Україна - наш рідний дім

До XIV ст.

• Суренж — на думку Дем'янова В. О. й Андрєєв О. А., древнє місто, столиця Дулібії. Розташовувалось на території м. Рівне.

• XIII ст. до н.е. — перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки

• V ст. до н.е. — поселення найдавніших землеробів на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища

• VI—IX століття н.е. — поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки

• X—XII століття — поблизу ріки Устя закладено давньоруську фортецю.

• 1283 — перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польскій хрониці «Rocznik kapituły krakowskiej».

• 1340 — майже на два століття місто у складі Волині переходить до Литви

[ред.] XV століття

• 1434 — відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків

• 1461 — Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошей чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Гедиміновичів.

• 1479 — після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвіцької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською.

• 1481 — на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами

• 1492 — польський король Сигізмунд I Старий та великий князь литовський Казимир Ягайло надали містечку магдебурзьке право

• 1500 — княгиня Марія Несвіцька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця

[ред.] XVI століття

• липень 1507 — король Сигізмунд І королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом

• 1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку

• 1518 — після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких

• 1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького

• 1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сигізмунда Беатою Костелецькою

• 1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Костелецькій.

• 1548 — княгиня Костелецька будує костел у Рівному

• 1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512—1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне

• 1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.

• 1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст

• 1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького.

• 1565—1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного

• 1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.

• 1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького

• 1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинга в місті налічується 543 будинки

• 1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця)

[ред.] XVII століття

• 1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Костянтиновича Острозького) відбудовує костел

• 1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях»

• 1617—1619 — татарські набіги, спалення замку

• 1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594—1638); в Рівному налічується понад 200 будинків

• 1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського

• 1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто

• 1625 — підготовка угоди Речi Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Замойського

• 1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців)

• 1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку

• 1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596—1647), підписаний криптонімом «М.Н.»

• 1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського

• 1640 — спустошення Рівного татарами

• 1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста

• 1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки

• літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького

• 9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі

• 1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб

• 1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків

• 1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене

[ред.] XVIII століття

Успенська Церква та Дзвіниця

• 1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті

• 1706—1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях

• 1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Юрій (Єжи) Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, а часами і в цілій Польщі.

• 1728 — розпочато будівництво замку

• 1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704—1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац

• 1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників, тощо); працює млин та лісопильне підприємство

• 1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає

• 1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта.

• 1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога

• 1765 — Тоушер складає план міста

• 1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору

• 1775 — будівництво мурованого костелу

• 1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок

• 1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги

• 1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви

• 1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі

• 1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.

• 23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.

• 29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)

[ред.] XIX століття

• 1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті

• 1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті

• 1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських

• 1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських

• 1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію. 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.

• 1844—1845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров

• 1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник

• 1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців

• 1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду

• 1857 — прокладання через Рівне шосе Київ—Берестя

• 1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя К. Любомирського

• 1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці

• 1862 — у місті відкрито телеграф

• 1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання

• 1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну

• 1866—1871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко

• 11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко

• 1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики)

• 1871 — смерть і захоронення в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Микола Драгоманов

• 1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року

• 12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом

• 1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь

• 1880 — у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Równe»

• 12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт

• 30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека)

• 1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків

• 8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі

• 1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку

• 1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства

• 90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко

• 1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія

• 7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія

Область займає майже 4,5% території України. На південному заході Вінниччини, по річці Дністер, на ділянці 202 кілометри проходить державний кордон з Республікою Молдова.

Вінницька область лежить у межах лісостепової зони. На території області поширені ліси з дуба, граба, липи, ясена, клена, в'яза. Ґрунт в основному опідзоленний (близько 65%). На північному сході області переважають чорноземи, в центральній частині - сірі, темно-сірі, світло-сірі, на південному сході і в Придністров'ї - глибокі чорноземи і опідзоленні ґрунти. Більш 70% території області зорано.

Територією області протікає 204 річки протяжністю понад 10 км. Вони відносяться до басейнів Південного Буга, Дніпра та Дністра.

[ред.] Клімат

Клімат області - помірно континентальний, середня температура січня: -6°С, середня температура липня: +19°С річна кількість опадів: 520-590 мм, з них 80% випадають в теплий період.

