- •1. Визначення, цілі, види та напрямки діяльності підприємства
- •2. Правові основи функціонування підприємства
- •3. Підприємництво як сучасна форма господарювання
- •4. Договорні взаємовідносини і партнерські зв’язки у підприємницькій діяльності
- •5. Міжнародна підприємницька діяльність
- •6. Види підприємств
- •7. Об’єднання підприємств: поняття та види
- •8. Сутнісна характеристика, зовнішнього середовища
- •9. Функціонування окремих суб’єктів мікросередовища
- •10. Макросередовище та його чинники
- •11. Структура підприємства
- •12. Сутність і функції процессу управління
- •13. Методи управління діяльності підприємств
- •14. Організаційні структури управління підприємствами різних форм власності
- •15. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями
- •16. Ринкове середовище господарювання підприємств і організацій
- •17. Загальна характеристика продукції (послуг)
- •18. Маркетингова діяльність і формування программи випуску продукції (надання послуг)
- •19. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •20. Прогнозування розвитку суб’єктів господарювання
- •21. Методичні основу планування
- •22. Стратегія розвитку підприємства
- •23. Бізнес – планування
- •24. Тактичне та оперативне планування
- •25. Поняття, класифікація і структура персоналу підприємства
- •26. Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •27. Сучасна системі управління персоналом
- •28. Продуктивність праці персоналу
- •29. Оплата праці: сутність, функції, державна політика і загальна організація
- •30. Застосовувані форми і системи оплати праці робітників
- •31. Доплати і надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу
- •32. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів
- •33. Оцінка, класифікація і структура основних фондів
- •35. Ефективність відтворення і використання оборотних фондів підприємства
- •36. Структура, нормування і використання оборотних фондів підприємства
- •37. Оборотні кошти підприємства, їх загальна характеристика і нормування
- •38. Ефективність використання оборотних коштів підприємства
- •39. Поняття, склад і структура інвестицій
- •40. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •41. Характеристика техніко – технологічної бази виробництва, технічних розвиток підприємства
- •42. Формування і використання виробничої потужності підприємства
- •43. Структурна характеристика, структура і принципи організації виробничих процесів
- •44. Організаційні типи виробництва
- •45. Методи і форми організації виробництва
- •46. Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг)
- •47. Стандартизація і сертифікація продукції (послуг)
- •48. Загальна характеристика витрат на виробництво і реалізацію продукції (послуг)
- •49. Класифікація витрат
- •50. Кошторис виробництва
- •51. Собівартість виробництва
- •52. Прибуток і доход підприємства
- •53. Рентабельність ресурсів і продукції
- •54. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
- •55. Загальна характеристика процесів трансформації і реструктуризації
- •56. Порядок, концепції і варіанти реструктуризації підприємства
- •57. Змістово-тепологічна характеристика економічної безпеки господарюючого суб’єкта
- •58. Рівень економічної безпеки і кризовий стан підприємства
- •59. Санація господарюючих суб’єктів
- •60. Банкротство і ліквідація збанкрутілих підприємств
- •1. Визначення, цілі, види та напрямки діяльності підприємства
31. Доплати і надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу
По функциональному назначению доплаты и надбавки являются самостоятельными элементами заработной платы, которые предназначены для компенсации существенных отклонений от нормальных условий труда, не учтенные в тарифных ставках и должностных окладах. Они отличаются от тарифной заработной платы (должностного оклада), необязательностью и непостоянством, а также зависят от соотношения фактических и нормативных условий труда. Закон Украины “Об оплате труда” предусматривает, что условия и размеры надбавок, доплат, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантированных выплат устанавливаются в коллективном договоре в соответствии с генеральной и отраслевыми (региональными) соглашениями.
Доплаты к заработной плате классифицируются прежде всего по признаку сферы трудовой деятельности (приложения труда). По этому признаку различают доплаты, которые: 1) не имеют ограничений относительно сфер деятельности; 2) применяются лишь в определенных (отдельных) сферах приложения труда.
К первой группе относятся доплаты: за работу в сверхнормативное время; лицам, не достигшим восемнадцати лет и имеющим сокращенную продолжительность рабочего времени; рабочим, которые вследствие производственной необходимости выполняют работу по более низким тарифным разрядам по сравнению с присвоенными им; за время простоев и в случае выработки бракованной продукции не по вине рабочего.
Надбавки к заработной плате имеют четко выраженный стимулирующий характер и всегда связаны с деловыми качествами конкретного работника. Чаще всего используются надбавки к заработной плате за: а) высокое профессиональное мастерство рабочих; б) высокие достижения служащих в труде; в) выслугу лет (трудовой стаж); г) выполнение особо важной работы (на определенный срок); д) знание и использование в работе иностранных языков.
В новых экономических условиях хозяйствования значительно возрастает роль доплат и надбавок специалистам за высокие достижения в труде, а также за выполнение особо важных и ответственных работ. Широкое применение этих доплат и надбавок объясняется тремя обстоятельствами: во-первых, становится возможной более объективная оценка трудовых конкретных специалистов и создание побудительных мотивов, для выполнения ими более ответственных работ; во-вторых, специалисты, вклад которых в общие результаты деятельности предприятия (организации) является наибольшим, будут получать благодаря этим надбавкам и более высокую оплату за свою работу; в-третьих, доплаты и надбавки к должностным окладам специалистов позволяют систематически корригировать их заработок подобно увеличению заработной платы рабочих за выполнение и перевыполнение ими установленных норм выработки.
Надбавки к заработной плате за высокие достижения в труде должны соответствовать конкретным результатам деятельности специалистов (руководителей) и внедряться на тех участках работы, где применяются возможные для точного измерения показатели достижений. Целесообразно устанавливать такие надбавки прежде всего линейному персоналу (мастерам, начальникам участков и цехов), а также специалистам, обеспечивающим стабильное улучшение показателей деятельности соответствующего подразделения и предприятия в целом.