33.Експансійні плани на Балканах.

В 1928 р. відбулася анексія Боснії та Герцоговини. Приєднання Боснії і Герцоговини до Австрії і запровадження в цих областях абсолютиського австрійського режиму дедалі більше ускладнювали національне питання в Австр-Угорщині. Пригнобленні народи Словаччини, Хорватії,, Боснії і Герцоговини звернули свої погляди до незалежної Сербії. З 1906 р. південні словяни висували програму політичного об»єднання південних слов»ян. У зв»язку з балканськими війнами, що зумовили скорочення експорту промислових товарів, багато підприємств Австрії та Угорщини змушені були скоротити виробництво, а деякі промислові і торговельні установи збанкрутували, зросло безробіття. У зв’язку з цим погіршилось економічне становище всіх трудящих, збільшилась кількість страйків.

30.Створення двох ворожих блоків у Європі.

20 травня 1882 р. було підписано договір між Німч., Австро-Угорщиною, Італією – Троїстий союз. Договір було укладено на 5 років, але через кожні 5 років він поновлювався і проіснував до 1915 р. Ті держави які підписали союзний договір домовились у разі «неспровокованого» нападу Франції на Італію, остання матиме воєнну підтримку Німеччини та Австро-Угорщини, а в разі нападу Франції на Німеччину, Італія підтримує Німеччину. Договір зобов’язував учасників Троїстого союзу додержуватися доброзичливого нейтралітету у разі війни з будь-якою іншою країною крім Франції і подавати воєнну допомогу якщо на одного з них нападуть відразу дві великі держави. Франко-російський союз: після франко-німецької вонної тривоги 1887 р., що закінчилась мирно про французькі позиції Росії, уряд Франції став шукати можливість про укладення воєнного союзу з Росією у липні 1891 р. до Кронштадту прибула з дружнім візитом ескадра французьких військових кораблів, яку зустріли «марсельєзою». Обставини змусили всеросійського монарха зняти капелюх під час виконання революційного гімну, ще до прибуття французької ескадри почались переговори про укладення союзу і закінчились у серпні 1891 р. укладенням франко-російського союзу. Угоді було надано форми обміну містами між російськими і французькими міністрами закордонних справ. В них вказувалось становище, що склалося в Європі завдяки поновленню троїстого союзу. Далі в листах обох міністрів йшли такі два пункти: 1)бажаючи спільно сприяти підтриманню миру, обидва уряди радитимуться між собою з питань які загрожують загальному миру; 2)якщо одні із двох сторін загрожує напад, негайно вжити заходів. Угодами 1891-93 рр. оформлено франко-російський союз. Англо-французька угода 1904 р. після взаємних візитів 1903 р. англійського короля Едуарда 7 в Париж і президента Французької республіки Лубе в Лондон між Англією і Францією почались переговори про союз. У квітні 1904 р. підписана англо-французька угода – «сердечна угода» або як її ще називали Антанта. За цією угодою Франція відмовилась від своїх претензій в Судані і Єгипті. Англія зобов’язалась підтримувати французькі територіальні претензії в Марокко за винятком вузької прибережної смуги прилеглої до Гібралтару, яка мала перейти у володіння Іспанії. На узбережжі Гібралтарської протоки більш бажаної була слабка Іспанія ніж сильна Франція. Договір 1904 р. мав характер неприкритої угоди про поділ колоній між Англією і Францією у Африці. Ленін х-р. цю угоду як підготовку до війни з Німеччиною.