1)Поняття літературної мови.Найголовніши ознаки та форми літературної мови.Поняття мовної норми.Типи мовних норм.

Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, як в писемному так і в усному різновидах обслуговує культурне життя народу , всі сфери його суспільної діяльності.

За функціональним призначенням це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації. (Приведіть приклади використання літературної мови.) Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше „своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови...” Традиції Т. Шевченка у розвитку української літератрної мови провадили далі у своїй творчості І.Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М.Коцюбинський та інші писменники.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації. Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми, опанування якими сприяє підвищенню культурної мови. Ці правили оберігають літературну мову від проникнення в неї суржику, сленгу, діалективізму і всього того, що може розхитати, спотворити її структуру. 

2)Словотвірні норми та кулітура професійного мовлення.Комунікативіни ознаки культури мовлення.

Словотвірні норми-тип мовних норм,який регулює вибір морфем й їх розтошуфання і сполучення у складі слова.

Культура професійного мовлення:

-мовна правельність(знання мовних норм)

-мовна майстерність(багатство словникового запасу)

-мовна свідомість(прагнення до вдасконалення)

Культура мовлення — це й культура мислення та культура суспільних (соціальних) і духовних стосунків людини.

Основними Комунікативними ознаками культури мовлення є: правильність, точність, логічність,чистота, виразність.

Правильність – дотримання літературних норм які сприймаються мовцями як ідеал основную комунною якістю.

Точність-відповідність мовленевих засобів ситуації.

Умови точності:

-знання предмета мовлення

-знання мови

-Уміння узгодити перше з другим

-правильне слововживання

-розмежування значень багатозначного слова

Логічність-мовлення яке забезпечує змістові зв.язки між словами і реченням в тексті.(пов.язана с точністю)

Умови логічності:

-несуперечлевість поєднання слів

-правильний порядок слів

-правильний зв.язок окремих висловлювань

-позначення переходів від одної думки до іншої

-чистота

-Відсутність нелітературних елементів(діалектизмів,слів-паразитів,

просторічних слів,варваризмів,жаргонизмів,будь яких лайливих та вульгарних слів)

Виразність-це особливе мовлення яке підтримуєть увагу та інтерес у читачів-слухачів.

Забезпечуєть:

-самостійність мислення мовця

-небайдужисть-інтерес автора да написаного та сказаного а також до адресата

-Знання мови та її виражальних засобів.

-знання особливостей функціональних стилей

-Систиматичне тринування мовних навичок

-наявність у мові виражальних засобів