Питання до підсумкового модульного контролю 3:

1. Білки плазми крові. Альбуміни. Глобуліни. Фібриноген. Значення, способи розділення, норми.

2. Білки гострої фази

3. Ферменти плазми крові: значення в ензимодіагностиці захворювань органів і тканин.

4. Калікреїн-кінінова система крові та тканин. Лікарські засоби – антагоністи кініноутворення.

Ситуаційні задачі:

Задача 1: Перерахуйте біохімічні показники крові в нормі: загальний білок плазми крові, альбуміни, глобуліни, глюкоза, сечовина, холестерин, кетонові тіла, білірубін, сечова кислота.

Задача 2: У сироватці крові хворого підвищена активність аспартатамінотрансферази (АсАТ) в 6 разів та креатинфосфокінази (КФК) у 3,2 рази. Які патологічні процеси і в якому органі розвиваються у хворого?

Задача 3. У плазмі крові хворого виявлена підвищена кількість ЛПНЩ. Окрім того, зафіксоване високе співвідношення ЛПНЩ/ЛПВЩ. Про що це може свідчити?

Тема заняття №13. Дослідження небілкових азотовмісних компонентів крові – кінцевих продуктів азотистого обміну: сечовини, сечової кислоти, креатину, креатиніну, амінокислот.

Мета заняття:

• Аналізувати біохімічні процеси утворення кінцевих продуктів обміну речовин – сечовини, сечової кислоти, креатину, креатині ну.

• Пояснювати причини утворення аміаку в головному мозку і в тканинах організму людини та механізми його знешкодження.

• Пояснювати виникнення основних патологічних станів, які пов’язані з порушенням азотистого обміну і обміну окремих амінокислот.

• Використовувати результати біохімічного аналізу для оцінки стану певних ланок обміну амінокислот і стану здоров’я людини в цілому.

Теоретичні питання.

1. Загальний азот плазми крові: білковий та небілковий (залишковий або резидуальний) азот. Види азотемії:

• абсолютна – ретенційна, продукційна;

• відносна.

1. Сечовина – кінцевий продукт обміну білків та амінокислот:

• шляхи утворення аміаку в організмі людини, його токсичність, транспортні форми і механізми знешкодження; гіперамоніємія;

• ферментативні реакції біосинтезу сечовини;

• вміст сечовини в крові в нормі, коефіцієнт азоту сечовини, добове виведення сечовини з організму;

• генетичні дефекти ферментів синтезу сечовини.

1. Амінокислоти плазми крові.

2. Сечова кислота – кінцевий продукт катаболізму пуринових основ:

• схема катаболізму пуринових нуклеотидів;

• вміст сечової кислоти в крові в нормі та добове її виведення;

• порушення обміну сечової кислоти – гіперурикемії: первинні (спадкові) – подагра, хвороба Леша-Ніхана і вторинні (набуті)- захворювання крові, нирок, отруєння свинцем.

1. Креатин та кінцевий продукт його обміну – креатинін.

• біосинтез креатину та креатиніну;

• фізіологічне значення креатину в енергозабезпеченні функції м’язів;

• креатинін – форма виведення азоту амінокислот з організму;

• вміст в крові в нормі та добове виведення креатині ну.

1. Глутатіон - -глутамініл-цистеїніл-гліцин:

• біосинтез глутатіону;

• біологічні функції глутатіону.

7. Індикан – кінцевий продукт катаболізму триптофану.

8. Діагностичне значення визначення кінцевих продуктів обміну речовин.

9. Біохімічні показники небілкових азотовмісних компонентів цільної крові та плазми крові: сечовини, сечової кислоти, креатину, креатиніну, азоту амінокислот, індикану.

10. Безазотисті органічні компоненти крові: глюкоза, органічні кислоти, кетонові тіла, вітаміни їх біологічна роль.

11. Неорганічні компоненти плазми крові.

Практичні роботи

Завдання 1. Визначення вмісту залишкового азоту крові методом Боданського.

Принцип методу. Вміст залишкового азоту крові визначають у безбілковому фільтраті після осадження білків крові -дією концентрованої сульфатної кислоти. При цьому азот усіх азотовмісних сполук у вигляді аміаку зв’язується із сульфатною кислотою, утворюючи сульфат амонію, який в свою чергу з реактивом Несслера утворює сполуку жовто-оранжевого кольору. Інтенсивність забарвлення прямо пропорційна концентрації азоту.

