Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Практичні роботи мед М3 перероблені.docx
Скачиваний:
39
Добавлен:
07.03.2016
Размер:
211.63 Кб
Скачать

Приклад письмової роботи до заняття:

Білет 1

  1. Азотистий баланс.

  2. Креатин та креатинін, норма та патології.

  3. Твариний індикан.

Білет 2

    1. Залишковий азот крові. Норма.

    2. Ретенційна азотемія.

    3. Сечова кислота. Структура та норма.

Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 13

1. При аналізі крові у хворого залишковий азот складає 48 ммоль/л, сечовина 15,3 ммоль/л. Про захворювання якого органу свідчать результати цього аналізу?

A. Кишківник.

B. Нирки.

C. Печінка.

D. Селезінка.

E. Шлунок.

2. При аналізі крові хворого визначені залишковий азот і сечовина. Доля сечовини в залишковому азоті суттєво зменшена. Для захворювання якого органу характерний даний аналіз?

A. Кишківник.

B. Нирки.

C. Печінка.

D. Серце.

E. Шлунок.

3. У юнака 18-и років діагностована м’язова дистрофія. Підвищення якої речовини в сироватці крові найбільш ймовірне при цій патології?

A. Аланіну.

B. Креатину.

C. Лактату.

D. Міоглобіну.

E. Міозину.

4. Хворого з явищами енцефалопатії госпіталізували в неврологічний стаціонар і виявили кореляцію між наростанням енцефалопатії і речовинами, які надходять з кишківника в загальний кровотік. Які сполуки, що утворюються в кишківнику, можуь викликати ендотоксимію?

A. Ацетоацетат.

B. Біотин.

C. Бутират.

D. Індол.

E. Орнітин.

5. При вірусних та токсичних пошкодженнях печінки в сироватці крові спостерігається значне підвищення активності:

A. Аланінамінотрансферази.

B. Альдолази.

C. Лейцинамінотрансферази.

D. Ліпази.

E. Тирозинамінотрансферази.

Питання до підсумкового модульного контролю 3:

  1. Небілкові органічні сполуки плазми крові. Неорганічні компоненти плазми крові.

  2. Небілковий азот плазми крові. Види азотемій.

  3. Характеристика кінцевих продуктів азотистого обміну: сечовина, сечова кислота, креатин, креатинін, індикан, амінокислоти.

Ситуаційні задачі:

Задача 1: У плазмі крові та сечі виявлено збільшення понад норму концентрації індикану. Про що можуть свідчити такі показники?

Структури змістового модуля 17, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:

  1. Сечовина

  2. Сечова кислота,

  3. Креатин

  4. Креатинін

  5. Тваринний індикан

Змістовий модуль 18. Функціональна та клінічна біохімія органів і тканин

Тема заняття № 14. Дослідження катаболізму гему. Патобіохімія жовтяниць.

Мета заняття:

  • Трактувати біохімічні закономірності функцій печінки: вуглеводної, ліпід-регулюючої, білок-синтезуючої, сечовино-утворювальної, пігментної, жовчо-утворювальної, детоксикаційної;

  • Аналізувати стан здоров’я людини на підставі змін біохімічних параметрів проміжних та кінцевих продуктів обміну небілкових азотовмісних компонентів крові.

  • Аналізувати причини та молекулярно-біохімічні механізми виникнення жовтяниць.

  • Аналізувати диференційні зміни біохімічних показників крові та сечі (вільний та кон’югований білірубін) з метою оцінки патобіохімії жовтяниць;

  • Пояснювати причини виникнення основних патологічних станів і порушень функції печінки, роль індикаторних ферментів у виявленні цих порушень. Коефіцієнт Де Рітіса.

Теоретичні питання

  1. Біохімічні функції печінки в організмі:

  • вуглеводна (глікогенна) функція печінки;

  • функція регуляції ліпідного складу крові;

  • білок синтезуюча функція печінки;

  • сечовино-утворювальна функція печінки;

  • жовчо-утворювальна та пігментна функції печінки;

  • детоксикацій на функція печінки.

  1. Катаболізм гемоглобіну та його простетичної групи – гему:

  • розрив тетрапірольного кільця з утворенням вердоглобіну;

  • розпад вердоглобіну до білівердину;

  • перетворення білівердину на білірубін;

  • транспорт білірубіну з клітин ретикуло-ендотеліальної системи в печінку;

  • утворення глюкуронід білірубіну;

  • біотрансформація білірубін-глюкуронідів в кишечнику;

  • рециркуляція продуктів біотрансформації.

  1. Патобіохімія жовтяниць:

  • передпечінкова (гемолітична) жовтяниця;

  • печінкова (паренхіматозна) жовтяниця;

  • після печінкова (обтураційна) жовтяниця;

  • ферментативні (спадкові) жовтяниці.

  1. Клініко-біохімічна характеристика жовтяниць за показниками: вільний (непрямий) білірубін, кон’югований (прямий) білірубін, білірубін сечі, уробіліноген сечі, стеркобілін калу.

  2. Біохімічні лабораторні показники, що використовуються у діагностиці печінкових захворювань: активність АлТ, АСТ та глутаматдегідрогенази, вміст загального, вільного та кон’югованого білірубіну, функціональні проби.