Карл Бюхер

(1847 − 1930)

Німецький історик, статистик.

Основний твір – “Виникнення

народного господарства” (1893).

Методологія досліджень. Учений широко використовує історичний метод економічного аналізу. На основі мінової концепції К. Бюхер здійснює поділ історії розвитку народного господарства на три етапи, закладаючи в основу класифікації ступінь віддаленості споживача від виробника продукції, а саме:

− Період домашнього, або замкнутого, господарства, члени якого працюють винятково на свої потреби Це період чистого натурального господарства, у якому продукти виступають тільки у вигляді споживчих вартостей.

− Період міського господарства, коли виробник безпосередньо контактує зі споживачем. На цій стадії переважає ремесло, що працює на замовлення. Частина продуктів виступають тепер як мінова вартість.

− Період народного господарства, коли виробник працює на невідомий ринок. На цій стадії більшість продуктів є міновими вартостями.

Таким чином, періодизація К. Бюхера була витримана в дусі мінової концепції, яка абсолютизувала сферу обміну та ігнорувала сферу виробництва.

Людвіг Луї Брентано

(1844 − 1931)

Професор Берлінського та Мюнхенського

університетів.

Основний твір – “Класична політична

економія” (1888).

Методологія досліджень. Л. Брентано заперечував існування універсальних законів економічного розвитку. Економічні процеси та явища, як стверджує вчений, завжди регулюються звичками й правовою основою нації та пов'язані з ними. Він визнає провідну роль етичних і правових чинників розвитку господарського життя. На відміну від класиків, які вважали, що дотримання справедливості можливе тільки в умовах конкуренції, Л. Брентано підкреслює, що справедливість полягає в праві та звичках.

Основні положення теорії Л. Брентано можна сформулювати таким чином:

1. Головним фактором “класового миру” вважає активну економічну діяльність профспілок, які цілком захищають інтереси робітничого класу й здатні знищити експлуатацію та поліпшити економічне становище трудящих.

2. Закладає основи теорії “організованого капіталізму”, стверджуючи, що картелі виступають дієвим інструментом запобігання кризам надвиробництва, оскільки намагаються пристосувати за допомогою планування виробництво до потреб споживачів і виступають як засіб покращення становища найманих робітників.

3. Брентано доводить, що сільське господарство регулюється законами, відмінними від промисловості. Для успішної роботи цієї галузі вважав за необхідне розукрупнювати господарства і визнавав останнє законом розвитку даної сфери виробництва.

Був прихильником теорії спадної родючості грунту і стійкості дрібних селянських господарств.

Вернер Зомбарт

(1863 − 1941)

Німецький соціолог, філософ, економіст,

професор Бреславського та Берлінського

університетів.

Основний твір – “Сучасний капіталізм”

(1902).

Методологія досліджень. Учений зводить мету економічного аналізу до пошуку “духу” господарської епохи, того, що присутнє в соціальних підвалинах, поведінці, моралі та звичках народу. Розглядаючи історію виникнення капіталізму (до речі, завдяки В. Зомбарту термін “капіталізм” став загальновживаним), він доводить, що цей суспільний лад своєю появою зобов'язаний найліпшим рисам людського характеру. Капіталістичний господарський уклад, вважає вчений, виник в надрах західноєвропейської душі – “із духу турботи й підприємництва, поєднаного з жадобою до наживи”.

Теорія “капіталістичного духу”. На думку В. Зомбарта, людина економічна людина епохи капіталізму несе в собі дух підприємництва та дух міщанства.

Підприємницький дух – це синтез жадоби до грошей, жаги пригод, новаторського пошуку, винахідництва, ініціативи та багатьох інших рис. Міщанський дух базується на бережливості, скромності, ощадливості, працьовитості, хазяйновитості.

Зомбарт визначив підприємництво як прагнення до влади та матеріального достатку, які завжди переходять одне в одне.

Учений вводить у наукову практику поняття “господарська система” та “господарська епоха”. Господарська система – це абстрактно-теоретична конструкція, позбавлена історичної специфіки і призначена для систематизації емпіричних фактів. Господарська епоха – це реально існуюча господарська система.

Концепція "соціального плюралізму". Зомбарт висунув та обґрунтував учення про так званий соціальний плюралізм (суть його в тому, що поряд із новими організаційно-господарськими формами існують і старі).

В. Зомбарт вважає, що в суспільстві майбутнього будуть співіснувати такі господарські форми:

а) капіталізм;

б) кооперативне господарство:

в) суспільне господарство (підприємства, що належать державі або іншим громадським організаціям);

г) натуральне господарство;

д) ремесло;

е) селянське господарство.

Концепція "соціального плюралізму" лягла в основу теорії "змішаної економіки" (поєднання приватного і державного секторів національної економіки).