. Прагматична та відволікаюча інформація
- •1.4. Психофізіологічні джерела дтп
- •2. Відчуття і сприйняття водія
- •2.1. Відчуття та сприйняття як психічні процеси
- •2.2. Зорові відчуття та сприйняття
- •2.3. Слухові та вібраційні відчуття і сприйняття
- •2.4. Сприйняття часу, простору, руху
- •Суб’єктивні та об’єктивні ілюзії. Аперцепція
- •3. Психофізіологічні і соціальні особливості роботи водія
- •3.1. Довільна і мимовільна увага
- •3.2. Зберігання та переробка інформації, прийняття рішення
- •3.3. Емоції в діяльності водія
- •3.4. Психомоторика і реакції водія
- •3.5. Особистість водія та його професійна діяльність
- •4. Працездатність водіїв та їх надійність
- •4.1. Працездатність водіїв та стомлення
- •4.2. Організація робочого місця водіїв
- •5. Професійна підготовка та підбір водіїв
- •5.1. Професійна майстерність водія
- •5.2. Вдосконалення водійських навичок
- •5.3. Керування автомобілем в темну пору доби
- •5.4. Керування автомобілем на великих швидкостях
- •6. Психофізіологічні особливості інших учасників руху
- •6.1. Психологічний клімат дороги
- •6.2. Психофізіологічні особливості пішоходів
- •6.3. Психофізіологічні особливості дитячої поведінки та поведінки людей похилого віку на дорозі
- •Розділ 3. Оптимізація методів і засобів організації руху
- •7. Інформаційне забезпечення водіїв
- •7.1. Модель сприйняття водієм дорожніх умов
- •7.2.Психологія зорового сприйняття і фізіологічні можливості зору водія
- •7.3. Забезпечення видимості дорожніх знаків
- •7.4. Колір в композиції споруд на автомобільних дорогах
- •8. Засоби організації руху в умовах недостатньої видимості та у темну пору доби
- •8.1. Фактори, що впливають на дорожній рух в темну пору доби
- •8.2. Дорожні покриття з точки зору безпеки дорожнього руху в темну пору доби
- •8.3. Захист водіїв від засліплення
- •8.4. Оптичне орієнтування водіїв у темну пору доби
- •Рекомендована література
6. Психофізіологічні особливості інших учасників руху
6.1. Психологічний клімат дороги
Небезпека зустрічається нам майже на кожному кроці. Це факт, але більшість з нас не сприймає його достатньо серйозно. В нашій свідомості міцно "засіла" впевненість, що якщо цеглина і має впасти, то вона полетить на чужу голову. Якщо аварія може статися, то з ким завгодно, тільки не з нами. Ми чомусь схильні бачити причини наших бід скоріш у невезінні, в збігу обставин, аніж розцінювати їх як результат власних помилок. Кожний водій вчив і підсвідоме розуміє, що для того, аби уникнути ДТП, потрібне чітко дотримуватися Правил дорожнього руху, однак, опинившись в реальній дорожній обстановці, багато хто претендує на те, щоб Правила виконували лише інші учасники руху. Недаремно говорять, «для когось ми створюємо правила, для себе робимо винятки».
Сьогодні психологи ситуацію, що складається на дорогах, розглядають як гостро-стресову. Найобережніша і дуже стримана людина порою стає агресивною, коли сідає за кермо швидкісного автомобіля. Незначні помилки чи невпевненість інших водіїв діють на нерви, викликають бажання обігнати з метою виграшу кількох метрів. А поведінка пішоходів може стати причиною сильного стресу для водія. Є й інший бік медалі: пішохід, який переходить дорогу в означеному місці, може стати "заручником" потоку автомашин - він вимушений маневрувати між їхніх бамперів, аби не потрапити під колеса.
На жаль, ці учасники дорожнього руху не навчилися поважати один одного. І перші і другі не помічають за собою неввічливості, а часто і повної відсутності елементарної культури. Одні порушують через безвідповідальність. Інші - через невміння застосовувати Правила дорожнього руху на практиці. Але так само, як в водіїв, в пішоходів є спільна риса – самовпевненість, що заважає реально оцінити свої можливості.
Дещо інакше складаються відносини між візниками та велосипедистів з одного боку, та водіями автомобілів – з іншого. В перших – майже повне незнання правил дорожнього руху, невміння, а часом і небажання врахувати швидкісні можливості автомобілів (переважна більшість з них ніколи не керували автомобілями), в других – небажання визнавати в візниках і велосипедистах рівноправних учасників руху. І якщо пішоходи усвідомлюють, що проїзна частина дороги належить транспортним засобам, то візники поводяться на дорозі як на своєї території. Ситуація значно ускладнюється у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості: очі водія адаптовані до світла фар, за межами промінів світла видимість значно гірша. Візники і велосипедисти в переважній більшості ігнорують вимоги Правил дорожнього руху про необхідність застосування фар (ліхтарів). Адаптовані до недостатніх умов освітлення, вони бачать автомобіль (вірніше, світло фар автомобілів), наївно думаючі, що їх також добре видно. Ситуація ускладнюється тим, що часто-густо такі учасники руху перебувають на дорозі у нетверезому стані, отже інстинкт самозбереження в них майже відсутній.
Безумовно, автомобіль на дорозі - атрибут, який є показником певного достатку та становища в суспільстві Нехай і підсвідомо, але водій автомобіля відчуває переваги перед іншими учасниками руху та певну зневагу до них. І чим "крутіший" автомобіль, тим більша зневага. Психологія водія, може й перебільшено, виглядає таким чином: "В них немає прав на дорозі, це моя дорога, я тут господар!"