42.Економічний розвиток Франції на поч. 20 ст.

На початку 20 ст. Франція вступила в стадію імперіалізму. Відбувався процес індустріалізації: в 1900 р. Франція виплавляла чавуну 2,7 млн. тонн, а в 1913 р. 5,2 млн. тонн. Розвивалася автомобільна галузь, суднобудування, збільшилося виробництво електроенергії. Індустріалізація відбувалася Франції повільніше ніж в Німеччині, США, Англії. В 1913 р. виплавка чавуну у Франції була в три рази меншою ніж в Німеччині і в6 разів меншою ніж в США. Відбувалося зрощення промислових підприємств і банків – створювався фінансовий капітал. У 1914 р. за кордоном було вкладено французьких капіталів на 60 млрд. франків. Панування монополістичного капіталу у Франції породжувала неминучу тенденцію до застою і загнивання. Зростання і концентрація промислового виробництва приводило до збільшення чисельності пролетаріату. В 1906 р. у Франції налічувалося більше ніж 3,5 млн. промислових робітників. Франція продовжувала залишатися аграрно-індустріальною країною. В 1911 р. у сільських районах налічувалося 56% населення і 40% займалося с/г працею. В промисловості було зайнято 35,8% населення. В країні залишалася велика кількість парцелярних дрібних господарств. Умови життя селянства були надзвичайно важкі. Воно страждало від малоземелля, боргів лихвареві, уряду, банку.

40.Внутрішня і зовнішня політика французьких радикалів.

В країні різко загострилися класові суперечності. Зростав робітничий рух. Відбулися вибори на яких більшість голосів дістали ліві партії – радикалів і соціалістів. Серед соціалістів на виборах перемогла група на чолі з Жоресом, яка блокувалася на виборах з радикалами. Після виборів хазяїнами в країні стали радикали. Радикальний уряд Комба (1902-1905) намагаючись зберегти довір»я виборців розгорнув наступ на католицьку церкву. Ще в 1901 р. було прийнято закон, за яким діяльність кожної релігійної конгрегації потрібно було оформляти спеціальним дозволом парламенту. Цей закон був відповіддю на анти республіканську пропаганду католицької церкви. Уряд наказав закрити школи, керовані священиками. В Парижі аристократи виступали на захист монахів. Кілька тисяч шкіл релігійних орденів перетворилися на фортеці. Відокремлення церкви від держави, відміна бюджету на її утримання стали найважливішою умовою для подальшого розвитку країни. У грудні на зміну Комба прийшов уряд Рув»єра, провів закон про відокремлення церкви від держави. Закон був половинчастим майно церкви не було конфісковане, а духівництво дістало право на державні пенсії. На парламентських виборах в 1906 р. виборах партія радикалів зміцніла. Очолив раду міністрів Жорж Клемансо. Зовнішня політика радикалів мала агресивних характер. В 1904 р. Франція уклала угоду з Англією, яка поклала край англо-французьким суперництву в Африці. Франція визнала Єгипет сферою впливу Англії, а та Францію сферою впливу Марокко. Угода з Англією не свідчила проте, що Франція відмовилася від тісного співробітництва з Росією. Франція бачила Росію союзником у війні проти Німеччини. Французькі банкіри надали російському цареві позику в 305 млрд. франків на придушення революції.