- •1. Визначення, цілі, види та напрямки діяльності підприємства
- •2. Правові основи функціонування підприємства
- •3. Підприємництво як сучасна форма господарювання
- •4. Договорні взаємовідносини і партнерські зв’язки у підприємницькій діяльності
- •5. Міжнародна підприємницька діяльність
- •6. Види підприємств
- •7. Об’єднання підприємств: поняття та види
- •8. Сутнісна характеристика, зовнішнього середовища
- •9. Функціонування окремих суб’єктів мікросередовища
- •10. Макросередовище та його чинники
- •11. Структура підприємства
- •12. Сутність і функції процессу управління
- •13. Методи управління діяльності підприємств
- •14. Організаційні структури управління підприємствами різних форм власності
- •15. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями
- •16. Ринкове середовище господарювання підприємств і організацій
- •17. Загальна характеристика продукції (послуг)
- •18. Маркетингова діяльність і формування программи випуску продукції (надання послуг)
- •19. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •20. Прогнозування розвитку суб’єктів господарювання
- •21. Методичні основу планування
- •22. Стратегія розвитку підприємства
- •23. Бізнес – планування
- •24. Тактичне та оперативне планування
- •25. Поняття, класифікація і структура персоналу підприємства
- •26. Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •27. Сучасна системі управління персоналом
- •28. Продуктивність праці персоналу
- •29. Оплата праці: сутність, функції, державна політика і загальна організація
- •30. Застосовувані форми і системи оплати праці робітників
- •31. Доплати і надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу
- •32. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів
- •33. Оцінка, класифікація і структура основних фондів
- •35. Ефективність відтворення і використання оборотних фондів підприємства
- •36. Структура, нормування і використання оборотних фондів підприємства
- •37. Оборотні кошти підприємства, їх загальна характеристика і нормування
- •38. Ефективність використання оборотних коштів підприємства
- •39. Поняття, склад і структура інвестицій
- •40. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •41. Характеристика техніко – технологічної бази виробництва, технічних розвиток підприємства
- •42. Формування і використання виробничої потужності підприємства
- •43. Структурна характеристика, структура і принципи організації виробничих процесів
- •44. Організаційні типи виробництва
- •45. Методи і форми організації виробництва
- •46. Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг)
- •47. Стандартизація і сертифікація продукції (послуг)
- •48. Загальна характеристика витрат на виробництво і реалізацію продукції (послуг)
- •49. Класифікація витрат
- •50. Кошторис виробництва
- •51. Собівартість виробництва
- •52. Прибуток і доход підприємства
- •53. Рентабельність ресурсів і продукції
- •54. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
- •55. Загальна характеристика процесів трансформації і реструктуризації
- •56. Порядок, концепції і варіанти реструктуризації підприємства
- •57. Змістово-тепологічна характеристика економічної безпеки господарюючого суб’єкта
- •58. Рівень економічної безпеки і кризовий стан підприємства
- •59. Санація господарюючих суб’єктів
- •60. Банкротство і ліквідація збанкрутілих підприємств
- •1. Визначення, цілі, види та напрямки діяльності підприємства
14. Організаційні структури управління підприємствами різних форм власності
Общая хар-ка организационной структуры управления. В теории управления организационная структура определяется как абстрактная структура, характеризующаяся тремя такими параметрами: степень сложности, степень формализации и степень централизации. Под сложностью понимается то, как много отличительных признаков имеет организация. Чем глубже разделение труда, чем больше вертикальных уровней в иерархии управления, чем больше структурных подразделений, тем сложнее координировать д-ть людей в организации. Объем разработанных правил и процедур, руководствуясь которыми организация направляет поведение своих сотрудников, и представляет собой формализацию. Чем больше правил и регуляторов, определяющих то, что можно и что запрещено делать работникам организации, тем более формализованной является структура организации. Централизация определяет место, где сосредоточено право принятия решений. Если все решения (или их большинство) принимаются высшими руководителями, тогда организация является централизованной. Децентрализация означает, что право принятия решений передается (делегируется) с высших уровней управления на низшие.
Типы организационных структур управления. В практике хозяйствования может применяться несколько типов организационных структур в зависимости от масштабов деятельности, про изводственно-технологических особенностей, стратегических и текущих задач предприятия (фирмы).
1. Линейная организационная структура управления – это такая структура, между элементами которой существует только одноканальное взаимодействие (рис. 3.3., а). При такой организационной структуре управления каждый подчиненный имеет лишь одного руководителя, который и выполняет все административные и специальные ф-и в соответствующем структурном подразделении. Преимуществами организационной структуры управления линейного типа являются: четкость взаимоотношений, однозначность команд, оперативность подготовки и реализации управленческих решений, надежный контроль. Но руководитель при этом должен быть высококвалифицированным универсалом, способным решать любые стратегические и текущие вопросы деятельности подчиненных ему подразделений (звеньев).
2. Основой функциональной организационной структуры управления является разделение функций управления между отдельными подразделениями аппарата управления (рис. 3.3.6). Это значит, что каждое производственное подразделение получает распоряжения одновременно от нескольких руководителей функциональных отделов. Такая организационная структура обеспечивает компетентное руководство каждой управленческой функцией. Однако этот тип оргструктуры имеет определенные недостатки: нарушается принцип, возможна противоречивость распоряжений, сложности координации деятельности управленческих служб, снижение оперативности работы органов управления.
3. Линейно-функциональная рганизационная структура управления опирается на распределение полномочий и ответственности по функциям управления непринятия решений по вертикали (рис. 3.3. в). Она позволяет организовать управление по линейной схеме (директор-начальник цеха-мастер), а функциональные отделы аппарата управления предприятия лишь помогают линейным руководителям решать управленческие задачи. При этом линейные руководители не подчинены руководителям функциональных отделов аппарата управления.
4. Дивизиональная организационная структура управления (рис. 3.4) базируется на углублении разделения управленческого труда. При ее применении происходят процессы децентрализации оперативных функций управления, осуществляемых производственными структурными звеньями, и централизации общекорпоративных функций (стратегические решения, маркетинговые исследования, финансовая д-ть и т. п.), которые концентрируются в высших звеньях администрации интегрированных предпринимательских структур.
5. При матричной организационной структуре управления наряду с линейными руководителями предприятия функциональным аппаратом управления формируют еще и временные специализированные звенья – проектные группы