63.Залежне становище Латинської Америки.

Внаслідок війни за незалежність 1810-26 рр. в Латинській Америці її держави добились політичної самостійності. Стали на капіталістичний шлях розвитку капіталізму. В країнах латиноамериканського континенту в кінці 19 ст. відбувався повільно. Він затримувався системою Латифундизму. Основна маса сільського населення залишалась безземельними. Латиноамериканські країни в к. 19 ст. ступили ослабленими зростаючим іноземним втручанням і внутрішніми міжусобицями. В к. 19 на п. 20 ст. Латинська Америка стала ареною гострої боротьби імперіалістичних держав за ринки збуту. Джерела сировини за сфери впливу. Найбільш міцні позиції в Південній Америці мали англійські імперіалісти, яки спровокували Тихоокеанську війну 1879-84 рр., що призвело до зміни політичної карти всієї зони і перетворення багатьох країн на васальну Англії на її «торгові колонії» . хоч Англія зберігала панівне становище у фінансовому світі країн Латинської Америки, її позиції все сильніше наступали США і Німеччина.

64. Сараєвське вбивство і липнева криза.

Уже друга балканська війна була війною, що виражала угрупування союзу великих держав. За Болгарією стояла Німеччина, Австро-Угорщина; Балканські держави: Сербію, Грецію, Чорногорію підтримували країни Антанти. Результати Бухареського миру були частково поразкою Австро-угорської-коаліції з цього моменту австрійський уряд за згодою німецького шукає приводу напасти на Сербію розгромити її. Тим самим забезпечити монопольне становище Австро-Угорщини на Балканах. Балканський півострів має бути ланкою, що в’яже Австро-Угорщину і Німеччину з провінціями Туреччини. Водночас Росія підтримувала Великосербські організації завданням яких було воз»єднання Боснії та Герецоговини з Сербією. Сербія ставала ареною боротьби між Австро-Угорщиною та Росією. На початку червня 1914 р. в Конопішті в замку австрійського престолонаслідника Франца Фердинанда відбулось побачення між Францом Фердинандом і німецьким імператором Вільгеймом ІІ. У тиші замку Конопішті відбулось ділове побачення двох високопоставлених осіб, які передусім винні в розв»язанні війни 1914 р. 27 червня в Сараєво із своїм військом прибув Франц Фердинанд. 28 червня день Сербської національної жалоби який щорічно відзначав народ у зв»язку з іноземним завоювань втратою національної незалежності. В такій обстановці відбувся терористичний акт вбивство Франці Фердинанда в Сараєві. Замах зробили юнаки Принцип і Гаврилович, члени сербської націоналістичної організації. Оскільки до війни готувались давно то сараєвське вбивство використали як привід до початку Світової війни. Як тільки була одержана звістка про сараєвське вбивство Вільгем зраділо вигукнув: «Тепер або ніколи». Так лаконічно оцінював становище німецький кайзер і вимагав щоб австрійський уряд використав сараєвське вбивство як привід до оголошення війни. Підбурювана Німеччиною, Австро-Угорщиною 23 липня поставила Сербії ультиматум і вимагала його прийняття протягом 48 годин. Сербія прийняла майже всі вимоги ультиматуму а питання про розслідування у справі по вбивству Франца Фердинанда пропонувала передати на обговорення міжнародного трибуналу в Гаазі. Обіцяючись скоритись його рішенню. Але Австро-Угорщина 28 липня на вимогу Німеччини оголосила Сербії віну. 1серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії, а через два дні Франції. Німеччина порушила бельгійський нейтралітет і вдерлася в Бельгію. Англія вимагала виведення німецьких військ з Бельгії. Німеччина залишила вимогу Англії без відповіді і продовжувала порушення бельгійського нейтралітету стало приводом для Англії щоб оголосити 4 серпня війну Німеччині. Через тиждень з моменту оголошення війни Австро-Угорщини і Сербії у війну було втягнуто майже всі європейські великі держави.