6.2. Психофізіологічні особливості пішоходів

Більше половини ДТП так чи інакше пов’язані з пішоходами. З вини пішоході в Україні відбувається кожна четверта автокатастрофа.

Безпосередня причина всіх ДТП з пішоходами - раптова, непередбачена для водія поява людини на проїзній частині.

Конфлікт між пішоходами і транспортом виникає при використанні одній той самої території. Пішоходу необхідна територія, яка відповідає вимогам безпеки, комфорту, економії часу та сил. Обмеження на свободу перетину проїзної частини значно подовжують шлях руху пішоходів. Пішохід хоче рухатися спонтанно, вільно вибираючи швидкість і напрямок руху.

Деякі психологічні причини порушень пішоходами правил безпечної поведінки:

• звикання до небезпеки, звичка діяти в умовах високої ступені ризику;

• свідоме нехтування ПДР;

• неусвідомлення небезпеки, особливо дітьми або нетверезими пішоходами;

• невміння правильно оцінити дорожню ситуацію;

• неуважність, розсіяність.

Частота наїздів на позначених пішохідних переходах майже така сама, як і на інших ділянка доріг. Це пояснюється переоцінкою своїх можливостей пішоходами і недостатньою обізнаністю у дорожньому русі. Досить велика частка наїздів відбувається на нерегульованих переходах, де, як вважають пішоходи, «їхня територія», «там вони безумовні хазяї». Але це хибна думка, так як правила дорожнього руху вимагають від водія знижувати швидкість руху або зупинятися лише для пропуску пішоходів, що перебувають на переході (ст. 18.1 Правил дорожнього руху). Пішоходу ж дозволяється розпочинати перехід лише впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху (ст.4.14.а ПДР). "Пішоходам забороняється „...раптово виходити на проїзну частину, в тому числі на пішохідному переході" (ст.4.14.б ПДР). Практика навчання пішоходів (у школах зокрема) свідчить, що акцентується саме місце, де пішоходи можуть переходити дорогу, а процес - тобто необхідність впевнитися у відсутності небезпеки, - залишається поза увагою. Ця недостатня чіткість трактування правил дорожнього руху викликає багато складних ситуацій на дорозі. Пішоходи в силу недостатньої обізнаності у законах руху автомобілів, психофізіологічних особливостях керування автомобілями не завжди можуть правильно оцінити ситуацію, визначити інтервал, достатній для переходу вулиці.

Велика кількість наїздів на пішоходів відбувається відразу після позначеного переходу. Це пояснюється тим, що перед переходом і на ньому самому водії як правило ведуть автомобілі з більшою обережністю, ніж тоді, коли ця ділянка залишилася позаду. Пішоходи ж, у свою чергу, вважають, що обережність водіїв поширюється й на ділянку після переходу.

Все, що було сказано про водіїв з огляду на можливості сприйняття та оцінки інформації, притаманне і для пішоходів. Сенсорні можливості людини не дозволяють обробляти всю інформацію, яка міститься у конкретній дорожньої обстановці, необхідний її відбір, що забезпечує можливість порівняння і класифікації окремих епізодів. Лише за таких умов учасник руху може попереджати (передбачати) розвиток обстановки, що в свою чергу полегшує йому реалізацію адекватного і вчасного рішення. Сенсорні можливості пішоходів адаптовані до швидкостей руху 10-15- км/г, більш-менш звичні для них (нас!) швидкості 40 -60 км/г (з якими рухається переважна кількість авто у місті), відповідно, прогнозованість розвитку подій для пішоходів також більш-менш забезпечена в інтервалах таких швидкостей. Проте пішоходи майже не здатні адекватно оцінювати обстановку при значних перевищеннях водіями швидкостях – 100 -120 і більше км/г.

Ймовірність втягування пішохода у конфлікт залежить від усвідомлення ним об'єктивної логіки розвитку подій, відпрацьованості логіки власної поведінки. Від усвідомлення об'єктивної логіки розвитку ситуації залежать правильність оцінки та вчасності дій пішохода. Логіка власної поведінці визначає правильність його дії.

Дорожня поведінка пішоходів за віковими, соціальними та іншими ознаками сильно відрізняється. Так, частіше потерпають в ДТП ті, хто не має посвідчення водія (не обізнаний з законами руху), нетверезі пішоходи становлять майже чверть від всіх потерпілих. Під час переходу дороги терпіння у дорослих (так званого часу терплячого очікування) вистачає на 24 секунди, у школярів - максимум на 12 секунд. Після цього більшість пішоходів починають перебігати дорогу, вже не зважаючи на ризик потрапити в біду.

Особливість поведінки пішоходів залежить від їх природних даних (ніхто не перевіряє пішоходів на здатність бути учасником руху; на дорогу потрапляють особи з вадами зору, слуху, розумовими відхиленнями тощо).

Крім того, пішоходи мають порівняно з іншими учасниками руху найменші обмеження у правилах дорожнього руху.

Пішоходи мають різні здібності в пересуванні, різну початкову швидкість (приблизно в межах 10 км/г), різні можливості для сприйняття та оцінки ситуації, найменшу інерційність і максимальну мобільність у виборі напрямку руху. Так, дитина, може із стану спокою несподівано кинутися вперед, люди похилого віку при переході через дорогу в найкоротшій термін можуть змінити напрямок руху на 180°; пішохід, щоб не потрапити у калюжу, відскочить у бік; при наближенні автобуса може кинутися напереріз транспортному потоку тощо.

Фахівці відмічають, що периферійний зір в жінок розвинений краще, ніж у чоловіків, оскільки так вже історично склалося, що жінка-домогосподарка повинна слідкувати за всім, що робиться навколо неї. Натомість, чоловік, який тисячоліттями тренував зір, аби знайти здобич і «зафіксувати» ціль, має тунельне зорове сприйняття. Під час перебування пішохода на дорозі найбільш важливим є саме периферійний зір, так як саме він дозволяє вчасно віднайти небезпеку – автомобіль, що наближається. Фактор зору, таким чином, є одною з причин того, що пішоходи-чоловіки частіше потрапляють під колеса автомобілів.

Ще одна відмінність пішоходів-жінок від пішоходів-чоловіків у тому, що в жінок інстинкт самозбереження розвинений краще, отже, порушень на дорозі вони скоюють менше. Притуплення інстинкту самозбереження відзначається у чоловіків з високим рівнем тестостерону. (Психологи називають цю категорію людей «Шукачі пригод з високим Т»). Такі пішоходи і водії порушують правила і ризикують заради отримання насолоди і збудження.

Проте в нестандартній ситуації поведінка пішоходів-жінок менш передбачувана, вони частіше розгублюються, їх дії стають хаотичними.

Статеві відмінності проявляються вже у дитинстві: помічено, що ймовірність потрапити у ДТП в хлопчиків більша, ніж в дівчаток.

В людей, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, під дією психотропних чи наркотичних речовин, сигнали тривоги надходять до кори головного мозку вдвічі повільніше, отже для них характерні запізнілі, неточні рухи, неадекватна оцінка дорожньої ситуації.

Ще одна цікава деталь – водії, коли перебувають у статусі пішохода, рідше перебігають дорогу в невстановленому місці, й взагалі більш обережно поводяться на дорозі, звичайно, якщо тверезі.