36. Робітничий та соціалістичні рух в Англії.

Початок 20 ст. х-р. розвитком англійської економіки: виробництво вугілля з 1900 по 1914 зросло на 11%. Розвивалася хімія та електротехніка. В 1914 р. напередодні війни територія Британської імперії становила приблизно п’яту частину земної суші, а населення становила приблизно четверту частину всього населення планети. Англія була у війні з бурами, вона хотіла загарбати території. 1 червня 1902 р. в Преторії було підписано мирний договір, за яким Англія приєднувала Трансвааль і Оранжеву. Становище широких мас Англії в ці роки майже не поліпшилось, рівень життя трудящих знижувався, почалося безробіття. Настрої робітників вилилися в страйку, велику роль у піднесені робітничого руху відігравало російська революція 1905-07 р.. у 1906 р. у страйк було взяло участь 217 тис. чолові. Страйки зачепили текстильну машинобудівну промисловості. Страйкували залізничники, робітники суднобудівних заводів, текстильники, гірники. Боротьба загострювалася через політику уряду, що направляв проти страйків війська.. у 1911 р. тривав страйк докерів і залізничників, який у серпні паралізував весь транспорт країни. У 1912 р. страйк гірників, які вимагали встановлення гарантованого мінімуму заробітної плати. У вересні 1911 р. була створена Британська соціалістична партія – боротьба за соціалізм. Вона прагнула керувати соціалістичним рухом. Партія відіграла велику роль у вихованні англійського робітничого класу в дусі соціалізму. Про зростання політичної свідомості англійського робітничого класу свідчило створення Лейбористської партії. І на конференції яка була скликана в 1900 р. в Лондоні заснувала Комітет робітничого представництва, а в 1906 р. її було перейменовано у Лейбористську партію Великобританії. Метою було проведення в парламент своїх депутатів.

34.Внутрішньополітичний розвиток Англії. Посилення суперечностей між лібералами і консерваторами.

Консервативні кабінети, що були при владі з 1895 р. спочатку під керівництвом Солсбері (1895-1902), а потім його племінника Бальфура (1902-1906) продовжували внутрішню політику. Закон про шкільну освіту 1902 р. санкціонував привілейовані школи для багатіїв і так звані добровільні школи під керівництвом церкви. Загострилась боротьба соціальних класів. У центрі опинилися проблеми торговельної політики. На парламентських виборах на початку 1906 р. ліберали скористалися розклалом серед консерваторів і висунули широку програму: заінтересованим колам капіталістів і дрібної буржуазії пообіцяли зберегти «свободу торгівлі» і «дешевий хліб», а робітникам туманну програму соціальних реформ. На виборах дістали перемогу, 29 місць у парламенті завоювали лейбористи.

35.Політика лойд–джорджизму в Англії.

Найважливішою внутрішньою проблемою ліберальних кабінетів Кемпбелл-Баннермана (1836-1908) і його наступника Герберта Асквіта була боротьба проти зростаючого робітничого руху. Велику роль в уряді відіграв Девід Ллойд Джордж який займав з 1906 р. до 1908 р. посаду міністра торгівлі. В 1907 р. йому вдалося запобігти страйку залізничників, а в 1908 р. суднобудівників. У 1906 р. ліберали ухвалили закон про страхування у зв’язку із захворюванням і безробіттям. Ллойд Джордж в 1908 р. зайняв посаду міністра фінансів. Він хотів розширити соціальну базу ліберальної партії. Помітну роль в його діяльності відігравала демагогія. Черговим приводом був бюджет 1909 р.. скромні затрати на соціальні потреби, в сумі 1% Ллойд оголосив непримиренною війною проти злиднів. Ліберальна преса назвала його революціонером. Боротьба навколо бюджету втягла ліберальний уряд у конфлікт з палатою лордів, яка не затвердила його. Ліберали оголосили проте що хочуть урізати права лордів і цим гаслом провели дві виборчі компанії протягом одного року в січні та грудні 1910 р.. у травні палата общин прийняла білль про реформу верхньої палати. За новим законом верхня палата втрачала право втручатися в бюджетні питання; будь-який закон вважався прийнятим після трикратного затвердження в нижній палаті. Закон також установив п’ятирічний строк діяльності нижньої палати і впроваджував платню депутатам.