58. Право на позов. Умови реалізації права на позов.

Поняття „право на позов” є складним, має дві сторони: матеріально – правову та процесуально – правову. Право на звернення за судовим захистом тісно пов’язане з суб’єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. З порушенням матеріального суб’єктивного права у зацікавленої особи появляється право на позов, як одне із правомочностей суб’єктивного матеріального права. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду, який в певному порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.

Матеріально – правова сторона права на позов – це право на його задоволення. Цивільне процесуальне право визначає процесуальну сторону права на позов як право на пред’явлення позову.

Отже, право на пред'явлення позову — це право відкрити та підтримувати судовий розгляд конкретного матеріально-правового спору в суді першої інстанції з метою його вирішення. Це — право на правосуддя по конкретному матеріально-правовому спору.

Передумови права на пред явлення позову — обставини, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує виникнення суб'єктивного права певної особи на пред'явлення позову з конкретної справи.

Прийнято розрізняти загальні і спеціальні передумови права на пред'явлення позову.

До числа загальних, характерних для всіх категорій справ належать наступні передумови:

1) цивільна процесуальна правоздатність, яку мають усі фізичні і юридичні особи.

2) тотожність у позовному судочинстві означає збіг сторін, предмета та підстав.

3) У науці цивільного процесу тотожність поділяють на фізичну, коли у новому процесі виступають ті самі особи, що іу попередньому, і юридичну, коли один з тих, хто змагається, знаходився у процесі з третьою особою, яка не брала участі в таких юридичних відносинах, і, захищаючи свої інтереси, він тим самим захищав і інтереси третьої особи (презумптивне представництво).

4) відсутність рішення третейського суду, яке стало обов'язковим для сторін, прийнятого по тотожному позову, за винятком деяких випадків.

Спеціальні передумови визначають наявність у суб'єкта права на пред'явлення позову в окремих категоріях справ.

57. Пред’явлення позову

Відповідно до ст.6 ЦПК захист цивільної справи здійснюється шляхом подання позову до суду. Цивільно-процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду виступає позов.

Необхідність в позові виникає тоді, коли настає потреба в розгляді і вирішенні спору між заінтересованими особами. Сама же така вимога про захист права і охорону інтересів в справах позовного провадження називається позовом або позовною вимогою (ст.136-145 ЦПК). Суть позову може бути визначена правильно лише з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає цивільно-процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу – суду.

Право на пред‘явлення позову – це надана і забезпечена можливість заінтересованим особам звернутися до суду з вимогою про розгляд і вирішення цивільно-правового спору.

Правом на пред‘явлення позову наділені всі громадяни, підприємства, установи, організації. Це прямо закріплено в ст.100 ЦПК, якою регулюється цивільно-процесуальна правоздатність, а також іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства і організації. Право на пред‘явлення позову і реалізація цього права закріплені в ст. Для реалізації права на пред‘явлення позову необхідно: 1) наявність чи відсутність певних обставин;

2) додержання встановленого законодавством порядку пред‘явлення позову.

До умов реалізації права на пред‘явлення позову належать:

1) визнання особи суб‘єктом цивільно-процесуального права (правоздатність);

2) встановлення наявності спору між сторонами;

3) відсутність рішення суду, що набрало законної сили в тотожній справі;

4) необхідно перевірити відсутність рішення товариського суду 5) відсутність угоди про передачу даного спору між сторонами на вирішення третейс. суду.

Відсутність однієї з умов свідчить про неможливість реалізувати права на пред‘явлення позову і веде до відмови в прийнятті позовної заяви. Якщо заява прийнята, та потім, при виявленні однієї з умов, суд повинен закрити справу. ЦПК передбачає ї інші умови.

До процесуальної форми реалізації права на пред‘явлення позову належать слідуючи умови: 1) додержання форми позовної заяви; 2) кожна позовна заява повинна бути обкладена державним митом; 3) обов‘язково перевіряється дієздатність особи, яка подає позовну заяву; 4) необхідно перевіряти наявність повноважень на ведення справи у представника, який пред‘являє заяву від імені позивача, за відсутності належно оформленого повноваження, суддя, на підставі, відмовляє в прийнятті заяви; 5) подання позовної заяви з додержанням правил про підсудність. У випадках, коли справа не підсудна даному суду, заява повертається, про що постановляється мотивована ухвала, яка складається негайно після прийняття позову, починається відлік 10 денного терміну на оскарження ухвали. Право на об‘єднання позовів належить позивачу.