Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Практичні роботи мед М3 перероблені.docx
Скачиваний:
39
Добавлен:
07.03.2016
Размер:
211.63 Кб
Скачать

Практичні роботи

Завдання 1. Визначити гормони білкової природи (реакції осадження).

Принцип методу. Білки легко осаджуються під дією ряду агентів, в тому числу і органічних кислот. Осадження білків і, зокрема, білків-гормонів сульфосаліциловою кислотою є чутливою та високо специфічною реакцією на їх виявлення в розчині.

Матеріали і реактиви: 20%-й розчин сульфосаліцилової кислоти, розчин інсуліну для ін’єкцій.

Хід роботи. В пробірку вносять 1,0 мл досліджуваного розчину інсуліну і додають 3 краплі 20%-го розчину сульфосаліцилової кислоти. При наявності в розчині інсуліну спостерігають за утворенням осаду.

Пояснити механізм осадження білків з розчину під дією сульфосаліцилової кислоти.

Завдання 2. Провести біуретову реакцію з гормонами білкової та пептидної природи.

Принцип методу. Як речовина білкової природи, інсулін дає ряд реакцій, специфічних для білків (біуретову реакцію, Фоля, з азотною кислотою та ін.). Білки і пептиди взаємодіють з CuS04 в лужному середовищі, утворюючи комплексні сполуки. Реакція обумовлюється наявністю пептидних зв’язків. Утворена комплексна сполука міді (біуретовий комплекс) має фіолетове забарвлення.

Матеріали та реактиви: 5%-й розчин NaOH, 1%-й розчин CuS04; розчини: інсуліну, АКТГ, пролактину.

Хід роботи. В пробірку вносять 5 крапель досліджуваного розчину, 5 крапель 5%-го розчину NaOH, 1 краплю 1%-го розчину CuSO4. Спостерігають за появою рожево-фіолетового забарвлення. В суміші не повинно бути надлишку сульфату міді, оскільки утворений за цих умов гідроксид міді, може змінювати колір розчину.

З проведеного дослідження зробити висновки.

Завдання 3. Провести реакцію на гормон підшлункової залози (інсулін) з азотною кислотою.

Принцип методу: при взаємодії білка з азотною кислотою утворюється осад.

Матеріали та реактиви: концентрована HNO3. Розчин інсуліну в ампулах.

Хід роботи: До 1,0 мл концентрованої азотної кислоти, обережно по стінці пробірки, внести такий самий об’єм розчину інсуліну. На межі двох рідин утвориться білий аморфний осад у вигляді невеликого кільця.

Клініко-діагностичне значення. Інсулін регулює вуглеводний обмін, посилює проникнення глюкози в клітини і сприяє її перетворенню в глікоген; понижує вміст глюкози в крові, зменшує її виведення з сечею, позбавляє явищ діабетичної коми. Окрім гіпоглікемічної дії, інсулін спричиняє ряд інших ефектів: підвищує запаси глікогену в м’язах посилює процес ліпогенезу, окислення глюкози до СО2 по пентозофосфатному шляху, стимулює синтез пептидів, зменшує витрати білка та ін. Норма (сироватка, натщесерце): 29 – 181 пмоль/л. Зниження показника відмічається при цукровому діабеті, ювенільному діабеті (діабет І типу інсулін-дефіцитний), а також при панкреатектомії та ін. При цукровому діабеті ІІ типу гіперглікемія не залежить від вмісту інсуліну, а змінюється структура інсулін-чутливих рецепторів (пострецепторні дефекти), або ж зменшується кількість їх, завдяки чому інсулін перестає діяти на клітини-мішені, а вони, в свою чергу, перестають транспортувати глюкозу в середину клітини. Підвищення вмісту інсуліну спостерігається при цукровому діабеті ІІ типу, ожирінні, уремії, гіперкортицизмі.

Цитокіни (ЦК) регулюють різні клітинні функції і міжклітинні взаємодії, що забезпечує підтримку постійності структур органів і тканин. Фактори росту, що діють подібно гормонам, але відносяться до ЦК, мають широкий спектр біологічної дії на інші клітини – стимулюють чи гальмують мітогенез, хемотаксис, диференціровку клітин. В залежності від конкретних умов ЦК можуть стимулювати або інгібувати відповідні процеси, діяти як сінергісти або антагоністи. Відмічається добовий ритм (циркадність) в послідовності синтезу ЦК, залежність дії від їх концентрації. Адгезія клітин до різних компонентів міжклітинного матриксу зумовлює індукцію синтезу і продукції різних ЦК. ЦК забезпечують також контроль продукції компонентів міжклітинного матриксу. Одночасно ЦК регулюють експресію різних адгезивних рецепторів, які забезпечують міжклітинні і клітинно-матриксні контакти. ЦК є одним із факторів, що визначають перебіг патологічного процесу і його завершення. Вивчення тонких механізмів міжклітинних контактів (взаємодій) в нормі і при патології відкриває перспективу для розробки нових методів імунотерапії.