24. Поняття та види сторін у цивільному процесі. Їх права і обов’язки.

Сторонами в цивільному процесі слід визнати осіб, матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ознаки сторін, які відрізняють їх від інших суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин взагалі та осіб, які беруть участь у праві:

1) сторони – це обов’язкові суб’єкти цивільного процесу;

2) сторони – це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом;

3) юридична заінтересованість сторін має особистий характер, тобто вони наділені і матеріально-правовою, і процесуальною заінтересованістю;

4) справа (процес) ведеться від імені сторін;

5) сторони несуть судові витрати у справі;

6) на сторони поширюються усі наслідки та властивості судового рішення;

7) правосуб’єктність сторін допускає правонаступництво.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позивач – це особа, на захист суб’єктивних прав якої порушено цивільну справу. Ця особа може звернутися до суду безпосередньо або через представника, процес може бути ініційований іншими уповноваженими законом органами та особами.

Відповідач – це особа, яка за заявою позивача або іншого ініціатора процесу залучається судом до участі у справі для визначення підстав покладення на неї обов’язку щодо поновлення суб’єктивного права позивача, яке зазнало посягання. Конкретна вказівка на відповідача є обов’язком позивача чи іншого ініціатора процесу.

Процесуальні права сторін – це встановлені та гарантовані законом можливості вибору поведінки щодо участі у суді при розгляді та вирішенні цивільної справи, які забезпечують отримання захисту своїх суб’єктивних прав, що зазнали посягання, або існує ймовірність такого.

Права сторін можна поділити на загальні та спеціальні. Загальні права, які визначають фактичну та юридичну спроможність виступати повноцінним учасником судового розгляду цивільної справи. Спеціальні права визначаються суттю правового статусу сторони.

На сторони покладаються також процесуальні обов’язки, які також слід поділити на загальні та спеціальні. Загальні полягають у тому, що сторони зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, повідомляти про зміну свого місцезнаходження та ін., спеціальні – у виконання певних процесуальних дій: доведені сторонами тих обставин на які вони посилаються як на підставі своїх вимог або заперечень, подання позивачем копій позовної заяви та документів

25. Характерні риси сторін. Ознаки сторін. Процесуальні права і обов’язки.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Цивільно-процесуального статусу позивача і відповідача особи набувають з моменту відкриття провадження у справі.

Позивач – це особа, на захист суб’єктивних прав якої порушено цивільну справу. Ця особа може звернутися до суду безпосередньо або через представника, процес може бути ініційований іншими уповноваженими законом органами та особами.

Відповідач – це особа, яка за заявою позивача або іншого ініціатора процесу залучається судом до участі у справі для визначення підстав покладення на неї обов’язку щодо поновлення суб’єктивного права позивача, яке зазнало посягання. Конкретна вказівка на відповідача є обов’язком позивача чи іншого ініціатора процесу.

Відрізняють їх від інших суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин взагалі та осіб, які беруть участь у праві:

1) сторони – це обов’язкові суб’єкти цивільного процесу;

2) сторони – це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом;

3) юридична заінтересованість сторін має особистий характер, тобто вони наділені і матеріально-правовою, і процесуальною заінтересованістю;

4) справа (процес) ведеться від імені сторін;

5) сторони несуть судові витрати у справі;

6) на сторони поширюються усі наслідки та властивості судового рішення;

7) правосуб’єктність сторін допускає правонаступництво.

Процесуальні права сторін – це встановлені та гарантовані законом можливості вибору поведінки щодо участі у суді при розгляді та вирішенні цивільної справи, які забезпечують отримання захисту своїх суб’єктивних прав, що зазнали посягання, або існує ймовірність такого.

Права сторін можна поділити на загальні та спеціальні. Загальні права, які визначають фактичну та юридичну спроможність виступати повноцінним учасником судового розгляду цивільної справи, викладені у ст.27 ЦПК. Спеціальні права визначаються суттю правового статусу сторони.

На сторони покладаються також процесуальні обов’язки, які також слід поділити на загальні та спеціальні. Загальні полягають у тому, що сторони зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, повідомляти про зміну свого місцезнаходження, спеціальні – у виконання певних процесуальних дій: доведені сторонами тих обставин на які вони посилаються як на підставі своїх вимог або заперечень, подання позивачем копій позовної заяви та документів