3. Поняття цивільного процесуального права, предмет його регулювання.

Цивільне процесуальне право – це сукупність правових норм, які регулюють діяльність та пов’язані з нею процесуальні правовідносини суду та інших учасників цивільного процесу, що виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Цивільне процесуальне право має власні предмет і метод правового регулювання, які вирізняють його серед інших галузей права.

Предметом цивільного процесуального права є процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу, що виникають при здійсненні правосуддя, тобто сам цивільний процес, а також система цивільних процесуальних прав і обов’язків суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Під методом цивільного процесуального права слід розуміти сукупність закріплених у нормах цивільного процесуального права способів та засобів впливу на відносини, які регулюються цією галуззю права, та поведінку їх суб’єктів.

4. Співвідношення цивільного процесуального права з іншими галузями права.

Цивільне процесуальне право є складовою системи права України, тісно пов’язане з іншими його галузями, що взаємодіють між собою. Визначальним для цивільного процесуального права є встановлення конституційним правом основ організації та принципів здійснення правосуддя в Україні. Цивільне процесуальне право розвиває ці положення в рамках цивільного судочинства.

Зв’язок цивільного процесуального права з цивільним, сімейним, трудовим й іншими галузями матеріального права визначається необхідністю примусової реалізації норм матеріального права органами правосуддя. Цивільне процесуальне право є формою, що забезпечує життя норм матеріального права. На зв’язок цивільного процесуального права з іншими галузями вказує ст.15 ЦПК, в якій визначається цивільна юрисдикція суду.

Взаємозв’язок між цивільним матеріальним і процесуальним матеріальним правом проявляється в нормах та інститутах цивільного права, норми якого визначають обставини, сукупність юридичних фактів, які становлять підставу позову, предмет доказування і підлягають з’ясуванню в цивільному судочинстві при розгляді конкретних справ. Врегульовані Цивільним кодексом форми правочинів визначають допустимість засобів доказування у цивільному судочинстві.

Зв’язок між цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним правом проявляється у тому, що обидві галузі права врегульовують суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення правосуддя, побудуванні на одних і тих само принципах, мають єдину конституційну основу. Цивільні та кримінальні справи розглядає один і той самий суд обраними чи призначеними суддями одноособово чи колегіально, незалежно, гласно, державною мовою судочинства із забезпеченням права на захист тощо. Цивільне процесуальне право і кримінально-процесуальне право мають рівнозначні інститути в доказовій діяльності та стадії судочинства. Поряд з тим цивільне процесуальне право і кримінально-процесуальне право відрізняються між собою предметом правового регулювання і методами державного примусу, що їх застосовує суд до порушників відповідних норм.

Найбільш близькими до цивільного процесуального права є господарське процесуальне та адміністративне процесуальне право. Основна відмінність між ними полягає у юрисдикції суду щодо розгляду та вирішення тих чи інших справ.