18. Карта стратегічних груп.

Стратегічна група конкурентів – це певна кількість підприємств, які займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг, користуючись однаковими методами.

Визначивши параметри, які необхідні для характеристики різних стратегічних груп галузі, зробимо „карту стратегічних груп галузі” в такій послідовності:

1. оберемо найсуттєвіші характеристики продуктів або підприємств галузі та виокремимо два з них;

2. складемо матрицю – карту з цими 2-ма характеристиками;

3. розрахуємо обрані характеристики по продукту або підприємству, після чого продукти або підприємства розмістимо на „карті”;

4. об’єкти, що опинились близько один до одного, об’єднуємо в одну стратегічну групу;

5. навколо кожної стратегічної групи малюємо коло.

Формуючи „стратегічну групи” конкуруючих фірм, можна застосовувати підхід „від потреб”. Тоді підприємства можуть сформувати такі групи:

• орієнтовані на задоволення всього комплексу потреб і вимог, що їх висуває споживач до товару та послуг;

• спеціалізовані на задоволення специфічних потреб окремого сегмента („нішева спрямованість”);

• нових конкурентів, що запланували вихід на ринок зі своєю аналогічною продукцією;

• можливих конкурентів, що нині обслуговують інші ринки аналогічною продукцією, але поки що не планують освоїти ринок, що досліджується;

• виробник товарів – замінників, що можуть витіснити основні продукти з ринку.

Основними конкурентами є підприємства, що входять до складу однієї стратегічної групи.

19. Аналіз поведінки фірм – конкурентів.

Найбільше уявлення про основних конкурентів можна отримати досить швидко на базі вивчення даних про їхнє положення в галузі, про стратегічні цілі, основні підходи до ведення конкурентної боротьби.

Надійність утримання фірмою своєї частини на ринку залежить від стійкості компанії тиску конкурентів; від того, чи має вона конкурентні переваги, чи програє у конкурентній боротьбі, а також від того, чи буде піддаватись саме ця фірма нападам з боку інших фірм галузі.

Конкуренти, задоволені своїм становищем, зберігають поточну стратегію та вносять в неї лише незначні зміни. Фірми – невдахи просто вимушені запроваджувати нові наступальні або захисні стратегічні кроки. У зв’язку з тим, що керівництво компаній досить часто приймає рішення, базуючись на своїх власних припущеннях щодо майбутньої ситуації у галузі, а також на власній думці щодо становища власної фірми, аналіз публічних заяв керівництва компаній – конкурентів буває дуже корисним для розуміння стратегічного бачення.

20. Ключові галузеві фактори успіху.

Галузеві ключові фактори успіху (КФУ) – це ті дії з реалізацій стратегії, конкурентні можливості, результати діяльності, які кожна фірма має забезпечити задля своєї конкурентноздатності та досягнення фінансових успіхів.

КФУ залежать від:

1. технології – якість наукових досліджень, можливість інновацій у виробничому процесі, можливість розробки нових товарів, ступінь оволодіння існуючими технологіями;

2. виробництва – низька собівартість продукції, якість продукції, високий ступінь використання виробничих потужностей, вигідне місцезнаходження підприємства, доступ до кваліфікованої робочої сили, висока продуктивність праці;

3. реалізація продукції – широка мережа оптової дистриб’юторів, широкий доступ до точок роздрібної торгівлі, наявність точок роздрібної торгівлі, що належать компанії, низькі витрати на реалізацію;

4. маркетингу – висока кваліфікація співробітників відділу реалізації, доступна для клієнтів система технічної допомоги при купівлі та використанні продукції, чітке виконання замовлень покупців, різноманітність моделей та видів продукції, мистецтво продаж;

5. професійних навичок – особливий хист, ноу-хау у галузі контролю якості, компетентність у дизайні, ступінь оволодіння технологією, здатність створення ефективну рекламу;

6. організаційних здібностей – рівень інформаційних систем, здатність швидко реагувати на змінні умови, досвід та ноу-хау у галузі менеджменту;

7. інших факторів – сприятливий імідж, загальні низькі втрати, сприятливі положення, приємність у спілкуванні, доступ на фінансові ринки, наявність патентів.

Один з підходів до виявлення КФУ, запропонував Р. Грантом, базується на очевидній пропозиції, що успішна фірма повинна, по-перше, пропонувати на ринку продукцію, котру хочуть покупці, а по-друге – встояти в конкурентній боротьбі.