37.Криза 1900-1903 рр. І процес монополізації економіки.

Початок 20 ст. характеризується дальшим розвитком англійської економіки. Розвивалися галузі промислового виробництва. Англія все ще відігравала провідну роль у світовій торгівлі. Дуже значними були масштаби вивозу капіталу: доходи від іноземних вкладень у п»ять разів перевищував доход держави від зовнішньої торгівлі. Водночас відставання Англії від її конкурентів ставало дедалі помітнішим і падіння її ролі в світовому промисловому виробництві тривало. У 1913 р. на Англію припадало лише 10,2% світового виробництва сталі і 13,2% чавуну. Поряд з дією закону нерівномірного розвитку капіталізму цьому відставанню сприяли і інші причини. В економіці Англії виявилися риси загнивання. Наслідком цього було великі витрати: в 1901 р. 13% усього продуктивного населення країни складалося із слуг. Більш важливим фактором був колоніальний характер англійського імперіалізму. Втративши перевагу в промисловому виробництві, Англія зберегла і дуже зміцнила своє монопольне становище колоніальної держави, колонії приносили нечувані доходи англійських буржуазії, і вона віддавала перевагу вивезенню туди своїх капіталів, замість того, щоб вкладати їх у вітчизняну промисловість.

38. Блискуча ізоляція.

«Блискуча ізоляція» – використання конфлікту між іншими державами на свою користь. (Солсбері). Англія почала загарбницьку колоніальну політику: Китай, Індія,Канада, Австралія; почала суперництв за колонії, загострилися англо-німецькі відносини; почалося будівництво флоту; 4 квітня 1904 р. Англія уклала союз з Францією – Антанта; 31 серпня 1907 р. з Росією, владнала претензії на Близькому Сході (Туреччина, Іран)

39.Боротьба ірландського народу за незалежність в ост. Третині 19 поч. 20 ст.

На початку 20 ст. буржуазія втратила свою керівну роль в ірландському національному русі. Партія «Шінн фейн» (Ми самі) вимагало політичної незалежності, загрожуючи гаслом бойкоту англійських товарів. Головною силою визвольного руху став ірландський робітничий клас, який зростав і зміцнював свої професійні організації. Про бойові настрої свідчили великі страйки залізничників у 1911 р. і дублінських трамвайників у 1912 р. У лавах робітничого класу поширювався вплив Соціалістичної партії (виникла 1898 р.). її вождем був Джорж Конноллі добре підготовлений марксист. Ліберальний уряд зрозумів неминучість поступок ірландцям. Виходячи із цього, він у квітні 1912 р. вніс у парламент новий біль про гомруль, який в основному повторював попередній проект Гладстона. Противники білля зажадали розчленування Ірландії – відділення з її складу північної частини – Ольстера - найбільш розвинутої і промислової частини країни. Таке розчленування зводило нанівець незалежність. Лідери не примирених в Ірландії оголосили, що будуть силою добиватися розчленування Ірландії. Офіцери англійських частин відмовилися, які одержали наказ про забезпечити в Ольстері порядок відмовились коритися урядові. Війна, що почалася в тому самому році, була приводом для уряду відкласти здійснення білля.