37. Судовий збір.

Судовий збір – грошові кошти, які оплачуються позивачем при зверненні до суду, до подачі позовної заяви.

Судовий збір виконує кілька функцій:

1) компенсаційну. Судовий збір частково компенсує державі витрати на утримання суддів;

2) дисциплінуючу. Судовий збір певною мірою перешкоджає заявленню необґрунтованих позовів та клопотань, оскільки у разі відмови у позові ці витрати позивачу не компенсуються і, окрім того, йому доведеться відшкодовувати витрати, яких зазнав відповідач;

3) стимулюючу (превентивну). Відносно високі ставки судового збору (напр., у справах про відшкодування моральної шкоди, у позовах майнового характеру), які у разі позитивного судового рішення доведеться компенсувати, мають на меті стимулювати відповідача у добровільному, позасудовому порядку відновити порушені права потенційного позивача.

Деколи судовий збір є об’єктивною перешкодою у реалізації права особи на звернення до суду. Для того щоб створити гарантії доступності правосуддя, закон обмежує максимальний розмір судового збору, передбачає широке коло осіб, які звільнені від його сплати, надає можливість відстрочити чи розстрочити сплату судового збору.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита. Щодо розміру державного мита, то слід керуватись Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а щодо сплати – Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. №15

Державне мито – грошовий збір з юридичних та фізичних осіб за вчиненні в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито справляється із: 1) Із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів; 2) Із заяв, що подаються до господарських судів;

3) За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів;

4) За нотаріальні та інші дії вчинювані за межами нотаріальної контори, виконавчого комітету дії сільської, селищної, міської Рад народних депутатів за місцем надання послуги; 5) За вчинення актів громадянського стану;

6) За вчинення інших дій; Державне мито справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та у процентному відношенні до відповідної суми документа (суми позову, вартості відчужуваного майна тощо).

Державне мито сплачується до бюджетів місцевого самоврядування.

38. Судові витрати пов’язані з розглядом справи. Розподіл судових витрат.

Судові витрати – це фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу у зв’язку із зверненням до суду та розглядом справи в суд.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.