- •2.Джерела та історіографія 2-го періоду нової історії.
- •3.Паризька комуна 1871 та її і роль в історії Франції.
- •4. Політична боротьба у Франції 1870 р. Конституція ііі республіки
- •5.Внутрішньополітичний розвиток 80-90-рр. 19 ст. Буланжистька криза.
- •7.Завершення і об»єднання Німеччини.
- •8.Внутрішня політика уряду Бісмарка. «Культуркампф».
- •9.Зовнішня політика Німеччини у 70-90 рр. 19 ст.
- •10.Зовнішня політика Німеччини.
- •11.Політичний розвиток німецької держави 19-20 ст.
- •12.Особливості соціально-економічної еволюції Англії.
- •13.Політика англійських лібералів і консерваторів.
- •14.Зовнішня політика Англії у 70-90 рр. 19 ст. Колоніальні загарбання.
- •15.Причини швидких темпів економічного зростання сша.
- •16.Внутрішньополітичний розвиток сша у 70-90 рр. 19 ст.
- •17.Активізація політики сша в ост. Чверті 19 ст.
- •19.Соц.-економ. Розвиток Італії
- •18.Внутрішня політика правої та лівою Італії у 70-80 р. 19 ст. Режим Кріспі.
- •20.Зовнішня політика Італії. Союз з Німеччиною, Австро-Угорщиною.
- •22.Прискорення економічного розвитку Австрії.
- •21.Австро-угорська дуалістична угода 1867 р.
- •23.Зовнішня політика Австро-Угорщини. Союз з Німеччиною.
- •32.Німецький робітничий та соціалістичний рух кінця 19-20 ст.
- •36. Робітничий та соціалістичні рух в Англії.
- •34.Внутрішньополітичний розвиток Англії. Посилення суперечностей між лібералами і консерваторами.
- •35.Політика лойд–джорджизму в Англії.
- •37.Криза 1900-1903 рр. І процес монополізації економіки.
- •38. Блискуча ізоляція.
- •39.Боротьба ірландського народу за незалежність в ост. Третині 19 поч. 20 ст.
- •42.Економічний розвиток Франції на поч. 20 ст.
- •40.Внутрішня і зовнішня політика французьких радикалів.
- •41. Робітничий та соціалістичний рух у Франції.
- •43.Президенство Пуанкаре і підготовка до війни
- •24.Особливості політичного та соціального-економічна розвитку Іспанії.
- •25.Колоніальна політика Іспанії.
- •54.Політичнийта соціально-економічний розвиток Іспанії в 1900-1914 рр.
- •52.Зовнішньополітичний курс Іспанії на п. 20 ст. Колоніальна політика Іспанії в Марокко.
- •48.Економічний розвиток Австо-Угорщини на п. 20 ст.
- •49.Загострення національних суперечностей.
- •50.Національний і робітничий рух в Австро-Угорщині
- •33.Експансійні плани на Балканах.
- •30.Створення двох ворожих блоків у Європі.
- •31.Політичний устрій Німеччини в 19-20 ст.
- •44.Економічний розвиток сша на початку 20 ст.
- •45. «Справедливий курс» Рузвельта.
- •46.Внутрішня і зовнішня політика президента Вільсона »Нові свободи».
- •47.Зовнішня політика сша на поч.. 20 ст.
- •51.Новий курс Джолітті в Італії.
- •53.Зовнішня політика Італії.
- •55.Політичний та соціально-економічний розвиток Румунії.
- •56.Зовнішня політика Румунії в к. 19 поч. 20 ст. Балканські війни.
- •57.Албанія в 1900-1914 рр., її незалежність
- •58.Греція в останній третинні 19 поч. 20 ст.
- •59.Політичний розвиток скандинавських країн.
- •60.Капіталістична індустріалізація у скандинавських країнах.
- •61.Визвольна війна кубинського народу. В 90-х. Рр.. Хосе Марті.
