Практичні роботи

Завдання 1. Провести якісну реакцію на вміст кальцію в плазмі крові (реакція з оксалатом амонію).

Принцип роботи. При внесенні до плазми крові насиченого розчину оксалату амонію – випадає білий осад.

Матеріали і реактиви: проба № 1 містить плазму крові здорової людини, в пробі №2, №3 - плазма крові двох хворих пацієнтів; оксалат амонію.

Хід роботи. В три пробірки внести по 1,0 мл плазми крові відповідно проб № 1, № 2, № 3. В кожну з пробірок внести по 1,0 мл насиченого розчину щавлевокислого амонію (оксалат амонію). Спостерігати за помутнінням розчину та випаданням білого осаду щавелевокислого кальцію. За ступенем помутніння розчину і кількістю утвореного осаду зробити висновки про вміст кальцію в пробах, а також про гормональний статус організму.

Завдання 2. Провести якісну реакцію на вміст фосфатів в плазмі крові (реакція з молібденовокислим амонієм).

Принцип роботи. При нагріванні плазми крові з молібденовокислим амонієм утворюється осад жовтого кольору.

Матеріали і реактиви: проба № 1 містить плазму крові здорової людини, в пробі №2, №3 - плазма крові двох хворих пацієнтів; молібденовокислий амоній.

Хід роботи. В три пробірки внести по 0,5 мл плазми крові відповідно проб № 1, № 2, № 3. В кожну з пробірок внести по 1,0 мл молібденового реактиву (молібденовокислого амонію) і прокип’ятити декілька хвилин. Розчин жовтіє і при охолодженні утворюється жовтий осад фосфо-молібдату амонію. За кількістю утвореного осаду зробити висновки про вміст фосфатів в пробах.

Клініко-діагностичне значення. Кальцій приймає активну участь в процесах нервово-м’язевого збудження (як антагоніст іонів К⁺), м’язевого скорочення, згортання крові. Утворює структурну основу скелету, впливає на проникність клітинних мембран. В плазмі крові приблизно половина загальної кількості кальцію зв’язана з білками і половина знаходиться у вільній іонізованній формі. Рівень кальцію в крові є результатом рівноваги процесів всмоктування кальцію в кишечнику, обміну в кістках, реабсорбції і виведення в нирках.

Дані процеси контролюються гормонами: паратиреоїдним, кальцитоніном і “гормонально” активною формою вітаміну D (кальцитріолом). Всі ці фактори забезпечують стабільність рівня кальцію в крові.

Норма: кальцій сироватки крові (загальний) – 2,25 – 3,0 ммоль/л. Підвищення вмісту кальцію (гіперкальціемія) спостерігається при паратиреоїдизмі, лейкозах, деструктивних процесах в кістковій тканині, гіпервітамінозі Д, хворобі Аддісона, синдромі Іценко-Кушинга, акромегалії, жовтяниці та ін. Зниження вмісту кальцію (гіпокальціемія) – при авітамінозі Д (рахіт), недостатній функції паращитовидних залоз, нефрітах, нефрозах, отруєнні фторидами, гострому панкреатиті та ін. При зниженні вмісту кальцію в крові нижче 1,8 – 1,5 ммоль/л – гіперрефлексія і тетанія.

Велике діагностичне значення має співвідношення кальцій/фосфат. В нормі цей коефіцієнт - 1,9 – 2,0; при рахіті - 3,0 і більше. Вміст фосфату в сироватці крові в нормі становить 1,0 - 1,5 ммоль/л. Фосфат міститься в скелеті – кістках і зубах (90%) та внутрішньоклітинно. Як головний внутрішньоклітинний аніон фосфат входить до складу фосфорних ефірів, коензимів, білків, нуклеїнових кислот, АТФ, ліпідів та ін. За участю фосфату відбуваються реакції фосфорилювання.

Неорганічні фосфати містяться в буферних системах крові і тканинній рідині. Фосфат активує всмоктування іонів кальцію в кишечнику. Підвищення вмісту фосфату (гіперфосфатемія) – при нефритах, нефрозах, акромегалії, гіпервітамінозі Д, захворюванні кісток, цукровому діабеті, синдромі Іценко-Кушинга та ін. Зниження вмісту фосфату (гіпофосфатемія) – при гіперпаратиреозі, спру, мікседемі, неправильному харчуванні та ін. Зниженням вмісту фосфату в крові вважається рівень його нижче 1,0 ммоль/л.