- •Теоретичні питання.
- •Практичні роботи.
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 1
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання.
- •Практичні роботи.
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 2
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Сутуаційні задачі:
- •Теоретичні питання.
- •Практичні роботи.
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 3
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 4
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Структури змістового модуля 12, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 5
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 6
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 7
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Структури змістового модуля 13 та 14, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття №8
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 9
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Практичні роботи
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 10
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Структури змістового модуля 15 та 16, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 11
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 13
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Структури змістового модуля 17, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 14
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання:
- •Практичні роботи
- •1 Етап. Виділення мікросомальної фракції печінки (демонстрація).
- •2 Етап. Визначення анілін-п-гідроксилазної активності мікросом печінки.
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 15
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 16
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Структури змістового модуля 18, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:
Питання до підсумкового модульного контролю 3:
Загальні шляхи метаболізму вуглецевих скелетів амінокислот в організмі людини. Глюкогенні та кетогенні амінокислоти.
Спеціалізовані шляхи метаболізму циклічних амінокислот - фенілаланіну, та тирозину.
Спадкові ензимопатії обміну циклічних амінокислот: фенілкетонурія, алкатонурія, альбінізм.
Обмін циклічної амінокислоти триптофану.
Сутуаційні задачі:
Задача 1. У юнака 19 років наявні ознаки депігментації шкіри, що зумовлено порушенням синтезу меланіну. Вкажіть з порушенням обміну якої амінокислоти це пов’язано?
Тема заняття №3. Дослідження шляхів утворення та знешкодження амоніаку (аміаку). Біосинтез сечовини.
Мета заняття:
Трактувати основні шляхи розпаду білків та амінокислот до кінцевих продуктів.
Охарактеризувати джерело утворення аміаку в організмі людини.
Аналізувати шляхи обеззараження та виведення аміаку із організму.
Аналізувати ферментативні реакції біосинтезу сечовини в нормі та при патології.
Проаналізувати та освоїти методи визначення сечовини та аміаку в сечі.
Теоретичні питання.
Шляхи утворення аміаку в організмі
Окисне дезамінування амінокислот
Дезамінування біогенних амінів
Утворення аміаку у головному мозку
Механізм знешкодження аміаку.
Токсичність аміаку
Транспортні форми аміаку
Нейтралізація аміаку в нирках та збереження іонів Na+ та K+
Детоксикація аміаку в печінці шляхом утворення глутаміну, аспарагіну, аланіну.
Біосинтез сечовини – основний механізм знешкодження аміаку
Ферментативні реакції синтезу сечовини
Донори аміногруп у молекулі сечовини
Роль трансамінування у поповнені запасів аспартата для біосинтезу сечовини
Генетичні дефекти ферментів синтезу сечовини (карбомоїлфосфатсинтетаза, орнитин-карбомоїлтрансфераза)
Гіперамоніємії – патології обміну та детоксикації аміаку.
Практичні роботи.
Завдання 1. Визначити вміст сечовини у добовій кількості сечі (за кольоровою реакцією сечовини із діацилмоноксимом).
Принцип методу. Метод заснований на властивості сечовини утворювати з диацилмоноксимом у присутності тіосемикарбазиду і солей заліза у кислому середовищі при нагріванні комплекс рожево-червоного кольору. Інтенсивність забарвлення пропорційна вмісту сечовини в розчині.
Хід роботи. В три пробірки вносять: в першу - 0,05 мл розведеної сечі, у другу – 0,05 мл стандартного розчину, який вміщує 16,65 ммоль/л сечовини, у третю – 0,05 мл дистильованої води. В кожну пробірку додають по 6 мл кольорового реактиву (0,5 ммоль розчин діацетилмоноксіма) і ретельно перемішують. Пробірки закривають кришками, нагрівають на водяній бані, що кипить, рівно 10 хвилин, потім охолоджують під струменем води та колориметрують дослідну та стандартні проби розового кольору проти контролю на ФЕК при довжині хвилі 490-540 нм (зелений світлофільтр).
Розрахунок вмісту сечовини проводять за формулою:
Х1= Едос./Ест. · 100 чи Х2 = Едос./Ест· 16,65
Х1 – концентрація сечовини у мг на 100 мл
Х2 - концентрація сечовини у ммоль/л
Едос., Ест. – оптична густина дослідної та стандартної проби,
100 – коефіцієнт перерахунку на 100 мл проби.
16,65 – коефіцієнт перерахунку системи СІ.
В нормі вміст сечовини у сечі дорівнює 0,33 – 0,56 ммоль/добу, або 25-30 г/добу.
Клініко-діагностичне та практичне значення Цей показник є важливим діагностичним тестом, який характеризує сечовиноутворюючу функцію печінки, видільну функцію нирок та стан білкового обміну як основного джерела азоту амінокислот та продуктів їх розпаду для біосинтезу сечовини. Виділення сечовини підвищується при захворюваннях, які супроводжуються розпадом тканинних білків (лихоманка, лейкози та інш.) та знижується при тяжких захворюваннях печінки та отруєннях гепатотропними отрутами.
Завдання 2. Визначити вміст аміаку у добовій кількості сечі (титрування розчином NaOH продуктів реакції амонійних солей із формаліном).
Принцип методу. При взаємодії формаліну з амонійними солями утворюються гексаметилінтетрамін (уротропін) та соляна кислота, кількість якої еквівалентна вмісту амонійних солей у сечі 4NH4Cl + 6HC OH = N4(CH2)6 +4HCl + 6H2O.
Кількість кислоти визначають титруванням 0,1М розчином лугу.
Хід роботи. В колбу налити 10 мл сечі, додають 1-2 краплі фенолфталеїну, нейтралізувати кислі продукти сечі. Потім в колбу додають 5мл нейтрального розчину формаліну. Через 5 хвилин сечу титрують 0,1М розчином NaOH до появи рожевого забарвлення.
Розрахунок робимо за формулою:
Х= а·0,0017·1300/в
Де: Х- вміст аміаку у г,
а – кількість 0,1М лугу, що пішло на титрування,
1300 – діурез, мл.
в – кількість сечі у пробі (10мл).
У нормі вміст аміаку в сечі 0,4- 1,0г/добу, 43-93 ммоль/л.
Клініко-діагностичне та практичне значення. При порушеннях обміну, які призводять до надмірного утворення кислот в організмі (ацидозі), кількість амонійних солей у сечі різко зростає. Це може спостерігатися при цукровому діабеті, голодуванні, при зневоднюванні організму. При тяжких захворюваннях печінки кількість амонійних солей у сечі підвищується внаслідок порушення синтезу сечовини.
Виділення амонійних солей з сечею зменшується при рослинній дієті та надходженні в організм лужних речовин (наприклад, гідрокарбонату натрію).