- •62.Мексиканська революція 1910-17 рр.
- •63.Залежне становище Латинської Америки.
- •64. Сараєвське вбивство і липнева криза.
- •66.Військові дії та дипломатична боротьба у 1914-16 рр.
- •67.Країни німецького блоку 1914-17 рр.
- •68.Країни згоди 1914-1917 рр.
- •69.Хід війни 1917-18 рр.
- •70.Німецька зовнішня політика.
- •71.Франко-прусська війна та її наслідки.
- •73.Проголошення державної незалежність Румунія.
- •75.Селянське повстання 1907 р.
5.Внутрішньополітичний розвиток 80-90-рр. 19 ст. Буланжистька криза.
Широкі маси французького народу були незадоволені політикою республіканців, які нічого не робили, що поліпшити становище трудящих затяжна економічна депресія прискорила у 80-х р. розорення багатьох селян і представників міської дрібної буржуазії. У цій неспокійній обстановці розгорнув свою діяльність політичний авантюрист генерал Буландже. Військовий міністр зумів забезпечити на якиїсь час популярність як серед республіканців так і серед монархістів. Він заради кар’єри готовий був співробітничати з ким завгодно, почав закликати до перегляду конституції, до державного перевороту. Виставив свою кандидатуру в ряді виборчих округів і скрізь здобув перемогу. У січні 1877 р. Буландже переміг і в самому Парижі. Буланжиський рух досяг найбільшого піднесення, але чутки про можливий арешт змусили його втекти з Франції, невдовзі після того невдаха-диктатор застрелився Буланджиський рух розпався. Крах буланжизму свідчив про повну деградацію монархічного руху. Багато хто з його представників почав співробітничати з республіканцями.
7.Завершення і об»єднання Німеччини.
18 січня 1871 р. нім. Королі, князі і генерали зібравшись у Версальському палаці проголосили короля Пруссії Вільгельма І кайзером Німецької імперії. 14 квітня 1871 р. рейхстагом затверджена Імперська конституція. Згідно неї імперія являла собою союзну державу, в рамках якої існували окремі держави. Імперія складалася з 25 держав та провінції Ельзас – Лотарингії. Це була буржуазно-монархічна держава. Керували державою три політичні сили: юнкерство, мілітаризм, велика буржуазія. Канцлером був Бісмарк. Він виробив форму бонапартистської диктатури.
8.Внутрішня політика уряду Бісмарка. «Культуркампф».
Об»єднання Німеччини, прийняття імперської конституції не привело до розв’язання корінних проблем соціального розвитку суспільства, які залишилися від минулого. Бісмарк рішуче замінив економічний лібералізм системою протекційних мит запровадженою для заохочення розвитку великої промисловості та оберігання її інтересів від іноземної конкуренції на внутрішньому ринку. У 70-х рр.. німецький рейхстаг прийняв численні закони, спрямовані на зміцнення єдності імперії та посилення загальноімперського державного апарату. У 1871-73 рр. було введено єдину золоту валюту. Наступного року було створено загальноімперську пошту, наприкінці 1875 р. прийнято єдині для всієї країни цивільний і кримінальний кодекси, а також ряд законодавчих актів, які почали діяти з 1879 р. Протягом 1872-75 рр. проведено адміністративну реформу Пруссії, в результаті якої юнкери були позбавлені своєї станової влади. Проти Бісмарка виступали юнкери. один з виявів боротьби Бісмарка був «культуркампф» (боротьба за культуру). Вони виступали за централізацію, буржуазно-монархічну державу. У 1872-73 рр. рейсах прийняв ряд антиклерикальних законів які обмежували права католиків в справі народної освіти, забороняли діяльність єзуїтських органів. Поширилася політика опруссачення населення інших німецьких земель. Політика культуркампф викликала опір всередині країни та за кордоном. Папа Пій 9 оголосив у 1875 р. травневі закони 1873 р. не дійсними.