Хід роботи. У пробірку наливають 0,5мл безбілкового фільтрату і 0,05мл концентрованої сульфатної кислоти. Спалюють на піщаній бані до утворення бурого забарвлення. Пробірку охолоджують, додають 2 краплі пергідролю і знову спалюють до знебарвлення. Після охолодження в пробірку додають 10мл свіжої кип’яченої води (дистильованої) і нейтралізують 12,5М розчином їдкого натрію до слабо лужної реакції. Реакцію визначають за зміною кольору лакмусового папірця (з червоного на синій).Потім додають 0,5мл реактиву Несслера( калій-меркурію йодид). Вміст пробірки забарвлюється у жовтий колір різної інтенсивності залежно від вмісту азоту.

Паралельно з дослідною пробою обробляють стандартну: 0,2мл стандартного розчину, 0,05мл сульфатної кислоти, 0,3мл 12,5 М розчину їдкого натру, 0.5мл реактиву Несслера і 9,8 мл дистильованої води. Дослідну і стандартну проби вимірюють порівняно з контролем на реактиви за довжини хвилі 440-450 нм у кюветі завтовшки 5мм. У контролі замість сульфату амонію вода і жовтуватий колір розчину .Розрахунки здійснюють за формулою:

Сд=Сст*(Ед/Ест)=21,42 Ед/Ест,

де Сд- концентрація залишкового азоту в досліді, ммоль/л;

Ед -екстинкція дослідної проби; Ест- екстинкція стандартної проби; Сст-концентрація залишкового азоту в стандарті=21,42 ммоль/л,.Норма залишкового азоту в крові становить 14,3-25 ммоль/л (20-35 мг%).

Клініко-діагностичне значення:

1.Діагностика порушень видільної функції нирок і оцінки ступеня ниркової недостатності. Ретенційна ( ниркова) азотемія зустрічається при гломерулонефритах, пієлонефриті, туберкульозі нирок. Продукційну азотемію спостерігають при кахексії, лейкозі , новоутвореннях, кишковій непрохідності.

2.Оцінка сечовиноутворювальної функції печінки і виявлення печінкової недостатності.

Завдання 2. Мурексидна проба на сечову кислоту.

Принцип методу. Сечова кислота за присутністю концентрованої нітратної кислоти утворює з аміаком пурпурно-червону речовину- мурексид амонієву сіль пурпурової кислоти.

Хід роботи. До порошку сечової кислоти додають 1-2 краплі нітратної кислоти і обережно нагрівають(70*С).Після охолодження до коричнево-червоного залишку, який містить продукти окислення і гідратації сечової кислоти, додають краплю розчину аміаку- появляється пурпурно-червоне забарвлення.

Клініко-діагностичне значення. Мурексидною пробою користуються для виявлення сечової кислоти у сечовому камені.

Завдання 3. Визначення аміаку в добовій сечі.

Принцип методу. При взаємодії формаліну з амонійними солями утворюється уротропін та соляна кислота, кількість якої еквівалентна вмісту амонійних солей у сечі.

Хід роботи.В колбу налити 10мл сечі, додати 1-2 краплі фенолфталеїну( нейтралізувати кислі продукти), додати 5мл нейтрального розчину формаліну. Титрування проводять 0.1М розчином лугу до появи рожевого забарвлення. Розрахунок робим за формулою:

Х =а* 0,0017*1300/В,

де Х- вміст аміаку у г., а- кількість 0,1М( моль/л) лугу, що пішло на титрування, 1300- добовий діурез мл, В- кількість сечі у пробі- 10мл.

Норма аміаку в сечі 0,4-1,0г/добу або 30-75 ммоль/добу.

Завдання 4. Якісна реакція на фенілпіровиноградну кислоту- проба Феліна.

Принцип методу. Фенілпіровиноградна кислота утворює з іонами Fe (III) комплексну сполуку, забарвлену в синьо-зелений колір.

Хід роботи. До 2мл свіжо відфільтрованої сечі наливають 8-10 крапель 10% розчину феруму хлориду. Через 30-60 сек. з’явиться синьо-зелене забарвлення, коли є ФПВК. Через 5-30 хв залежно від концентрації ФПВК колір вицвітає.

Клініко-діагностичне значення. Для діагностики фенілкетонурії.