Джон Бейтс Кларк

(1847 − 1938)

Професор економіки Колумбійського

університету.

Основний твір − „Розподіл багатства” (1899).

Методологія досліджень. Кларк поділяє теоретичну економіку на три частини – вступну, статику й динаміку. Перша частина має вивчати найбільш загальні закони господарювання, чинні у сфері взаємодії людини і природи під час виробництва і споживання. Подальший етап економічного аналізу полягає у вивченні соціальної економіки, яка включає в себе взаємовідносини між людьми, що входять до складу суспільства. Дослідження соціальної економіки поділяється, в свою чергу, на два етапи − статику і динаміку. Статика вивчає економічну систему в стані рівноваги і визначає умови для її збереження. Динаміка досліджує причини, що викликають порушення рівноваги і перехід від одного стану рівноваги до іншого.

Серед методів аналізу цей автор використовує суб’єктивізм, рівноважний підхід, граничний аналіз, моделювання.

Закон зниження граничної продуктивності факторів виробництва. Учений поширює дію закону спадної родючості грунту на всі фактори виробництва і на цій основі встановлює два основних закони − закон спадної продуктивності праці й закон спадної продуктивності капіталу. Перший закон формується так: якщо до постійного за своєю величиною капіталу залучати додаткову кількість робітників, то кожен наступний робітник буде виробляти дедалі меншу кількість продукту. Другий закон відображає спадну продуктивність капіталу в міру того, як зростаюча кількість капіталу використовується постійною величиною працівників.

За відсутності змін у техніці й технології завжди існує таке співвідношення факторів виробництва, при якому досягається максимальний обсяг виробництва і мінімальні виробничі затрати на одиницю продукції. Якщо збільшується один фактор виробництва при незмінності інших факторів, то обсяг продукції почне відносно знижуватися за рахунок того, що порушується оптимальне співвідношення факторів виробництва. Отже, збільшення в кількісному відношенні змінного фактора виробництва має свої межі. Залучення додаткових одиниць цього фактора у виробництво має припинитися, на думку Кларка, тоді, коли граничний продукт, під яким розуміється приріст продукції, одержаний унаслідок збільшення використання даного фактора на одну одиницю і незмінності застосування інших факторів, зрівняється з ціною даного фактора.

Теорія розподілу. Згідно з теорією граничної продуктивності вартість і ціну кожного фактора виробництва визначає його граничний продукт, тобто приріст виробництва, викликаний останньою граничною одиницею при незмінності інших факторів, залучених у виробництво. Величина граничного продукту визначає і розмір винагороди, яку у формі відповідного доходу отримують власники факторів виробництва. Працівник, що вкладає у виробництво свою працю, розраховує на заробітну плату, а власник капіталу розраховує на процент.

Підприємець, який виступає організатором виробництва, отримує в умовах статики, як і працівник, заробітну плату. В динамічній економічній системі підприємець вже постає у ролі новатора, рушія технічного прогресу, що намагається знизити рівень витрат на своєму підприємстві за межі середніх і, тим самим, отримати додатковий дохід – підприємницький прибуток.