8.2. Кембриджська школа I зародження мiкроекономiчного аналiзу

Теорiя кембриджської наукової школи систематизувала та узагальнила iдеї пiзньої класики, австрiйської та американської шкіл. Свме в межах кембриджської школи формується погляд на ціноутворення як результат взаємодії принципів корисності і витрат виробництва та починає розвиватись неокласичний напрям економiчної думки, фундатором якого вважається А. Маршалл.

Альфред Маршалл

(1842 − 1924)

Професор Кембриджського унiверситету.

Основний твір − „Принципи економіки” (1890).

Методологія досліджень. А. Маршалл починає застосовувати мікроекономічний аналіз до вивчення діяльності окремої фірми, галузі, ринків окремого товару, який будує на основі методів граничної корисності, функціонального аналізу, модедювання і рівноважного підходу. Вводить у наукову практику термін „економікс”, під яким розуміє науку, що „ вивчає ту сферу індивідуальних і суспільних дій, яка найбільш тісно пов’язана із створенням матеріальних основ добробуту”.

Теорія попиту та його еластичності. Учений поширює принцип граничної корисності на гроші, вважаючи, що чим багатшою стає людина, тим меншою для неї буде гранична корисність грошей. Збільшення грошового доходу підвищує ціну, яку споживач готовий заплатити за благо. І, навпаки, зменшення грошового доходу підвищує граничну корисність грошей і зменшує ціну покупки. Купуючи на певну суму грошей товар, індивід змушений відмовитись від придбання інших товарів. Акт купівлі відбудеться тільки тоді, коли корисність придбаного товару зрівняється з корисністю грошей, від яких довелося відмовитись заради покупки. Якщо ж припустити незмінність корисності грошей, то очевидним стає зв’язок між кількістю товару, що купується, і ціною, яку споживач готовий заплатити за його одиницю. Оскільки гранична корисність блага буде зменшуватись, то й цінність одиниці блага буде зменшуватись разом із збільшенням обсягу покупки. Цю взаємозалежність для кожного окремого індивіда і кожного окремого товару Маршалл називає законом попиту і формулює його таким чином: “Чим більший запас речей, який має суб’єкт, тим меншою, при рівності інших однакових умов, буде ціна, яку він захоче заплатити за додаткові речі.” Отже, для окремого споживача з фіксованим рівнем доходу гранична корисність може бути виміряною за допомогою ціни.

Дослiджуючи рiзнi групи товарiв, учений відзначає рiзну реакцiю споживачiв у вiдповiдь на змiну ціни і називає її цiновою еластичнiстю попиту. Встановлює, що характер кривої попиту пов’язаний із його еластичністю: для товарів еластичного попиту крива більш полога, для нееластичного – більш крута.

Аналіз виробничих витрат і пропозиції. Розглядаючи пропозицію товару, вчений намагається довести, що ціни визначаються також витратами на виробництво. Точно так, як ціна попиту відображає кількість товару, який за даною ціною знаходить збут, так і ціна пропозиції являє собою ціну, що регулює обсяги виробництва.

Аналізуючи ці явища, Маршалл виділяє три періоди, які впливають на господарську дiяльнiсть фірми, а саме: а) короткий (наприклад, тривалістю в один день), у якому рівновага між попитом і пропозицією розглядається як миттєва, а запас наявних товарів має фіксовану величину; б) середній (наприклад, один рік), коли можливе розширення виробництва і часткове пристосування пропозиції до попиту в умовах незмінної кількості зайнятих працівників і величини основного капіталу; в) довгий (наприклад, декілька років), коли стає можливим розширення всіх виробничих ресурсів, що використовуються фірмою. Цим періодам відповідають три типи цін: ринкові ціни, нормальні ціни коротких періодів або субнормальні та нормальні ціни довгих періодів. Ринкові ціни визначаються переважно попитом на товар.

В умовах короткого періоду з фіксованими розмірами виробництва останнє не може значно збільшитися або скоротитися, а, отже, і витрати майже не будуть впливати на ціни. Завдяки цьому виробник має пристосовуватись до тих цін, які визначає існуючий на даний момент попит.

В умовах середнього періоду, якому відповідають субнормальні ціни, може відбуватись часткове розширення виробництва за рахунок збільшення тривалості робочого дня, інтенсифікації праці, залучення менш кваліфікованих робітників і більш інтенсивного використання існуючого основного капіталу. Відповідно, і ціна має бути достатньою для того, щоб стимулювати більш інтенсивне використання виробничих ресурсів. Саме тому нормальні ціни коротких періодів змінюються разом із попитом в одному напрямі: збільшення попиту підвищує нормальну ціну пропозиції і навпаки. Витрати ж виробництва встановлюють межу зниження цін, їх мінімум.

Так, при зниженні попиту на товар виробники повинні скоротити своє виробництво. Але в межах короткого періоду не можна повністю ліквідувати основний капітал, який розраховано на кілька років. Тому виробники будуть працювати із деяким збитком, отримуючи менший прибуток унаслідок падіння ціни. Однак, занижені ціни обов’язково мають покривати ту частину витрат, яка йде на сировину, оплату праці й амортизацію засобів виробництва. Останні Маршалл називає додатковими витратами (supplementary costs) і саме їх вважає тим обмежувачем, нижче якого ціна вже не буде стимулювати будь-який випуск продукції виробником.

Витрати на машини й обладнання, організацію виробництва та оплату праці адміністрації, а також на отримання спеціальних знань Маршалл називає первинними (prime costs) і стверджує, що протягом тривалих періодів вони, разом із додатковими витратами, можуть змінюватись.

Розглядаючи механiзм динамiки виробничих витрат залежно вiд змiн масштабiв випуску продукції, Маршалл виводить закони постiйної вiддачi, зростаючої вiддачi й спадної вiддачi факторів виробництва.

Цiноутворення. Учений пропонує компромiсний варiант визначення ціни і стверджує, що її величина зумовлюється як виробничими витратами, так і граничною кориснiстю. Зокрема, цiна, яку згоден заплатити споживач, визначається граничною корисністю, а цiна, яку призначає виробник, залежить вiд величини виробничих витрат. Автор поєднує цi двi ціни, пояснюючи, що цiна рiвноваги є одночасно і максимальною цiною споживача, i мiнiмальною цiною виробника.

Цiна

принцип

корисності (попит)

принцип витрат

Рiвноважна (пропозиція)

ціна

Кiлькiсть товару

Рис. 8.1. Процес встановлення рівноважної ціни

„Принцип витрат i принцип кiнцевої корисностi, – зазначає Маршалл, – без сумнiву, є складовими частинами одного загального закону попиту i пропозиції, кожна з яких схожа на лезо ножиць ”.

Кiлькiсна теорiя грошей. Учений висунув один з варiантiв кiлькiсної теорiї грошей, який у формалізованому вигляді можна записати рівнянням:

M = k ·p· y, ( 8.1)

де M − грошова маса; p − загальний рiвень цiн; y − обсяг ВНП; k − коефіцієнт, що відображає частку готівки на руках споживачів, не вкладену в цiннi папери i не витрачену на споживання.