[Ред.] хх століття
Під час революційних подій 1917—1920 років Кам'янське перебувало під владою різних політичних сил та військових угрупувань. 28 грудня 1917 року було встановлено радянську владу, а в квітні 1918 село зайняли німецько-австрійські війська, які підтримували Гетьманат. Наприкінці 1918 року німецькі війська залишили Кам'янське. До червня 1919 року місто під владою більшовиків у складі УСРР. В червні-липні 1919 року війська Червоної Армії вели бої за Кам'янське і Катеринослав із військами Добровольчої Армії Денікіна, внаслідок яких 26 липня 1919 року село захопили останні. 1 січня 1920 року Кам'янське остаточно захоплене Червоною Армією.
Ще на початку 1919 року Кам'янська Рада робітничих депутатів прийняла рішення про перетворення села на місто. 19 грудня 1923 року ВУЦВК затвердив рішення про надання статусу міста.
До 1923 року Кам'янське залишалось у складі Катеринославського повіту Катеринославської губернії. У 1926 Кам'янське стало центром району у складі Катеринославської, а згодом Дніпропетровської округи. Після створення у 1930 році Дніпропетровської області Кам'янське отримало статус міста обласного підпорядкування.
Будівництво районної електростанції, 1930 р.
1 лютого 1936 року Кам'янське перейменоване на Дніпродзержинськ на честь радянського державного діяча Фелікса Дзержинського.
У 1938 р. до складу міста включені села Романкове та Тритузне.
Протягом 20—30-тих років у місті було збудовано декілька потужних промислових підприємств:
1926 — вагонний цех металургійного заводу відокремлено у самостійне підприємство — вагонобудівний завод;
1931 — введено в експлуатацію першу чергу Дніпродзержинської ДРЕС;
1933 — збудовано коксохімічний завод;
1934 — збудовано цементний завод;
1938 — біля станції Баглій, поза тодішніми межами міста збудовано азотно-туковий завод, який випускав мінеральні добрива та кислоти.
У 1935 році у Дніпродзержинську запущено перший трамвай.
Під час Другої світової війни з 23 серпня 1941 року по 25 жовтня 1943 року місто було окуповане німецько-фашистськими військами. Внаслідок окупації та боїв за звільнення міста всі підприємства міста зазнали руйнувань, також зруйновано багато житлових будинків.
У післявоєнні роки роботу промислових підприємств було відновлено. У 1952 році збудовано другий коксохімічний завод, а у 1956 році розпочалось будівництво Дніпродзержинської ГЕС. Також збудовано чавуноливарний завод, хлібозавод, завод "Буддеталь".
[Ред.] Промисловість і економіка
Промисловий комплекс Дніпродзержинська складають 48 основних підприємств, які належать до 10 галузей промисловості, переважно металургійної і хімічної, а також машинобудівної, виробництва будівельних матеріалів, електроенергетичної, деревообробної, харчової, легкої, поліграфічної та інших галузей народного господарства.
Найбільші підприємства міста:
Дніпродзержинська ГЕС
ВАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського;
ВАТ «ДніпроАзот»;
ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод»;
ВАТ «Дніпровагонмаш»;
ВО «Придніпровський хімічний завод»;
ВАТ «Баглійкокс»
ТзОВ «Дніпровський автобусний завод»
Основні показники економіки м. Дніпродзержиська за 2009 рік |
|
обсяг реалізованої продукції промисловості, млн. грн. |
14 439.1 |
інвестиції, млн. грн. |
461 |
введення в експлуатацію загальної площі житла, тис. м.2 |
2 992 |
експорт товарів і послуг, млн. доларів США |
393,9 |
імпорт товарів і послуг, млн. доларів США |
215,1 |
середньомісячна заробітна плата найманих працівників, грн. |
1 935 |
Основні види продукції: чавун, сталь, прокат, цемент, кокс, мінеральні добрива, електроенергія, магістральні і промислові вагони. З'явилися і нові види продукції, у тому числі – автобуси.
Металургійний комбінат
Дніпродзержинська ГЕС
ДніпроАзот
Баглійський коксохімічний завод