[Ред.] Корисні копалини

Вінницька область багата нерудними корисними копалинами. Господарське значення мають родовища каолінів і будівельного каменя. Найбільші з них — Глуховецьке родовище каоліну, Турбівське родовище каоліну, Великогадомінецьке родовище каоліну. На території області виявлено близько 50 родовищ гранітів, гнейсів, піщанників, найбільші з них, - Витавське, Гніванське, Стрижавське, Жежельовське. Є також родовище фосфоритів (Жванське), крейди, гіпсу, глин, піску.

Паливні ресурси області обмежені і представлені торфом і бурим вугіллям. Ці ресурси мають місцеве значення.

На території області відкриті джерела мінеральних вод — в Хмільнику (радонові води), с.Житники, поблизу м.Козятин і в с.Липовці. Таким чином, мінерально-сировинні ресурси Вінницької області створюють хорошу базу для швидкого розвитку її промисловості.

[Ред.] Народне господарство

Структура промислового виробництва (у % до загального обсягу області):

• Харчова промисловість – 53;

• Електроенергетика – 23;

• Машинобудування і металообробка - 12;

• Легка промисловість – 3;

• Хімічна і нафтохімічна промисловість – 3;

• Промисловість будівельних матеріалів – 2,5;

• Деревообробна і целюлозно-паперова – 1;

• Інші галузі – решта

Вінницька обласна рада прийняла бюджет області на 2011 рік, затвердивши прибутки у розмірі 2262 млн гривень і витрати 2262 млн гривень.^[4]

[Ред.] Сільське господарство

В агропромисловому комплексі функціонує понад 850 агроформувань на основі приватної власності на землю. Крім цього діють 1240 селянських (фермерських) господарств. Площа сільськогосподарських угідь складає понад 2 млн.гектарів. Родючість ґрунтів в середньому по області складає 60-65 одиниць (за 100 - бальною шкалою). За обсягом валової продукції сільського господарства область займає провідне місце в Україні. Питома вага рослинництва – 61%, тваринництва – 39%. З кожним роком збільшуються посівні площі під зернові культури і в першу чергу – озиму пшеницю, ячмінь, соняшник, кукурудзу, гречку, просо і цукровий буряк. Валовий збір зерна за останні два роки зріс майже на чверть, середньорічний урожай складає 1650 тонн.

[Ред.] Транспортна мережа

Вокзал у Козятині, пам'ятка архітектури 19 століття

Основні залізничні вузли - Козятин, Жмеринка, Вінниця, Вапнярка, Калинівка, Рудниця.

Через область проходять автомобільні магістральні дороги: М-12 - а/д Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка - 181,9 км М-21 - а/д Житомир-Могилів-Подільський - 178,1 км. Регіональні дороги: Р-08 а/д Немирів-Ямпіль - 118,6 км Р-17 а/д Біла Церква-Тетіїв-Липовець-Гуменне - 93,7 км Р-31 а/д Кременець-Біла Церква - 45,0 км Р-32 а/д Бердичів-Хмільник-Літин - 58,7 км Р-36 а/д Немирів-Могилів-Подільський - 107,1 км

В перспективі через область будуть проходити транспортні коридори : Лісабон – Неаполь – Будапешт – Київ, Варшава – Одеса (“Балтійське море – Чорне море”). Всі населені пункти області зв’язані з районними центрами дорогами з твердим покриттям. За щільністю залізничних колій на одну тисячу квадратних кілометрів території область займає п’яте місце в Україні. По річках здійснюється вантажно-пасажирське судноплавство. Центр області пов’язаний авіалініями з іншими великими містами України.

Успішно розвивається галузь зв’язку, особливо в містах обласного значення: Вінниці, Жмеринці, Козятині, Ладижині, Могилів-Подільському, Хмільнику. Вводяться нові цифрові телефонні станції, системами мобільного зв’язку UMC, Київстар покриваються міста і території, прилеглі до автомобільних доріг державного значення.

Збільшується кількість операторів електрозв’язку, які включені в волоконно-оптичні лінії зв’язку (ВОЛЗ): “Дністер”, “Захід”, а з часом – “Поділля”, а також ті, що працюють в системах радіорелейного зв’язку (РЛЗ). ВОЛЗ і РЛЗ забезпечують високу швидкість і якість передачі інформації.