51. Поняття позову. Елементи позову.

Засобом захисту прав особи у позовному провадженні є позов – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Позов як складне явище має кілька елементів, до яких належать: предмет, підстава, зміст.

Предмет позову – це його частина, яка містить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. У процесі розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет позову (ст.31 ЦПК), тобто, звернувшись до суду з однією вимогою, у процесі розгляду справи змінити її іншою.

Підстава позову – це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги (п.5 ч.2 ст.119 ЦПК), і докази, що підтверджують позов (п.6 ч.2 ст.119 ЦПК).

Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладені певні обов’язки, складають активну підставу. До їх складу входять також факти, які обгрунтовують належність доказів до справи, те що позивач і відповідач є суб’єктами прав та обов’язків спірних правовідносин.

Пасивну підставу становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обгрунтовують необхідність подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи необхідність у зміні існуючих між сторонами правовідносин.

Зміст позову – це частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов’язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного, чи невизнаного права.

Значення елементів позову полягає у тому, що за ними визначаються межі судового розгляду, адже суд відповідно до ст.11 ЦПК розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, не можуть вийти за них суди апеляційної та касаційної інстанції при перегляді судових рішень.

52. Види позовів.

Засобом захисту прав особи у позовному провадженні є позов.

Позов – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Залежно від характеру матеріально-правової вимоги у науці цивільного процесуального права виділяють три види позовів:

Позови про визнання – це позови, в яких позивач просить суд встановити наявність або відсутність певних спірних прав або правовідносин. До таких належать позови про визнання батьківства, визнання права власності, визнання правочину недійсним тощо;

Позови про присудження (стягнення) – це позови, в яких позивач просить суд зобов’язати відповідача вчини певні дії або утриматися від їх вчинення (виконати зобов’язання).

Позови про перетворення – це позови, в яких позивач просить змінити або припинити спірні правовідносини (напр., позов про розірвання договору, про зміну договору, про виселення).

Окремо виділяють позови, спрямовані на захист права власності: віндикаційний (про витребування речі з чужого незаконного володіння) і негаторний (про усунення перешкод у користуванні майном, не пов’язаних із позбавленням володіння).

В окремих джерелах згадується негаційний позов – позов про визнання правочину недійсним.