76. Зміст і значення окремих ухвал.

Окрема ухвала суду – це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення.

Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Окрема ухвала може бути постановлена судом до завершення судового розгляду або одночасно із цим. Така ухвала постановляється як за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, так і з ініціативи суду. Окрема ухвала постановляється судом у нарадчій кімнаті і оформляється окремим документом.

Суд має право, але не зобов’язаний постановляти окрему ухвалу.

Суд не вправі в окремій ухвалі визначати конкретні заходи, які слід вжити для усунення причин та умов, що сприяли правопорушенню, оскільки це виходить за межі його компетенції.

Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК. Ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується, незалежно від того, чи беруть вони участь у справі, у загальному порядку. Особи, які беруть участь у праві, мають право оскаржити окрему ухвалу лише у тому випадку, коли вона порушує їх права та інтереси.

(ст.211 ЦПК)

77. Наказне провадження

Наказне провадження є новим видом провадження, що досі не був притаманний українському цивільному процесу. Наказне провадження – це спрощений вид провадження у справах за вимоги, які мають очевидно достовірний характер. Його ще можна назвати непротокольним, оскільки хід провадження не фіксується у протоколах чи інших процесуальних документах.

Цей вид провадження не свідчить про відсутність спірних правовідносин між сторонами, а про те, що в силу очевидності права вимоги заявника виключають спір про наявність самого права. Справи наказного провадження виділені законом з огляду на вимогу процесуальної економії, тобто, деякі справи дозволено розглядати відмінним від загальної цивільної процесуальної форми шляхом.

Справи, які належать до наказного провадження, порядок їх розгляду, видачі та скасування судового наказу визначені ст.ст. 95-106 ЦПК України.

Предметом розгляду у справах наказного провадження є вимоги:

1. які грунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі

2. про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітньої плати

3. про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів

Цей перелік не є вичерпний і може бути розширений законом.

Серед проаналізованої практики найчастіше зустрічаються судові накази що стосуються нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітньої плати, це мабуть пов’язане з тим що роботодавці впевнені що працівники не будуть звертатися до судових установ за захистом своїх прав.

Також досить поширеним є звернення міських комунальних підприємств до громадян які не сплачують комунальні послуги, що мабуть зумовлено суттєвою заборгованістю та іншими факторами

Особи, які беруть участь в справі – заявник (стягувач) і заінтересована особа (боржник)

Суди видають судові накази (не підлягає апеляції, касації)