52.Зовнішньополітичний курс Іспанії на п. 20 ст. Колоніальна політика Іспанії в Марокко.

Почалося правління короля Альфонса 13 (1902-31 рр.), який на відміну своєї матері Марії Крістіни був монархом. З часом почалися урядові кризи. І в консервативній і ліберальній партії появилися угрупування в зв»язку із зростанням ролі короля і армійської верхівки. В кортесах утворилася міцна республіканська меншість. В 1903 р. на виборах в кортеси було обрано 34 республіканці, в 1905, 1907, 1910 відповідно 30,66 і 39. У 1901 р. лідер консерваторів Антоніо Маура висунув ідею революції яку здійснює влада розуміючи під цим реформи, які мали б запобігти безладдю. Революція згори у сфері соціальних відносин звелася до видання ряду законів про працю, за якими в Іспанії було введено елементарні норми робітничого законодавства європейських країн. У 1900 р. були прийняті закони про компенсацію при нещасних випадках на виробництві і право про 11-годинний максимум робочого дня. У 1907 р. було видано закон про внутрішню колонізацію. Консерватори виступали на боці церкви в боротьбі проти ліберальної програми антиклерикальних реформ. Ліберали вимагали відокремлення церкви від держави, обкладення їх податками. З початку 20 ст. Іспанія спробувала включитися у боротьбу за території в Африці, і загарбала Марокко. Поділ Марокко залежав передусім від співвідношення сил і домовленості з цього питання між Англією і Францією. Перші франко-іспанські переговори про поділ Марокко відбулися в 1901-1902 рр. Іспанії за цією таємною угодою мала відійти більшість північної частини Марокко. Але під тиском Англії іспанський уряд не ратифікував цієї угоди. У 1904 р. під час укладення англо-французького союзу територія Марокко була поділена на дві частини: французьку та іспанську. Остаточне оформлення поділу Марокко відбулося в 1912 р.. невелика частина зони, відведеної в Іспанії в південно-західному Марокко відходила до Франції. Іспанська зона Марокко була оголошена Іспанським протекторатом.

48.Економічний розвиток Австо-Угорщини на п. 20 ст.

Характерними рисами розвитку Австро-Угорщини на п. 20 ст. було збереження феодальних пережитків у с/г і напівсамодержавного політичного ладу у с поєднанні з монополістичним капіталізмом. Промисловість концентрувалася в Нижній Австрії, Чехії і Будапешті. Решта областей перебувала у напівколоніальному стані, в них слабо розвивалася індустрія. Збереження феодальних пережитків у с/г прирікало селянство на напівголодне існування. Розвивалася воєнна промисловість. Першою великою монополією був металургійний концерн «Шкода» у Пльзені (в Чехії). До воєнної промисловості приєднувалося морське товариство «Австрійський Ллойд», айстро-угорське машинобудування розвивалося слабше. Дуже багато чого фінансувалося або належало французьким фінансистам. Існували банки «Кредитанштальт», «Боденкредиташтальт». Вступ в імперіалістичну стадію капіталізму супроводжувався поширенням реакції, що привело до загострення класової боротьби. Почалася страйкова боротьба: в 1900 р. під час страйків промисловість втратила 3,5 млн. людино-днів. Страйк гірників, що тривав у Чехії два місяці охопив 85 тис. чоловік.