Євген Євгенович Слуцький

(1880 – 1948)

Економіст-статистик, професор Київського комерційного інституту, науковий співробітник Кон’юнктурного інституту в Москві.

Основний твір – “До теорії збалансованого

бюджету споживача” (1915).

Методологія досліджень. Є. Слуцький намагається із окремих поглядів, ідей, концепцій створити цілісну теорію граничної корисності. Оскільки кожен автор у дослідженнях останньої використовував власну методологію, то перед ученим постала проблема, як звести в єдину систему різний аналітичний інструментарій, поєднати й систематизувати ідеї різних представників теорії граничної корисності. І методом досягнення цього у теоретичних побудовах ученого стає математика. “Сучасна теорія цінності, − пише вчений, − уявляється, на перший погляд, ніби розділом психології, що ускладнює питання про застосування математичних методів в економіці…Якщо ми хочемо підвести під економіку надійну базу, то повинні зробити її зовсім незалежною від психологічних тверджень, філософських гіпотез.” При цьому автор не відхиляє факту існування певного зв’язку між психологією та економікою, оскільки досліджується індивідуальна реакція споживача на корисність благ.

Керуючись такими принципами, вчений виводить закони попиту в математичному вигляді, виявляє умови максимізації функції корисності, пропонує способи обчислення її параметрів, розробляє математичний апарат дослідження функцій корисності й попиту залежно від руху цін і доходів, чим і закладає основи сучасної математичної теорії попиту.

Теорія корисності. Основою теорії корисності Є. Слуцького стає вчення В. Парето про корисність наборів споживчих благ. Економіст, однак, уточнює та розвиває дану теорію, досліджуючи динаміку цін і доходів.

Корисність будь-якого поєнання благ − це величина, що набуває тим більшого значення, чим кращим подібне поєднання виявляється для індивіда. З метою визначення величини корисності Слуцький рекомендує відмовитись від всіляких спроб знайти абсолютне значення або похідні її функції, а зосередити увагу на аналізі напрямків руху поверхонь рівня функції корисності.

Якщо споживач формує свій попит, максимізуючи функцію корисності, то її можна відновити за результатами його вибору, стверджує вчений. Отже, для кожного окремого споживача або їхніх груп існує своя функція корисності, яка може бути виведеною із статистичних даних бюджетних обстежень. Оскільки максимізація корисності відбувається, на думку автора, при певних бюджетних обмеженнях, то дослідження бюджету споживача є досить важливим завданням і, особливо, при розробці функцій попиту.

Теорія попиту. Здійснюючи побудову функції попиту, вчений розглядає два види благ: такі, для яких гранична корисність знижується разом із зростанням їхньої кількості, і такі, для яких гранична корисність за тих же обставин збільшується. Перші були названі благами, які не насичують, другі – благами, що насичують.

Кількість благ, споживання яких зростає при збільшенні доходу, Слуцький називає відносно необхідними, а ті, запас яких споживач зменшує при зростанні доходу – відносно не необхідними. На основі викладеного і з урахуванням вже відомих умов поведінки споживача, автор виводить закон попиту в новій редакції: “Попит на благо, відносно необхідне, завжди нормальний, тобто зменшується, якщо ціни на нього зростають, і збільшується, коли ціни падають. Попит на благо, відносно не необхідне може в деяких випадках бути анормальним, тобто збільшуватись із зростанням ціни і зменшуватись із її зниженням.”

Ефекти заміщення і доходу. Однак, досить часто в реальному житті трапляються випадки, коли збільшення ціни відбувається разом із зростанням доходу. Таке явище він називає компенсованою зміною ціни і математично доводить існування залежності попиту на одне благо від ціни іншого блага. ”Кінцева змінність блага, − говорить Слуцький, − у разі компенсованої зміни ціни Р_i дорівнює кінцевій змінності блага, а в разі компенсованої зміни ціни Р_j”. Ввівши параметр компенсованої зміни ціни у функцію корисності, Слуцький отримав таке рівняння:

_Comp − , ( 8.10)

де X_i − кількість блага і; X_j − кількість блага j; P_j − ціна блага j; Comp − величина, пов’язана з компенсованою зміною ціни; I – дохід споживача.

Це рівняння показує, як зміна ціни блага jвпливає на попит індивіда на благоіі є математичною інтерпретацією одночасної дії відомих ефектів доходу й заміщення.

Слуцький запропоновав методику розділення сумарного ефекту, яка базується на елімінуванні дії ефекту доходу шляхом визначення такого його рівня, який би забезпечив споживачеві можливість придбання після зміни цін того ж самого набору благ, що і до цінових змін. Тобто, мова йде про пошук такого рівня доходу, який би повністю компенсував споживачу падіння його купівельної спроможності.

Такий підхід у визначенні ефектів доходу й заміщення не потребує знання споживацьких переваг, визначення рівнів корисності, і, відповідно, побудови кривих байдужості. Це досить серйозно спрощує проблему, оскільки дослідження ґрунтується на емпіричних фактах ринкової поведінки споживача і дає можливість кількісно вирішити задачу, тільки застосовуючи статистичну інформацію.